WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціальна політика та економіка зростання в Україні - Реферат

Соціальна політика та економіка зростання в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Соціальна політика та економіка зростання в Україні
Для визначення вірного місця соціальної політики держави в економіці зростання слід, насамперед, зауважити, що соціальна політика активно впливає на економічне зростання через:
" збільшення сукупного попиту;
" підвищення продуктивності людського капіталу;
" зміцнення соціальної стабільності та поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату;
" забезпечення легітимності (суспільної та корпоративної підтримки) інших заходів, спрямованих на активізацію зростання.
Від проїдання капіталу до стимулів зростання
Діяльність держави у соціальній сфері майже виключно в формі соціального захисту, про що йшлося вище, її відрив від інших складових соціально-економічної політики, і навпаки, здійснення економічної політики без урахування потреб соціального розвитку, як це відбувалося в Україні, закономірно призводять до руйнування як економіки, так і соціальної сфери.
Зазначені диспропорції досить яскраво проглядаються на прикладі взаємозв'язку грошової та соціальної політики. Відрив механізму визначення обсягу грошової маси в обігу від об'єктивних потреб економіки призвів до того, що забезпеченість обігу грошима (рівень монетизації ВВП по грошовому агрегату М2) впала з 50 % у 1992 році до 11,1 % у 1996 році. На перший погляд, ця несприятлива динаміка грошової сфери не відбилася на відносних показниках доходів населення (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка грошової маси і доходів населення
Проте збереження або навіть зростання частки доходів населення і оплати праці у ВВП на тлі грошового забезпечення обігу, що зменшувалося, закономірно призвело до натуралізації заробітної плати, а також до виникнення заборгованостей з її виплат, яких до 1994 року не спостерігалося. Лише після початку поступової ремонетизації обігу (з 1997 року), у 1999 році вдалося призупинити, а у 2000 році значно скоротити заборгованості із заробітної плати (рис. 3).
Рис. 3. Динаміка грошової маси і боргів із заробітної плати
Ці негативні явища у соціальній сфері були наслідком дефіциту оборотних коштів підприємств у ліквідній формі з одного боку, та неможливості знижувати витрати на оплату праці шляхом її скорочення з іншого.
Зростаюче відволікання грошових ресурсів підприємств на оплату праці негативно позначилося на інвестиційній активності. Закономірно, що спад інвестиційної активності у 1995 році (-28,5 %) був більшим, ніж у 1994 році (-21,5 %), коли спостерігався найбільший промисловий спад. Адже саме у 1995 році відбулося різке скорочення монетизації обігу (з 26,7 до 12,5 %). Деяке пожвавлення інвестиційного процесу відбулося у 1998 році після початку ремонетизації економіки. Дефіцит ліквідності обумовив також суттєві труднощі зі сплатою підприємствами податкових платежів, що украй негативно відбилося на становищі соціальної сфери.
Таблиця 7 інтегрально ілюструє вплив забезпеченості обігу платіжними засобами як на економічні (ВВП, промислове виробництво, інвестиції), так і на соціальні показники (доходи населення). Відчутні позитивні зрушення в економіці почали спостерігатися з 1997 року, коли уперше за роки реформ почалася ремонетизація обігу.
Таблиця
Деякі показники соціально-економічного розвитку України у 1992-2000 рр.
Роки Рівень монетизації економіки, М2/ВВП, % Реальний ВВП, % до попереднього року Промислове виробництво, в порівняних цінах, % до попереднього року Реальні доходи населення, % до попереднього року* Інвестиції в основні фонди, в порівняних цінах, % до попереднього року
1992 50,0 90,1 93,6 63,1
1993 32,5 85,8 92,0 75,6 89,7
1994 26,7 77,1 72,7 81,7 77,5
1995 12,5 87,8 88,0 95,2 71,5
1996 11,1 90,0 94,9 91,5 78,0
1997 13,3 97,0 99,7 105,2 91,2
1998 15,0 98,1 99,0 97,0 106,1
1999 16,6 99,8 104,0 89,3 100,4
2000 18,1 105,8 112,9 112,0 111,2
* Розраховано через питому вагу доходів населення у ВВП.
Джерело: Держкомстат України.
Таким чином, обмежувальна грошова політика, впроваджувана з кінця 1994 по 1998 р., з одного боку, примусила підприємства спрямовувати обмежені фінансові ресурси на поточну виробничу діяльність, а не на інвестиції. З іншого боку, вона ж сприяла спотворенню оплати праці, виникненню не притаманних нормальній ринковій економіці її первісних форм (натуральної оплати та зростання заборгованостей), які не вдається подолати й досі.
Підприємства, позбавлені доступу не тільки до довгострокових, але й до короткострокових фінансових ресурсів, які стали внаслідок обмежувальної грошово-фінансової політики гострим дефіцитом, закономірно змушені були згортати виробничу діяльність, відкрито або приховано вивільнювати працівників, гальмувати ріст заробітної плати, позбавлятися об'єктів соціальної сфери. Здійснення соціального захисту за рахунок підприємств, на тлі жорсткої монетарної політики, завдало удару не тільки по виробничій, але й по соціальній сфері.
Отже, криза платоспроможного попиту, вузькість внутрішнього ринку обґрунтовують можливість використання активної соціальної політики як провідного фактора економічного зростання. Поетапне погашення заборгованостей з грошових виплат, індексація доходів малозабезпечених верств населення не тільки підвищать довіру до уряду, оздоровлять соціальний клімат у суспільстві, але за додержання певних умов можуть частково зняти перешкоди на шляху зростання з боку попиту.
Важливою умовою для активізації соціальної політики є оздоровлення фінансів підприємств, яке дозволить активізувати реалізацію на їхній базі інвестиційних проектів. За теперішніх умов збереження значних обсягів кредиторської заборгованості та надмірного фіскального навантаження, кошти, які надходять до підприємств внаслідок послаблення монетарної політики та збільшення платоспроможності населення, одразу витікають до державного бюджету. Збільшення соціальних видатків без забезпечення сприятливого підприємницького та інвестиційного клімату неспроможне розірвати замкнене коло соціального забезпечення. Вилучення коштів у підприємств на першому етапі дає змогу профінансувати ключові соціальні потреби та збільшити за рахунок цього споживчий попит, проте на другому більшість додаткових надходжень у підприємств знову вилучається, перешкоджаючи їхньому інвестиційному розвиткові та розширенню виробництва.
Слід особливо відзначити, що сучасна система експортноорієнтованого зростання органічно пов'язана з моделлю соціального забезпечення і, певною мірою, підтримується нею. Значні обсяги експорту продукції сировинних галузей сприяють наповненню державного бюджету ліквідними ресурсами, а також припливові в країну іноземної валюти. Водночас значне фіскальне навантаження на інші галузі за умов збереження вузького внутрішнього ринку, збереження високої реальної процентної ставки комерційних банків (яка в макроекономічному сенсі є відображенням дорогої гривні) зберігають кризу ліквідності та перешкоджають розвитковіпідприємств, орієнтованих на внутрішній ринок. Експортноорієнтована модель також обумовлює ревальвацію гривні, яка не перешкоджає низькотехнологічному енергомісткому експорту, проте пригнічує конкурентоспроможність продукції складних
Loading...

 
 

Цікаве