WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

Одна планета, різні світи (Посібник з світової економіки) - Реферат

заощаджувача. Часові обмеження пов'язані з бажанням використати дохід сьогодні, а не будь-коли в майбутньому. Проте деякі різновиди заощаджень не залежать від процентних ставок-це, скажімо, ті, що робляться з метою запобігти можливим фінансовим труднощам чи досягти влади, що її може принести накопичення доходів. Люди з надто великими доходами можугь заощаджувати майже автоматично з огляду на труднощі, пов'язані з пошуком доцільних можливостей для використання своїх доходів6. Є й інші заощадження, що не залежать від власних рішень приватних осіб (акціонерів) щодо збереження своїх заробітків. Такі заощадження утворюються, приміром, коли корпорації утримуються від виплати акціонерам дивідендів від своїх доходів. Нарешті, можна згадати про вимушені заощадження у вигляді податків, іцо їх уряд може прямо чи опосередковано використати на важливі суспільні потреби.
Вкладення капіталу у виробництво, зрозуміла річ, передбачає існування заощаджень. У капіталістичній системі заощадження спрямовані на інвестиційні потреби через ринковий механізм пропозиції й попиту, а процентні ставки виконують при цьому розподільну с}зункцію. Щоб бути в змозі виплатити проценти за позикою і врешті-решт повернути її повністю, позичальник має бути спроможний вкласти кошти в надійну справу. Це допомагає уникати непродуктивного і досягати раціонального використання заощаджень.
За умов капіталізму заощадження й інвестування виконуються, загалом, різними групами людей. Інвестиція-це купівля основних фондів, тому її здійснюють головно фірми, а от акт заощадження-і фізичні, і юридичні особи. Одночасно існують маси розпорошених заощаджувачів і позичальників, причому другі бажають залучити кошти для інвестиційних потреб. Завдяки цьому, зрозуміла річ, виникає потреба в особливому різновиді втручання або посередництва, що має па меті звести обидві сторони разом. Таку функцію виконують головним чином комерційні та інвестиційні банки, що знаходяться у приватному володінні й діють з метою одержання прибутку. Вони виступають гарантами випуску в обіг цінних паперів як для державних одиниць, так і для фірм. Інвестиційні банки стають посередниками між бізнесовими й державними одиницями, що прагнуть знайти фонди для коротко-чи довготермінових позик, та приватними особами й інституціями, що володіють такими фондами для інвестування.
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КАПІТАЛІЗМУ
Корені капіталізму сягають середніх віків, де пошук прибутку був головним рушієм життя для багатьох людей, а надто для купців із Генуї та Венеції-італійських міст-держав . Наприклад, можна сказати, що Америку було відкрито 1492 р. завдяки пошукові нових ринків. Католицька церква та інші творці громадської думки почали частково підтримувати концепцію прибутку, бо вони теж виявили можливість корисного застосування грошей. Рання католицька церква вважала, що гроші безплідні, бо не відтворюють самі себе, і що позичати їх з метою одержання відсотків-це моральне зло. Водночас не було нічого поганого у використанні грошей для придбання будь-чого. Та з часом від цієї ранньої концепції відмовились, бо перекопалися, що гроші, інвестовані у виробничі підприємсгва, справді можуть принести більше грошей для загального добра і що лише плата за використання грошей (відсотки) може спонукати власника грошей до їх інвестування.
Купці з італійських міст-держав винайшли майже всі комерційні засоби, що уможливлюють існування суспільства, орієнтованого на прибуток. Одним із таких засобів була подвійна бухгалтерія, за якої на лівій сторінці книги купці записували свої наміри, а на правій показували реальний баланс.
Можна відзначити не менш промовистий розрив між звичаями капіталізму періоду його зростання в пізньому середньовіччі та в сучасному світі. Приплив золота і срібла із Нового Світу в Європу мав значні політичні та економічні наслідки і сприяв утворенню національних держав. Нові багаті верстви, що торгували з усім світом, потребували стабільних національних урядів, щоб гарантувати торгівлю, захищати морські шляхи і забезпечувати прибуття торгових кораблів. Монархів, зацікавлених у фінансовій підтримці з боку багатих купців для оплати воєнних витрат, заохочували до сприяння національній торгівлі. Одним із шляхів такого сприяння було забезпечення того, щоб тільки кораблі своєї країни використовувалися для вивезення товарів зі своїх портів-а подеколи і для ввезення до них.
Меркантилізм
Упродовж ХУІ-ХІХ сторіч побутувала загальноприйнята теорія, що країна багата тоді, коли має великий запас золотих і срібних зливків. Щоб їх накопичити, країна повинна була досягнути позитивного балансу в торгівлі, що забезпечується перевищенням експорту над імпортом. Отже, підтримка місцевої промисловості була в інтересах самої країни, бо допомагала експортувати якомога більше продукції. Політика підтримки вітчизняної промисловості дістала назву меркантилізм і означала повсюдне втручання держави, особливо в зовнішню торгівлю. Вона також означала регулювання комерційних відносин між метрополією та її колоніями, що існували для постачання до метрополії сировини і товарів, які тут не вироблялися. Колонії були потрібні ще й для досягнення метрополією позитивного торговельного балансу за рахунок припливу в країну дорогоцінних металів. Саме проти політики меркантилізму повстали і воювали за свою незалежність тринадцять колоній Північної Америки.
Промислова революція
Промислова революція змінила позицію держав щодо промисловості: від політики меркантилізму вони перейшли до політики невтручання. Наукові відкриття і винаходи, а також фабрична система сприяли концентрації та спеціалізації виробництва. А це, зі свого боку, сприяло переходові від національної самодостатності до доктрини вільної торгівлі, що її підтримали класичні економісти Адам Сміт і Давид Рікардо та філософ Джон Лок. Упродовж дев'ятнадцятого століття обсяг світової торгівлі швидко зростав, а її структура зазнавала змін.
Головним змістом промислової революції було застосування машин у промисловості, гірничій справі, сільському господарстві, зв'язку, на транспорті та зміни в організації економіки для підтримки цих застосувань . Корінним елементом нового промислового порядку стала розробка дешевого портативного джерела енергії. Винайдення Джеймсом Уаттом практичного методу перетворення зворотно-поступального руху поршня в обертовий рух зробило паровий двигун поширеним джерелом енергії для всіх різновидів машин.
Промислова революція-це, мабуть, головна ознака капіталізму. Старий метод дрібнотоварного виробництва в домашніх умовах за допомогою власних знарядь праці не міг витримати конкуренції з машинним виробництвом. Вартість машин була зависока для індивідуальних виробників. Отже, виростала фабрична система з великомасштабним виробництвом на фабриках, девикористовувались машини, що їх власником був працедавець. Ця система стимулювала збільшення поділу праці й масового виробництва завдяки повній або частковій стандартизації процесів. Старі галузі стали виробляти набагато більше продукції,
Loading...

 
 

Цікаве