WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Аналіз економічної ситуації в Україні - Реферат

Аналіз економічної ситуації в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
"Аналіз економічної ситуації в Україні"
Аналіз сучасного стану економіки України слід здійснювати, розглядаючи народногосподарський комплекс України. Система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України, формує її народногосподарський комплекс. Його об'єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв'язку.
Інтегральним показником оцінки економічного розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку економіки, особливості його структури, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесах.
Сукупний показник ВВП характеризує вартість товарів і послуг, які вироблені в Україні всіма галузями економіки і призначені для кінцевого споживання. В 2001 р. ВВП (у фактичних цінах) становив 92484 млн. грн., що в розрахунку на душу населення становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу України - 0,719. За рівнем розвитку людського потенціалу Україна посідає 80-е місце в світі. Вартість основних фондів у 2000 р. становила 808 млрд. грн., у тому числі вироб-ничих фондів - 518 млрд. грн. (у фактичних цінах на кінець року). На Україну припадає 18% національного доходу країн СНД.
Структура суспільного виробництва - це співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв'язків виробництва, що забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів - основного капіталу). Вона характеризується такими пропорціями:
1) відтворювальними - між виробництвом засобів виробництва й предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення;
2) галузевими - співвідношення між різними галузями еко-номіки;
3) територіальними - розміщення виробництва по окремих економічних районах;
4) зовнішньоекономічними - ввезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.
Перехід України до ринкової економіки з усією гостротою поставив проблему оптимізації структури економіки та шляхів її перетворення. Вдосконалення структури виробництва - дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насампе-ред соціально-економічну структуру економіки, яка характеризу-ється формами власності на засоби виробництва. Другим важли-вим елементом є організаційно-економічна будова економіки, що визначається співвідношенням різних форм організації виробни-цтва. Існує також виробничо-технологічна структура економіки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості й сільського господарства, виробництва засобів виробництва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою на-укомістких та високоекономічних галузей економіки - галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (виробництво товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі).
Галузь господарства- сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери.
До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1) створюють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво); 2) доставляють створені матеріальні блага споживачам (транспорт і зв'язок по обслуговуванню матеріального виробництва); 3) пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створенні суспільного продукту і національного доходу різна. В таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес виробництва і на основі цього бере участь у створенні національного доходу.
Таблиця
СТРУКТУРА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
у 2001 p., % (в усіх сферах економічної діяльності)
Галузі господарства Зайняте населення
У галузях економіки 89,4
в тому числі: промисловість 22,1
сільське та лісове господарство (включаючи особисте підсобне сільське господарство)
22,1
Будівництво 5,8
Транспорт і зв'язок 5,8
Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівлі 6,6
Житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового обслуговування 3,6
Охорона здоров'я, фізкультура і соціальне забезпечення 6,6
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування 10,6
Інші галузі 6,2
В інших галузях економічної діяльності 10,2
Невиробнича сфера - сукупність галузей господарства, які здійснюють функції щодо надання послуг нематеріального харак-теру суспільству і населенню. До неї належать: 1) галузі послуг - житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, транспорт і зв'язок по обслуговуванню населення; 2) галузі соціального обслуговування - освіта, охорона здоров'я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3) галузі органів управління і оборони; 4) галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.
Стратегічним напрямом економічних реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Державна політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соціально-економічних та виробничих умов праці підвищення реальних доходів населення зростання освітнього і культурно-технічного рівня населення, покращення медичного обслуговування, посилення охорони довкілля.
Поступове становлення економічного потенціалу України пов'язане з реалізацією структурної політики у сфері матеріального виробництва. Така політика полягає у створенні високорозвинутого народногосподарського комплексу, який відповідає сучасним вимогам ринкового господарства.
Loading...

 
 

Цікаве