WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економіка України в період між першою та другою Світовими війнами - Реферат

Економіка України в період між першою та другою Світовими війнами - Реферат

ТЕМА. Економіка України в період між першою та другою Світовими війнами.
План
1. Економічна політика українських урядів доби національно - визвольної революції (1917 - 1919 рр.);
2. Господарство України в 20-ті роки;
3. Народне господарство УРСР в 30-ті роки;
4. Економічний розвиток західноукраїнських земель в 20-30-ті роки.
1. Перша світова війна негативно вплинула на економіку України. Назріла криза промислового виробництва, обсяг якого скоротився на 30 - 50 %. В Донбасі не працювало 200 шахт, зупинилися металургійні заводи, мобілізація в армію 4 млн. українців призвела до гострої нестачі робочих рук. 3,5 млн. воювали в російській армії , 500 тис. в австро-угорській змушені були воювали за чужі їм інтереси. Розладнався транспорт, який не встигав вивозити вугілля, залізну руду. Цукрові заводи за браком палива не могли переробляти цукрову сировину. В 1915 році загинуло 72.5 тис. тонн буряків, продукція цукру в Україні зменшилась на 56 %. Скоротилися посівні площі, на 200 млн. пудів в порівняні з 1913 роком знизився валовий збір зерна. Основний тягар війни ліг на плечі селян. Перша Світова війна негативно вплинула на розвиток торгівлі та фінансову систему країни. Знецінився рубль, який був однією із стабільних світових одиниць. Економічна і політична криза на початку 1917 р. призвела до краху російського самодержавства. В березні 1917 р. представники української інтелігенції утворили Центральну Раду, яка ставила за мету домогтися автономії у складі Росії, українізації всіх органів адміністративного, господарського і культурного життя. Економічне життя на Україні завмирало, голод мав місце на Чернігівщині, Петроград забирав з України все, що можна було. Податків ніхто не платив, селянство розорилося. Суд і поліція не функціонували. Центральна Рада не змогла забезпечити стабільність і порядок, організувати економічне життя. Основні принципи своєї економічної політики Центральна Рада обґрунтувала у ІІІ Універсалі (20.11.1917 р.) Найзлободеннішим було аграрне питання. Оголошувалось скасування приватної власності на землі. "Землі поміщицькі й інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського призначення, а також на удільні монастирські, кабінетські та церковні. Вони мали перейти в руки трудящих селян без викупу. Оголошувалось про 8-годиний робочий день, про державний контроль за виробництвом. В ІІІ-му Універсалі декларувалася необхідність рівномірного розподілення продуктів споживання й кращої організації праці. Однак уряд УНР не виявив послідовності й рішучості в реалізації ІІІ-м Універсалом програми. Вирішенням аграрного питання відкладалося до Українських установчих зборів.
Малоефективною була політика Центральної Ради щодо промисловості та фінансів. Грошей не вистачало навіть на виплати заробітної плати.
Восени 1917 року на арену політичного життя вийшли більшовики. В січні 1918 року був проголошений ІV Універсал, який проголосив УНР вільною суверенною державою, а через 3 дні Центральна Рада переїхала з Києва до Житомира, потім на станцію Сарни Волинської губернії. В березні 1918 року більшовицькі війська ввійшли до Києва. Центральна Рада запросила до Києва війська Австро-Угорщини та Німеччини, які погодились допомогти їй витіснити з України Червону Армію. За цю послугу Україна повинна була продати Австрії та Німеччині частину своїх продовольчих запасів. Найбільш вигідним для німців пунктом договору був той, за яким Україна зобов'язувалася дати їм 60 млн. пудів хліба. Кожний німецький солдат, який ніс службу на Україні, мав право щоденно висилати до Німеччини посилку вагою 12 фунтів. Коли до Києва слідом за більшовицькими ввійшли німецькі війська, голова Центральної Ради Грушевський та голова уряду Голубович закликали український народ до спокою, який з недовір'ям зустрів нових окупантів.
