WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічна ситуація в Україні - Реферат

Економічна ситуація в Україні - Реферат

зарубіжними державами здійснюються на основі взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання принципів міжнародного права.
У зовнішньоекономічній діяльності можна виділити такі основні напрями: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні відносини, техніко-економічні зв'язки, транспортні і науково-технічні. Перелічені напрями діяльності здійснює ряд організаційних структур управління, які об'єдналися у зовнішньоекономічний комплекс.
Організаційна структура зовнішньоекономічного комплексу України включає чотири рівні: 1 - вищі органи управління; II - галузеві і міжгалузеві міністерства і відомства; III - зовнішньоторговельні госпрозрахункові організації; IV - підприємства і установи різних (Ьоом власності.
Функції вищих органів управління зосереджені у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків України, Державному митному комітеті і Державному експертно-імпортному банку України. Разом з Міністерством економіки України, Національним банком вони здійснюють функції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні. Вирішення галузевих і міжгалузевих питань здійснює група міністерств і державних комітетів України, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Вони розробляють програми і плани зовнішньоекономічних зв'язків, міждержавних угод торгово-економічного, науково-технічного і техніко-економічного співробітництва іа спільного будівництва об'єктів.
Безпосередньо комерційно-господарську діяльність за закріпленою номенклатурою товарів здійснюють зовнішньоторгові госпрозрахункові організації Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України, Українське госпрозрахункове зовнішньоторговельне об'єднання "Укрімпекс", Акціонерна компанія іноземного туризму. Найбільш представницьким є четвертий рівень організаційних структур, який представлений сукупністю підприємств різних форм власності, в тому числі спільних. Підприємства і організації як суб'єкти зовнішньоекономічної. діяльності здійснюють розвиток прямих зв'язків з підприємствами і організаціями інших країн, укладення господарських договорів і контрактів з розвитку виробничої і науково-технічної кооперації та інші форми зв'язків з партнерами зарубіжних країн.
Переведення зовнішніх економічних відносин, в тому числі відносин з суверенними державами СНД, на економічну основу пов'язане із створенням внутрішнього ринку і підтримкою конвертованості грошової одиниці. Політика держави у сфері зовнішньоекономічних відносин характеризуватиметься такими особливостями:
на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків буде орієнтована структура економіки України. Вона базуватиметься на існуючому економічному потенціалі, а пріоритетний розвиток отримуватимуть виробництва, які забезпечуватимуть науковий і технологічний прорив на зовнішній ринок;
зовнішньоекономіна діяльність України орієнтуватиметься на залучення іноземного капіталу і одержання іноземних кредитів, створення спільних підприємстб та вільних економічних зон;
передбачається розвиток туризму, відпочинку та інших видів послуг, залучення іноземних фахівців, розширення навчання та стажування за кордоном поряд з розвитком товарообміну як найбільш розвинутого напряму зовнішньоекономічної діяльності;
Україна сприятиме проведенню пайового будівництва нових підприємств та реконструкції діючих з наступним розподілом продукції, що виробляється на їх потужностях за умовами, визначеними окремими договорами;
надаватиметься підтримка господарських суб'єктів у збереженні взаємних поставок продукції і товарів, що входили до складу колишнього СРСР, вживаються заходи щодо запобігання реекспорту продукції, що поставляєтья;
Україна сприятиме виконанню підприємствами і організаціями централізовано регульованих міждержавних поставок продукції і товарів, організації розрахунку і взаємного обміну інформацією про хід взаємних поставок; встановлюватиметься взаємовигідний порядок проїзду транспорту, що належить юридичним і фізичним особам іноземних держав, на своїй території.
Висновки.
Розглянуті в монографії питання, безумовно, не вичерпують всіх сторін державного регулювання економіки перехідного періоду. Некласичність кризи економіки в Україні викликана деякими особливостями у виникненні, які і визначили її суть. До числа цих причин слід.віднести:
- неефективність суб'єктивістської системи господарювання, яка відкидала закони ринкової економіки і грунтувалась на волюнтаристичних рішеннях в користь політичних цілей і амбіцій, і яка протягом багатьох років переважала в системі управління в колишньому СРСР: .
- домінування адміністрування в системі діяльності органів виконавчої влади, яке не може забезпечити достатньої дії на суб'єктів виробничих відносин в умовах розвитку недержавних форм власності:
розпад державної системи планування, розподілу створеного продукту, абсолютного контролю за цінами при відсутності інституціонального і громадського регулювання і умов для цивілізованих ринкових відносин;
- абсолютний монополізм, який панував в економіці адміністративно-командного типу, і який дістався Україні у спадок, і при відпуску контролю за цінами, нерозвинутості конкуренції, антиілонопольного регулюваня викликав гіперінфляцію;
- глибока структурна деформація економіки, яка характеризується домінуванням виробництва продукції важкої промисловості і підприємств ВПК, орієнтацією виробництв на виробничий цикл в рамках єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР, перманентною перенапруженіс-тю відтворюючої структури, деформацією в рівнях економічного розвитку регіонів, внутрігалузевими диспропорціями;
- невизначеність в розподілі економічних функцій між законодавчою та виконавчою владою, між центром та регіонами, переважання мікроекономічного мислення у значної частини працівників державних органів управління, часта зміна урядових структур, нестабільність законодавства.
Таким чином, поряд з чисто класичними причинами кризи в Україні діють причини, які обумовлені хаосом в системі управління і виробництва. Сказане виводить значно ширший спектр проблем державного регулювання економіки перехідного періоду, ніжпідняті в даній монографії.
Заслуговують уваги і детального дослідження особливості державного регулювання науково-технічної та інвестиційної діяльності, промислова політика і державне регулювання промислового виробництва, особливості державного регулювання відносин в АПК. Очевидно, що ретельного дослідження вимагають проблема регулювання ринку праці в Україні, питання соціального захисту населення і регулювання рівня життя населення в період формування ринкових відносин. Важливо дослідити особливості формування і регулювання ринку послуг, проблеми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, суть і механізм реалізації регіональної політики України.
Всі ці проблеми вимагають комплексних досліджень і могли б стати об'єктом колективної праці.
Loading...

 
 

Цікаве