WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

навчання японських робітників і для пристосування західних виробничих технологій до місцевих умов. 19*
148 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
початку Їхнє заняття вважалося престижним і шанованим. Щодо цього Японія дістала стартову перевагу, бо в більшості країн, що розвиваються, верству бізнесменів значною мірою утворюють вихідці з низових суспільних класів або з расових та релігійних меншин, які не користуються повагою населення. Крім того, розвиваючи експортні галузі, що базувались на дешевій робочій силі, Японія мала можливість збільшити експорт продукції, а це забезпечувало надходження іноземної валюти для закупівлі продуктів харчування та сировинних матеріалів, що їх потребувала економіка.
Прикметною рисою японського капіталізму була концентрація економічних потужностей у формі промислових синдикатів, відомих під назвою "зайбацу". Кожний синдикат складався з двадцяти або тридцяти великих фірм, зосереджених навколо потужного банку. Ці великі фірми були представниками всіх важливих промислових секторів економіки, так що кожна група могла зазвичай мати у своєму складі судноплавну, сталеливарну, страхову компанії тощо. Синдикати-зайбацу були більшими за будь-яку з корпорацій США, а контролювались і управлялися вони кількома родинними династіями. Скажімо, перед другою світовою війною синдикат Міцуї наймав 1 800 000, а Міцубіші - 1 000 000 працівників . Між зайбацу і японським урядом було налагоджено робочі стосунки, причому уряд за допомогою військової сили або інших засобів забезпечував проникнення на нові ринки.
Розвиток Японії після другої світової війни
Після поразки Японії у другій світовій війні та її наступної окупації Сполученими Штатами перед економікою країни постали проблеми реформування і реорганізації. Нова конституція Японії, що містила західні засади демократичного парламентського правління, була розроблена Сполученими Штатами й опублікована у листопаді 1946 р.13. Іншою складовою частиною окупаційної політики США був поділ зайбацу на кілька самостійних промислових підприємств. Японцям було накинуто антитрестове законодавство на взірець американських законів Шермана-Клейтона. Щоправда, пізніше японський уряд скасував чимало законів, щоб звільнити певні галузі від антитрестового законодавства. Метою запро-вадження цих звільнень було покращення позиції Японії у світовому експорті, для чого було дозволено утворювати певні різ-
Согуіп Есіуагсіа, "ТЬе ОівзоІиНоп ої 2аіЬа1зи Сошіпиез", Расіґіс АІґаігв (ЯерІетЬег 1946), рр.8-24.
Американська військова окупація Японії закінчилася 1952 р.
Розділ 6. Японія 149
новиди картелів14. Наслідком американської окупації стало також впровадження технології споживання, що була охоче сприйнята японцями. Японці опинилися під опікою Сполучених Штатів і почали отримувати подарунки, пільгові позики й техніку, що дозволило відновити продуктивну здатність багатьох галузей, і передусім текстильної15.
Проте політика розвитку японської економіки грунтувалася не на одній лише щедрості США. Передусім слід було задовольнити місцеві потреби. Під час війни суднобудівну промисловість було зруйновано, а Японія як невелика острівна країна потребувала для свого виживання суден усіх типів. За допомоги уряду суднобудівна промисловість швидко розвивалась: 1956 р. Японія стала найбільшим у світі виробником кораблів.
Японія розробила також експортну стратегію, спрямовану на прискорення промислового розвитку. Керівники країни усвідомлювали, що експорт має базуватися на ремісничому, текстильному та іншому маломасштабному виробництві, де перевагою Японії була дешева робоча сила. В перші післявоєнні роки людські ресурси були важливим чинником. Досвідчені робітники залучалися до трудомістких галузей. Надходження від експорту використовувались для фінансування закупівлі механічних верстатів, що допомагало Японії виробляти сучасне устаткування. Це сприяло розвиткові інших галузей, прикладом чого є компанія Хонда, що розвинулася з одноосібної майстерні 1951 р. у найбільшу мотоциклетну компанію світу.
Роль японського уряду. Уряд Японії відігравав і далі відіграє важливу роль у розвитку японської економіки. Післявоєнний розвиток японської промисловості полегшувався завдяки урядовим дотаціям та пільговим позикам. Для стимулювання економічного зростання широко використовувалися фіскальні й монетарні засоби. Щоб сприяти підвищенню рівнів заощаджень та інвестицій і накопиченню капіталів, а також впровадженню нових виробів і технологій, застосовувалися спеціальні податкові пільги.
Мабуть, найважливішим для успіху японської економіки стало запровадження тісних робочих стосунків між урядом і бізнесом. Ці стосунки грунтуються здебільшого на усвідомленні того, що через нестачу в Японії природних ресурсів необхідно досягати доцільного консенсусу щодо розміщення цих ресурсів. Уряд і лідери бізнесу намагаються приймати спільні рішення щодо таких
14 Японські антимонопольні закони у значно більшій мірі, ніж антитрестове зако-нодавство США, дозволяють створювати картелі та інші промислові об'єднання.
^еап-^ас^иез Зегуап-ЗсЬгеіЬег. ТЬе УУогІсі СЬаІІепде (Меу Уогк: 5ітоп апа $Ьи&-Іег, 1981), рр.178-184. 20
150 Частина 2. НОВА РОЛЬОВА МОДЕЛЬ
цілей промислової політики, котрі сприятимуть національним інтересам, а не інтересам окремих груп .
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ
Японська промисловість-це продукт культури й унікального економічного розвитку країни. Її промислові групи не мають аналогів у жодній іншій країні. Хоча в Японії удвічі менше населення, ніж у Сполучених Штатах, за кількістю великих корпорацій вона посідає друге місце, поступаючись лише США , а її банки-найбільші у світі.
Прикметною особливістю японської економіки можна вважати її двоїстість: деякі з її галузей дуже ефективні, а інші-навпаки. У родинній власності перебуває чимало компаній, де працюють від двох до 100 працівників. Цікомпанії не такі помітні, як великі корпорації. Вони виробляють зазвичай компонувальні вузли або забезпечують своїм основним клієнтам сервісне обслуговування проданих виробів.
Кейрецу
Існує два різновиди промислових груп під назвою "кейрецу" - горизонтальні й вертикальні . Горизонтальна група складається з сімейства корпорацій, що охоплюють численні галузі і сконцентровані навколо банку. В Японії існують шість горизонтальних кейрецу -Сумімото, Міцуї, Міцубіші, Санва, Дай-Ічі Кангьо і Фуйо. Три перших до другої світової війни входили до однієї з колишніх зайбацу. Кейрецу мають величезні розміри. Скажімо, кейрецу Сумімото (рис. 6.1) складається з фірм, що працюють у банківській сфері, у виробництві електроніки, скляних виробів, нафтопродуктів і металів, а ще до неї належить торговельна компанія. Загальна вартість її активів та обсяги її збуту вимірюються сотнями мільярдів доларів. У таблиці 6.1 наведено дані про вартість активів її банків, основних підприємств і торговельної компанії. В кожному кейрецу існують
Loading...

 
 

Цікаве