Центральна Рада:
" відновила право власності на фабрики, заводи, всі види транспорту;
" реставрувала право власності на банки;
" залишила в силі Універсали про передачу землі селянам, але це не сподобалось німцям;
29.04.1918 року Центральна Рада ухвалила конституцію УНР, але в цей же день німці поставили Гетьманом українського генерала царської армії Скоропадського. Уряд гетьмана прагнув побудувати нову за формою державу із стабільним устроєм, що базувався на засадах приватної власності(очолив його великий поміщик Федір Лизозуб). Великі поміщики стали відновлювати свою власність на землю і майно в Україні. В липні 1918 року уряд розпочав розробку аграрного законодавства, опублікувавши "Проект загальних основ земельної реформи". Передбачалося збільшити кількість земельних власників за рахунок виділення селянам державних, удільних, а також викуплених у великих приватних власників земель. Лісові угіддя (100 десятин) залишалися за власниками і серед селян не ділилися. В промисловості уряд повертав націоналізовані підприємства колишнім власникам. На виробництві обмежувалась свобода профспілок, рівень зарплати визначався власником фабрики. Внаслідок такої політики, восени 1918 р. прокотилися робітничі страйки і селянські заворушення, які призвели до ліквідації держави П.Скоропадського. В грудні 1918 року Гетьманат був повалений Директорією. Директорія, яка являла собою уряд національно-демократичних сил (В.Винниченко, В. Чехівський, Симон Петлюра) прийшла до влади в складний період (загальна розруха, різко скоротився видобуток вугілля, припинила свою діяльність залізорудна та марганцева промисловість, скоротила виробництво машинобудівна промисловість). Українське селянство в боротьбі проти Гетьманату спочатку підтримало Директорію, але коли остання опублікувала 08.01.1919 р. земельний закон, який декларував ліквідацію приватної власності на землю, але не давав відповіді на питання: "коли селяни одержать землю?". Це обумовило втрату Директорією підтримки селянства. 04.01.1919 р. Директорія визнала українські гроші єдиним законним засобом виплат на території України, які мали більшу купівельну вартість ніж "керенки", більшовицькі рублі чи "денікінки" (1:4).
В січні 1919 р. більшовицькі війська увійшли в Харків, а 05.02.1919 р. - в Київ.
2-3. Першою політикою більшовиків на Україні була політика "воєнного комунізму":
" була заборонена діяльність банків, проведена конфіскація на користь Рад золота, цінностей;
" одержавлення промисловості здійснювала Вища Рада народного господарства Росії, а в Україні були сформовані філії ВРНГ, які не мали ніякої самостійності.
" було націоналізоване і оголошено власністю Російської Федерації 9 з 15 великих металургійних заводів України, які виплавляли 80% чавуну і сталі, державною власністю стали 230 великих шахт, суднобудівні заводи Півдня, ряд підприємств Харкова.
" була запроваджена продрозверстка (до 01.09.1918 щоденно з України в Росію відправлялось 140 вагонів з продовольством, а з 01.03 - 300, з 01.04. - 400).
З метою вилучення у населення хлібних запасів були створені спеціальні продовольчі загони, в які було мобілізовано 15 тис. робітниківз них 2 тис. - членів більшовицької партії. Влітку 1920 р. завдання продрозверстки було покладено на 1-шу кінну армію С. Буденного, але селяни відмовлялися здавати хліб (загальний план 153 млн. пудів було виконано лише на 10%). Райони Південної України (Донецьку, Запорізьку, Катеринославську, Миколаївську та Одеську губернії) Поволжя і Північний Кавказ охопила посуха, наслідком чого став голод. 1921-1923 рр., який охопив 48% населення або біля 10 млн.
В 1921-1922 рр. дефіцит хліба склав 25 млн. пудів, в той час до РСФСР було вивезено 27 млн. пудів, 15 млн. пудів хліба з України було вивезено за кордон. Центральна влада вперше апробувала голод як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху. Голод 1921-1923 рр. далеко за приблизними оцінками коштував Україні 1,5-2 млн. жертв. Політика
Loading...

 
 

Цікаве