WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

певної групи компаній. Працівники зберігають вірність компанії, а випадки зміни місця праці дуже рідкісні. Існує співпраця між підприємцями і працівниками. Бізнес дбає про довготермінові цілі на противагу короткотерміновій максимізації прибутку.
ПОРІВНЯННЯ КАПІТАЛІСТИЧНИХ СИСТЕМ:
АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПІДХІД
Хоча існують певні підстави для порівняння капіталістичних систем у відповідності зі згаданим вище двоїстим підходом, автор віддає перевагу іншому підходу, що поділяє капіталістичні системи на три різновиди. Перший-це відносно вільна ринкова система Сполучених Штатів Америки, де втручання держави в економіку стало радше регулятивним, ніж розподільним9. Другий-це соціально-ринковий капіталізм Європи, де держава відіграє головну роль у розподілі прибутків через ретельно опрацьовані програми видатків на соціальні потреби. Третім різновидом є державно-керований капіталізм Японії та інших країн Східної Азії. Особливості кожного з цих різновидів капіталізму подаються в наступних розділах.
Ринковий капіталізм США
Хоча повністю вільної ринкової економіки не існує, Сполучені Штати ближчі до неї, ніж Європа чи Японія. Роль федерального уряду тут менша, ніж у інших капіталістичних країнах (хоча вона й зростатиме під час перебування при владі Клінтона). Податки та державні витрати по відношенню до валового національного продукту (ВНП) у Сполучених Штатах нижчі, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості також незначна10. Проте де-яке втручання уряду необхідне навіть у найвільніших економічних системах. Найкраще середовище для ведення бізнесу створюється там, де уряд спроможний встановити й підтримувати приватну власність, свободу підприємництва, грошей і кредитів, а також ци-вільне законодавство для вирішення приватних спорів між людьми. За наявності цих інститутів стає можливим утворення такої системи приватного планування, коли окремі особи, а не уряд, організовують і спрямовують виробництво товарів і послуг відповідно до потреб споживачів.
Соціально-ринковий капіталізм
Соціально-ринковому капіталізму на зразок німецького властива розвинена система програм соціального забезпечення-від державного страхування здоров'я до грошової допомоги родинам. Цільові державні виплати становлять вищий відсоток від загальних урядових видатків, ніж у Сполучених Штатах Америки. Ці виплати надходять особам, котрі не дають натомість жодних товарів чи послуг-це витрати на допомогу безробітним, пільги пенсіонерам тощо. Компанії мають набагато більше обмежень у своїх стосунках із працівниками. У Німеччині принцип співвизна-чення дає робітникам право обирати своїх представників до рад директорів багатьох німецьких компаній. Вплив держави в Німеччині та інших західноєвропейських країнах поширюється кількома шляхами-через володіння акціями приватних компаній, субсидії галузям виробництва та часткове володіння підприєм-ствами. Існує також певна довіра до економічного планування індикативного типу".
Однак приватизація скоротила державну власність у багатьох країнах, як от у Великій Британії та Мексиці.
Економічне планування може бути індикативним або імперативним. Індикативне планування застосовується в такій економіці, де держава визначає цілі і стимулює їх досягнення через політику податків і витрат. Імперативне планування передбачає прямий контроль держави за розподілом ресурсів.
Державно-керований капіталізм
Цей різновид капіталізму існує в Японії та інших країнах Східної Азії. У таких країнах, як Японія та Південна Корея, співпраця між державою й бізнесом далеко тісніша, ніж у Сполучених Штатах Америки і Європі, особливо у розміщенні капіталів та застосуванні промислової політики в економіці. Культурні відмінності між Японією та Сполученими Штатами і Європою спричинилися до утворення переважно групової форми капіталізму, що грунтується на консенсусі поміж різними японськими групами, на відміну від індивідуалістичнішого капіталізму на Заході. Державне соціальне забезпечення в Японії відсутнє-цю функцію виконують бізнесові фірми. Індикативне планування застосовується, але воно базується на консенсусі уряду та основних груп. Насамкінець, згідно з промисловою політикою, представники промисловості спільно з японським міністерством міжнародної торгівлі та промисловості опрацьовують питання стратегії, визначаючи напрями розвитку економіки та ключові галузі для вкладання капіталів.
Витрати суспільного сектора та оподаткування
Ці три різновиди капіталізму можна порівнювати, враховуючи ступінь участі держави в економіці. Два способи порівняння цієї участі грунтуються на аналізі величини відношень суспільних витрат до ВНП та податків до ВНП. Величина відношення витрат до ВНП показує, якою мірою відбувається переведення ресурсів із приватного в суспільне використання. Ці витрати включають застосування цільових державних виплат як інструменту перерозподілу доходу від однієї групи до іншої. До них належать пільги родинам, пільги по старості, допомога безробітним, а також широкий спектр інших потреб, як от дороги. З іншого боку, величина відношення податків до ВНП показує, якою мірою держава контролює економічні ресурси і наскільки видатки на суспільні потреби покриваються платниками державних податків. У таблиці 1.1 наведено державні видатки у відсотках від ВНП для країн, що репрезентують кожний з варіантів капіталізму. У 1990 р. найнижчим цей відсоток був у Японії, Канаді та Сполучених Штатах, тоді як у європейських країнах-найвищим.
У таблиці 1.2 наведено відношення податків до ВНП і порівняння різних джерел доходу для десяти провідних країн. У 1990 р. податки, виражені у відсотках від ВНП, змінювалися від 40% у Нідерландах до 14.1% у Японії. Оподаткування може призводити до перерозподілу прибутків, коли співвідношення прибутків різних груп населення після сплати податків змінюється. Такий перерозподіл настає, зокрема, за прогресивної подат-кової системи. Податки на прибуток становлять 52.5% федерального урядового доходу в Сполучених Штатах Америки, 53.7% у Канаді та 67.2% в Японії12. Внески на соціальне страхування у відсотках від урядового доходу становили від 53.0% у Німеччині до 0.0% у Японії. Непрямі податки, виражені у відсотках від загальних доходів центрального уряду, змінювалися від 36.6% у Норвегії до 3.2% у Сполучених Штатах Америки13.
ТАБЛИЦЯ 1.2. Централізовані державні надходження у відсотках від ВНП, 1990.
Країна Податки на прибуток Соціальне страхування Непрямі податки Загальні надходження
Сполучені Штати 52.5 33.9 3.2 20.1
Канада 53.7 14.2 19.6 29.0
Велика Британія 38.8 18.2 31.1 35.6
Італія 36.3 29.3 29.3 38.2
Нідерланди 27.4 39.1 22.3 49.0
Швеція 19.6 30.1 27.6 44.4
Норвегія 14.6 26.0 36.6 43.3
Франція 17.4 43.5 28.8 40.9
Німеччина 18.1 53.0 23.0 42.3
Японія 67.2 0.0 15.0 14.1
Джерело: ТЬе УУогМ Банк, Уоі1сІ Оеуеіортепі Керогі 1991 (Меуу Уогк: Охіогй ишуегяіу Рге55, 1991), р.227.
Прибутковий податок у США насправді не є прогресивним,його максимальна ставка-31%.
Слід
Loading...

 
 

Цікаве