WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

в руках тих, хто керує великими приватними корпораціями.
15 Короткий виклад подібної критики Маркса можна знайти в Л/УіШат ЕЬепзІеш, Тоііау'5 Ізтя: Соттшият, Разсіят, Саріїаііат, апс? 8осіа1іят, 71Ь егі. (ЕпдІездооД Сіійї, М.,1.: РгепІісе-НаЦ Іпс., 1973), СЬар. 1. 12
86 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"
Маркс був, можливо, першим, хто спробував пояснити, чому історія складалася саме так, а не просто описати те, що відбувалося. Він намагався об'єднати економічну теорію з історією. Він, поза сумнівом, був одним з небагатьох людей того часу, хто зміг це зробити.
Мабуть, найбільшим досягненням Маркса стало те, що він був пропагандистом і натхненником революцій і реформ. Іронія полягає в тому, що Маркс заперечував вплив ідей на історію і натомість утверджував повновладдя подій, але ж його власні ідеї надихали і провокували людей відтоді, як він їх запропонував. Мабугь, половина населення земної кулі йшла чи хотіла йти за тими, хто проголошував свою вірність марксизмові. Це, звісно, зовсім не означає, що сьогоднішній світ істотно відрізняється від того, що ним би він був, коли б Маркс ніколи не жив. Цілком імовірно, що події, які відбувалися після часів Маркса-як от російська чи китайська комуністичні революції, - сталися б незалежно від того, існував Маркс чи ні. Люди на взір Леніна чи Мао, що прагнули до захоплення влади і зміни суспільства, були готові вихопити зі сторінок історії те чи інше ім'я для виправдання своїх дій та збільшення ймовірності свого успіху. Але облишмо ці історичні роздуми-досить просто наголосити, що жодна інша особа, окрім Маркса, не піддала сумніву певні аспекти капіталізму.
ІНСТИТУТИ КОМУНІЗМУ
Комунізм в ідеології Маркса вважається заключною стадією економічного розвитку. Це є кінцевий результат розвитку класового суспільства, де держава вже відмерла і кожен індивід працює за здібностями, а одержує за потребами. Проте сучасний комунізм відійшов від ідеального, або чистого, комунізму, і його не можна вважати навіть перехідною стадією, що її проходить якась країна на своєму шляху до чистого комунізму. На практиці існували різні варіації комунізму-від бюрократичного колективізму колишнього Радянського Союзу до комуністичної системи, доповненої елементами ринкової економіки, що була в колишній Югославії. Всі комуністичні країни підписувалися, чи принаймні робили такий вигляд, під марксизмом-ленінізмом, який забезпечував ідеологічне підґрунтя для різноманітних інституційних механізмів, що відрізняють сучасний комунізм від інших економічних систем світу.
Розділ 3. Неринкові механізми: соціалізм і комунізм 87
Економічне планування
Завданням економічного планування в комуністичних країнах було розміщення ресурсів згідно зі встановленими центральним органом планування економічними цілями. Не ринковий механізм, а держава, що її репрезентував цей орган планування, визначала і випуск продукції, і її розподіл. Раціональним елементом централізованого планування було уникнення марнотратного використання ресурсів, що часто спостерігається в капіталістичній системі. Прикладами такого марнотратства є старіння запланованої продукції, дублювання товарів і послуг, урізноманітнення продукції понад необхідний рівень і демонстративне споживацтво. Ймовірно, планування може сприяти кращому використанню ресурсів, бо в комуністичній системі розміщення ресурсів контролюється державою.
З допомогою планування сподівалися забезпечити перевагу суспільних інтересів над приватними. Очікувалося, що держава завдяки механізмові планування буде в кращому становищі щодо визначення соціальної собівартості й корисності розподілу ресурсів, чого не може зробити ринковий механізм капіталістичної системи. Але вразливе місце планування полягає в тому, що ціни, які є невіддільною частиною ринкового механізму за умов капі-талізму, ніколи не були складовою частиною планування і не виконували функцію раціонального розподілу. Внаслідок цього прийняття рішень за умов економічного планування було занадто довільним.
Державне володіння власністю
За комунізму більшою часткою власності володіє держава. Земля і капітал-теж власність. До праці дещо інше ставлення: вважається, що це єдиний засіб виробництва, здатний створювати вартість. Оскільки засоби виробництва належать державі, мається на увазі, що власники й робітники-це одні й ті ж люди, а тому не повинно бути антагонізму між працедавцем (державою) і найманими працівниками (робітниками).
Мета державного володіння власністю проста. Серед усіх капіталістичних інститутів приватне володіння власністю розглядалось як інститут, що несе найбільшу відповідальність за вади капіталізму. Приватна власність була відповідальною за поділ суспільства на два ворожі класи-буржуазію і пролетаріат. Буржуазія контролювала землю й капітал і експлуатувала робітників, привласнюючи їхню додаткову вартість. Успадкування власності сприяло
IV
88 Частина 1. КІНЕЦЬ "ІЗМІВ"
розширенню нерівності в доходах між бідними та багатими і гарантувало багатим незароблений дохід. Виплати процентів і дивідендів нарбстали тільки для тих небагатьох осіб, котрі мали документи на володіння капіталом.
Концентрація влади в руках комуністичної партії
Комуністична партія за комунізму вважається представником інтересів робітничого класу. В колишньому Радянському Союзі вона була єдиним господарем політичної влади і брала участь у всіх етапах економічної діяльності. Скажімо, вибори працівників профспілок звичайно організовувала комуністична партія, а найвищі профспілкові посади повністю займали члени партії. В усіх заводах, колгоспах, військових підрозділах і організаціях кому-ністична партія мала свої місцеві секції або осередки. Під наглядом вищих партійних органів вони домагалися покращення дисципліни і політичної грамотності робітників та спонукали їх до виконання запланованих економічних завдань.
Співпраця
Індивідуалізм, цей один із головних інститутів капіталізму, передбачалося замінити на співпрацю. Вважається, що індивідуалізм виховує споживацькі устремління, а це суперечить ідеалові "комуністичної особистості", вільної від подібних антигромадських інстинктів. У комуністичній країні інтереси особи підпорядковуються інтересам суспільства. Комунізм висуває концепцію оновлених людей в оновленому суспільстві, що діють у супрязі зі своїми товаришами-співгромадянами, а не конкурують з ними. Така співпраця, як вважається, веде до створення досконалого суспільства, або, як писали на першотравневихплакатах у комуністичних країнах, "Ми будуємо соціалізм". Метою змагання є досягнення політичних і соціальних цілей. На Олімпійських іграх комуністичні країни виступають досить вдало, бо успіх у спорті- Це один із засобів демонстрації переваг комуністичної системи.
Розділ 3. Неринкові механізми: соціалізм і комунізм 89
ПІДСУМКИ
Хоча філософські корені соціалізму і комунізму сягають глибини
Loading...

 
 

Цікаве