WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічний розвиток країн світу в ХІХ - на початку ХХ ст. - Реферат

Економічний розвиток країн світу в ХІХ - на початку ХХ ст. - Реферат

кращі почали потрапляти на внутрішній ринок Англії;
- поступове фізичне і матеріальне старіння виробничої бази британської промисловості, що вимагало технічної модернізації і великих коштів;
- англійські підприємці і банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки.
Але разом з тим в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни:
- високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості (сталеплавильна, електротехнічна, хімічна);
- процес монополізації в країні проходив повільніше ніж в США та Німеччині, тут довгий час зберігалися дрібні та середні підприємства;
- банківський капітал випереджав промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні І світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів;
- надлишковий капітал Англія інвестувала у розвиток економік своїх колоній, які на початку ХХ ст. в 100 разів перевищували розміри метрополії. Політика Англії, незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розвиток індійської текстильної промисловості) щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню.
Франція впродовж ХІХ ст. займала друге місце в світі за рівнем промислового виробництва після Англії, а в кінці ХІХ ст. опинилася на четвертому місці. Причини:
- поразка у франко-прусській війні, вона віддала Ельзас і Лотарингію, сплатила 5 млрд. франків контрибуції;
- сировинна база Франції була недостатньою, вона імпортувала половину необхідного її вугілля, росла собівартість французьких металовиробів, падала їх конкурентоспроможність;
- фабрично-заводське обладнання було застарілим;
- французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. У 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінні папери - 104,4 млрд. франків;
- відсталою була структура французької економіки. Скорочувалася металургійна, вугільна промисловість, успішно розвивалася легка;
- гострі проблеми мали місце в сільському господарстві, що стримувало розвиток економіки: роздрібненість сільських господарств і низький їх технічний рівень. Непосильною для французького с/г виявилася конкуренція американського зерна.
Перед І світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
В Японії перехід до індустріального суспільства відбувся пізніше, ніж в США і країнах Західної Європи. Японія була типовою аграрною країною з феодальним укладом господарювання. Політично країна була роздроблена, селяни становили 80% від загальної кількості населення. Країна перебувала у самоізоляції від зовнішнього світу. Зміни розпочалися з 1853 року, коли американська ескадра під командуванням комодора Перрі ввійшла в Токійську бухту і змусила Японію відкритися для торгівлі з США. Торгівля ця була економічно не вигідна для Японії, виникали невдоволення, що вилилися у "революцію Мейдзі" - державний переворот 1868 р., внаслідок якого було ліквідовано феодальний режим Токугава і започатковано процес перебудови:
- ліквідація феодальних володінь та привілеїв;
- аристократія отримала відшкодування готівкою і облігаціями, які були інвестовані у виробництво, в індустріалізацію;
- була проведена аграрна реформа, яка змінила систему землеволодіння, створила умови для розвитку промисловості;
Держава створювала свої власні підприємства - взірцеві фабрики та корабельні, передавали їх згодом у приватні руки за низькими цінами.
Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок вільної робочої сили, приватна власність і приватне підприємництво були захищенні від свавілля старої аристократії, уряд всіляко сприяв розвитку системи освіти.
Важливу роль в індустріалізації відіграв іноземний капітал, але в цілому японці покладалися на власні заощадження.
Аграрна реформа в 70 роки ХІХ ст. ліквідувала феодальні права самураїв на землю (вони в соціальній структурі становили 7%, займаючи панівне становище), закріпила земельні наділи за селянами.
В країні почався промисловий переворот і індустріалізація одночасно, особливість яких в тому, що вони проходили прискореними темпами.
Напередодні І світової війни Японія залишалася агарно-індустріальною, 60% населення проживало на селі.
4. У першій половині ХІХ ст. формою усталених зв'язків між національними ринками сформувався світовий ринок, як підсистема господарств, пов'язана обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний і фінансовий ринки, масова міграція трудових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного ринку праці. Масовою була еміграція українських селян до Америки: Канади і США, в менших розмірах до Бразилії та Аргентини. Крім того місцеве селянство виїжджало на сезонні заробітки до Німеччини, Чехії, Румунії, Данії. Масштаби еміграції особливо зросли на початку ХХ ст. якщо в 1890-1900 рр. з Галичини емігрувало 78тис. чол., то за перше десятиріччя ХХ ст. виїхало 224 тис. чол. Підраховано, що з 1890 по 1913 роки число емігрантів дорівнювало майже третини всього приросту населення за цей період. З 1816 по 1859 рік з Європи до США емігрувало 5 млн. чол., в другій половині ХІХ ст. 18 млн. чол. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових господарських зв'язків. Основними чинниками цього процесу були:
- розвиток великої машинної індустрії;
- утворення колоніальної системи;
- міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислово розвинені й економічно відсталі країни.
Коротко охарактеризуємо ці чинники. Визначилися в промисловому виробництві галузі, які працювали на основі імпортних надходжень або на експорт. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні були забезпечувати світовий рівень з якості та цін.
Щодо колоніальних володінь, то у 1914 р. територія колоній промислово розвинених держав становила 85 млн. кв. км з населенням 560 млн. осіб. Найбільшими колоніальними імперіями стали Великобританія та Франція.
Протягом ХХ ст. переважаючою формою міжнародного поділу праці була міжгалузева предметна спеціалізація. Великобританія спеціалізувалася на виробництві та продажу машин, устаткування, взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості.
Німеччина - на виробництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картону, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості.
Франція - текстильних машин, шовкових і суконних тканин.
Бельгія - зброї та інструментів.
Колоніальні країни - бавовни, кави, прянощів, цукру, натурального каучуку.
З другої половини ХІХ ст. набула розвитку внутрішньогалузева спеціалізація. У металургійному виробництві експортерами чорних металів були Англія, Бельгія, Люксембург, кольорових - Австро-Угорщина, Франція.
До міжнародної торгівлі були залученні всі незалежні та колоніальні країни. Їх характерні ознаки:
- імпорт сировини з колоній, так як всі країни, крім США її потребували;
- зростання протекціонізму і встановлення монопольних цін;
- укладання країнами торгових договорів, інвестиційних угод.
З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років все більшого значення набував експорт капіталу в колонії та залежні країни. Найбільшими експортерами були Англія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.
5. На початку ХХ ст. співвідношення сил між великими державами зайшло в гостру суперечність з тим поділом світу, який склався в кінці ХІХ ст. Одна з найбільш розвинених держав Європи - Німеччина виявилася обділеною колоніями. На порядок дня стало питання про перерозподіл зон впливу насамперед ринків збуту, джерел сировини, сфер вкладення капіталу, початок якому поклала перша світова війна (1914-1918рр.)
Loading...

 
 

Цікаве