WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економічна безпека України - Реферат

Економічна безпека України - Реферат

безпосереднього керування економічним блоком адміністрації, було б доцільно або ввести пост Віце-президента, абодоручити виконання цих обов'язків міністрові економіки. У разі такого варіанта Президент і його адміністраціябезпосередньо несли б відповідальність за все, що робиться в державі. На жаль, на практиці наші владні структури та гілки влади не співпрацюють у напрямку реформування економіки, а лише звинувачують одне одного у допущених помилках. Органи державного керування мають надзвичайно високі повноваження, які вони використовують не на швидку дерегуляцію для стимулювання приватного виробника, а продовжують тиснути на нього, щоб зберегти умови свого існування.
Не менш радикальні зміни потрібні і в політичному устрої України. Система представницького народовладдя, яка колись вміло використовувалась в інтересах єдиної керуючої партії, нині повністю вичерпала себе. Близька й зрозуміла масам і тому ефективна, вона може існувати лише на самому низькому рівні, (наприклад, в конкретному селі, міському мікрорайоні), там, де проявляються традиції общинного устрою і може здійснюватися безпосередній контроль з боку населення. На сьогодні в Україні залишилися Ради всіх рівнів, і армії "народних обранців" потрібні висока зарплатня, матеріальне забезпечення.
І все-таки залишається незрозумілим, хто розробляє економічні поради для Голови нашої держави. Як нещодавно сказав в своєму інтерв'ю радник Президента з економічних питань, він не є єдиним радником Голови держави і не може претендувати на те, що буде прийнята саме його точка зору. Такий стан речей є досить дивним, оскільки навіть головний економічний радник не знає, які і чиї саме поради будуть втілені в держаних документах. І коли щоразу приймаються поради різних радників, то неважко уявити, яка суміш неузгоджених між собою поглядів та концепцій керує нашим економічним життям. Це й підтверджує економічна реальність.
Замість структурної перебудови збиткових державних підприємств продовжується надання їм бюджетної підтримки чи податкових пільг. Подібна хибна практика не лише відтягує проведення реальних ринкових реформ, а й підсилює загрозу вибуху ще більш руйнівної і глибокої економічної кризи.
Протягом останніх трьох років частка збиткових державних підприємств в економіці України, які отримують бюджетну підтримку чи мають інші пільги, зросла з 22 до майже 60%. Найбільше зростання частки збиткових підприємств спостерігається в сільському господарстві, де нині вона перевищує 80%. Звичайно, жоден бюджет не може витримати такого навантаження, оскільки все в більших масштабах нищиться вартість, створена ефективними підприємствами. Підтримка збиткових підприємств мотивується з боку держави тим, щоб не допустити різкого зростання безробіття і соціальної кризи. Але на практиці безробіття зростає; воно стає прихованим, що підкладає вибухівку під соціальні проблеми. Замість розв'язання ці проблеми заганяються в глухий кут, з якого вони можуть вийти лише вибухнувши, якщо подібна політика триватиме й надалі. Реформування економіки практично відкладається на потім заради досягнення формальних показників.
Нерозвинутість приватного сектору характерна для будь-якої галузі економіки України. Незважаючи на наявність хоч і невдалого законодавства стосовно приватної власності, відсутність впроваджувального механізму та існування загальної "колективної філософії" не дають змоги виконавчий владі створити нормальні умови для тих, хто хотів би стати власником і розвивати підприємництво. У свою чергу несприятливі умови для українського підприємництва стримують приплив іноземного інвестування.
Мабуть, найважливішим кроком у бік реальних ринкових реформ в Україні повинна стати реформа прав власності, одним і яких є реальна власність на землю. В Україні держава поки що залишається основним власником, маючи пакети акцій приватизованих підприємств. Державні підприємства будь-якої сфери економіки є найбільш неефективними. Практика також свідчить, що колективна форма власності приватизованих підприємств по суті є нічим іншим, як соціалістичною формою власності, як це було й за радянських часів, коли все належало трудовому колективу, тобто нікому.
За умов України було б доцільно, щоб власник підприємства здійснював над ним повний контроль і ніс відповідальність за його діяльність. Для власника це був би великий стимул. Але "приватизовані" підприємства, які належать трудовому колективу, так і не мають власника. Тобто знову ж таки заради формальних показників, як і при соціалізмі, нехтуються інтереси економічного розвитку та економічної безпеки України.
Систематично і з часом усе більше лякають громадян України тінізацією економіки. За свідченням керівників держави, в тіні виробляється вже більше половини ВВП. І громадянам України пояснюють, що якби 10% цього ВВП витягнути з тіні, то можна було б значною мірою знизити податковий тиск. Тобто всі біди намагаються звалити на тіньову економіку, яка уникає сплати податків. Цей наївний заклик немає нічого спільного з реальністю. Об'єктивно, за своєю природою, тіньова економіка не може зробити цей крок першою, про що свідчить і світова практика. Навпаки, треба спочатку знизити податки і тоді в економіці зменшиться її тіньова сторона.
З підручника для студентів першого курсу економічних вищих навчальних закладів розвинутих країн Заходу відомо, що чим нижче податки, тим більше поле оподаткування і, як результат, загальна сума зібраних податків. А не навпаки, як у нашому випадку, коли податкова система конфіскаційного характеру змушує виробників "ховатися в тінь", щоб уникнути знищення від рук власної ж держави. Яскравим прикладом залежності рівня податків і ділової активності та поповнення бюджету була ситуація в кінці 1970 - на початку 1980 років у США. Адміністрація Р. Рейгана, яка прийшла до влади у 1980 році, успадкувала досить загрозливу тенденцію спаду темпів економічного зростання, зниження бюджетних надходжень та скорочення робочих місць. Перше, що зробила ця адміністрація, це суттєво знизила податки. Вже через кілька місяців ситуація почала виправлятися: з'явилось більше підприємців, податки від діяльності яких з лишком компенсували їх знижений рівень.
Звичайно, економіка не миттєво реагує на зміну податкових ставок. Для цього потрібен певний час, впродовж якого державі треба забезпечувати надходження до бюджету. Тобто існує певний проміжок часу між зниженням податкових ставок і поповненням бюджету за рахунок виходу підприємців з тіні та народженням нових виробників. Саме в цей період можна було б використати кредити міжнародних фінансових організацій (МФО) для поповнення державного бюджету.
А поки що тіньова економіка в Україні є найефективнішою часткою нашої загальної економіки, яка в разі скорочення податкових ставок
Loading...

 
 

Цікаве