WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Управління інвестиційним процесом - Реферат

Управління інвестиційним процесом - Реферат

служби. Вітчизняним законодавством встановлені норми амортизації, однак не визначений строк служби об-ладнання. Крім того, ліквідаційна вартість для основних фондів першої групи становить 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для груп 2 і 3 ліквідаційна вартість повинна дорівнювати нульовому значенню. При такому підході до нарахування амортизації її, як інвестиційний ресурс буде, зведенодо мінімуму. При цьому фактичний строк служби обладнання значно перевищуватиме нормативний, що призведе до перенакопичення в еко-номіці морально застарілих і фізично зношених основних фондів.
Отже, до чинного законодавства доцільно внести деякі корективи, зокрема поновити принцип нарахування амортизації за балансовою вартістю, котра дорівнює первісній, а не залишковій вартості. Новий закон повинен дати змогу також ширше, порівняно з попереднім, застосувати прискорену амортизацію.
Необхідність і межі використання окремих форм, а також методи, за допомогою яких вони реалізуються у господарській практиці, визначаються прийнятою концепцією державного ре-гулювання інвестиційного процесу, конкретними умовами і цілями соціально-економічного розвитку кожної країни.
У країнах, які дотримуються концепції економічного лібералізму (США, Великобританія, Канада та ін.), держава в основному спирається на бюджетно-податкову і грошово-кредитну форму регулювання.
Ширший арсенал засобів державного регулювання інвестиційного процесу застосовується в країнах, які дотримуються концепції економічного дерижизму. Тут бюджетно-податковий, грошово-кредитний і ціновий механізми використовуються державою активніше, але поряд з цим важливу роль відіграє індикативне планування, завдяки якому держава впливає на інвестиційний процес шляхом координації господарської діяльності всіх її суб'єктів та за-безпечення їх інформацією про цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку країни. Можна вважати, що Україна належить до останньої групи країн, де індикативне планування інвестицій є важливим чинником управління інвестиційним процесом.
2. ІНДИКАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
В останні роки практика розробки планів економічного і соціального розвитку дедалі більше трансформується в бік пристосування до нових умов. З одного боку, план у перехідний період не повинен бути чисто директивним планом епохи соціалізму. , умов, коли підприємствам надані істотні свободи у використанні фондів, виборі номенклатури продукції, що випускається, пощу. ку партнерів у її збуті, поставках сировини і матеріалів, ціноутворенні та в інших питаннях господарської діяльності, тобто коли зовсім не потрібними стали багато важелів саме адміністративно-командного управління, план не може бути директивним. З іншого боку, план не може бути чисто індикативним (рекомендованим), адже у багатьох підприємств майно є державною власністю, не сформована ще необхідна для ринкових відносин інфраструктура, триває процес реформування економіки.
Економічна практика також доводить, що не можна в цей час обмежитись і чистим прогнозом. Він дає лише уявлення про передбачувану в перспективі ситуацію і не містить цілеспрямованих заходів та важелів впливу на зміну ситуації. Програма є, по суті, планом досягнення певної мети. Якщо мета охоплює економіку в цілому, то таку програму можна назвати планом.
Система прогнозування, планування і розробки програм складається з прогнозів, індикативних планів і програм та охоплює всі рівні виконавчої влади у розрізі коротко-, середньо- і довгострокової перспектив. Вона передбачає застосування як економічних, так і директивних методів регулювання розвитку економіки. До останніх належать загальнодержавні норми і нормативи, державний контракт, державні інвестиції, регульовані ціни на окремі види продукції та ін. Отже, цілеспрямоване функціонування економіки забезпечується системою державного регулювання, яка передбачає застосування впливу держави на діяльність суб'єктів економіки.
Складовою системи прогнозування, планування і розробки програм є національні, галузеві і регіональні програми. Вони - основний засіб реалізації державної політики, пріоритетних на-прямів економічного і національно-культурного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян з метою вирішення найважливіших загальнодержавних проблем. Показники заданої системи на віддаленішу перспективу коригуються в міру розробки і прийняття планів чи програм на ближчу перспективу. Порядок розробки прогнозів, планів і програм економічного і соціального розвитку України визначається Урядом України.
Передбачувані результати економічного й соціального розвитку України та прогнози кон'юнктури ринку використовуються при прийнятті органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у галузі економічної політики та при розробці державних програм й індикативних планів. Останні являють в умовах ринкових перетворень найбільший інтерес з точки зору використання при їх розробці нетрадиційного методу планування найважливіших показників та якісних характеристик розвитку галузей економіки, регіонів тощо. В основу цього методу покладені найважливіші народногосподарські макроекономічні показники (індикатори), до досягнення яких має прагнути суспільство.
Відмінними ознаками індикативного планування є:
- рекомендаційний характер показників (індикаторів) плану;
- індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє держава і які досягаються за допомогою певних засобів управління - регуляторів.
На державному рівні повинні впроваджуватися глобальні індикатори, як-то: валовий внутрішній продукт, національний дохід, рівень інфляції; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зарплата та пенсії, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, сальдо зовнішньоекономічної діяльності; співвідношення між фондами споживання і нагромадження, показники обсягу та структури інвестицій. Досягнення цих індикативних показників повинно забезпечуватись впровадженням певних економічних регуляторів, тобто норм і нормативів податкових митних ставок, акцизних зборів, амортизаційних відрахувань, поточних витрат, планових нагромаджень у будівництві, облікових відсоткових ставок та норм обов'язкових резервів Національного банку України тощо.
Інвестиційний процес характеризується трьома групами показників: загальний обсяг інвестицій та їх структура; обсяги проектно-дослідницьких робіт; обсяги будівельно-монтажних робіт.
Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та визначених пріоритетів. Їх обсяг визначається відповідно до прирощення виробничих потужностей та основних фондів усіх
Loading...

 
 

Цікаве