WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Альтернативи стратегії зростання підприємницької діяльності - Реферат

Альтернативи стратегії зростання підприємницької діяльності - Реферат

об'єднуються в одне цілісне організаційно-господарське утворення два або більше раніше самостійних підприємств.
Міжфірмове співробітництво і кооперація. Об'єктивна необхідність їх започаткування і розвитку спричинюється такими реаліями і обставинами:
o скорочення життєвого циклу товару під впливом науково-технічного прогресу посилює актуальність модернізації старої і розробки нової продукції, що була б конкурентоспроможною на ринку;
o високі темпи інноваційних процесів і технологічного розвитку виробництва зумовлюють істотне зростання вартості досліджень і розробок за умови їх проведення виключно власними силами окремих фірм;
o ринкові умови господарювання ініціюють проблему витіснення або максимально можливого обмеженнятрадиційного монополізму у виробництві й інших сферах діяльності людей;
o транснаціональні корпорації і фінансово-промислові групи, що протягом останніх років швидко кількісно зростають, укладанням взаємовигідних угод намагаються проникнути на світовий ринок і закріпитися на ньому;
o об'єктивно зрозуміле нестримне бажання всіх без винятку фірм триматися на належному рівні у конкурентній боротьбі веде до усвідомлення необхідності розвитку інтеграційних процесів.
Практичному здійсненню міжфірмового науково-технічного і виробничо-господарського співробітництва має передувати ретельний аналіз за такими напрямками: 1) джерела зниження витрат і збільшення доходу (прибутку); 2) фактори можливого підвищення витрат і зниження доходів; 3) фактори підприємницького ризику і способи його нейтралізації.
Зовнішньоекономічна діяльність - це одна з головних стратегічних альтернатив функціонування й розвитку підприємства. При цьому варто звертати увагу і на безперечні переваги і на труднощі, які зв'язані з процесом здійснення підприємством зовнішньоекономічної діяльності, його виходом на світовий ринок.
До переваг можна віднести: 1) збільшення обсягу продажу і відповідно величини отримуваного прибутку за рахунок виходу на нові ринки збуту; 2) пошук продукції з низькими витратами, з використанням "ноу-хау", нових технологій тощо; 3) захист ринку сировини через безпосередню участь в її видобутку та довиробничій підготовці до використання.
Серед труднощів, що спричиняються розвитком зовнішньоекономічної діяльності, можна назвати наявність більш жорсткої внутрішньої конкуренції порівняно з національним ринком, а також дію факторів, зв'язаних зі специфікою чинного законодавства і нормативних актів технічного, економічного, екологічного характеру, особливості менталітету нації тощо.
Основними формами участі українських підприємств у зовніш-ньоекономічній діяльності можна вважати експорт продукції, іноземне ліцензування технологій, "ноу-хау", використання торгової марки, що є першим кроком до створення своїх філій і спільних підприємств за кордоном, пряме інвестування зарубіжних об'єктів.
5. Різновиди стратегії зростання за ознакою ступеня охоплення ринку
Поряд з охарактеризованими вище стратегічними альтернативами циклу зростання неабиякого значення набуває розгляд різновидів стратегії за ознакою ступеня охоплення ринку. За такою ознакою найбільш привабливими вважаються стратегії фокусування і диференціювання.
Насамперед варто звернути увагу на ту важливу обставину, що стратегія фокусування набуває все більшого значення і поширення в бізнесі індивідуальних підприємців, котрі, як правило, не мають достатніх інвестиційних ресурсів для забезпечення охоплення певного ринку в цілому. В основу стратегії фокусування покладено загальновідому ідею про об'єктивно існуючу сегментованість будь-якого ринку. Кожний сегмент ринку формує специфічні вимоги до продукції чи послуг, призначених для реалізації на ньому. Тому підприємець зможе збільшити частку своєї участі у проведенні комерції на ринку, якщо буде здатний забезпечити виробництво продукції (надання послуг), яка (які) відповідатиме цим вимогам, або ж зуміє зробити це краще, ніж його конкуренти.
Звичайно розробка і реалізація стратегії фокусування включають у себе здійснення таких принципових заходів:
o по-перше, свідомий вибір одного або кількох сегментів ринку, які були б економічно вигідними для підприємця.
При цьому він повинен орієнтуватися цілеспрямовано на чітко визначену групу споживачів, обмежений асортимент товарів чи специфічний географічний ринок (власну ринкову нішу);
o по-друге, ідентифікацію (пізнання і ототожнення) потреб, бажань та інтересів споживачів у вибраному сегменті ринку;
o по-третє, пошук кращих (порівняно з конкурентами) способів задоволення виявлених специфічних запитів споживачів. Це можна здійснити контролем над витратами або із застосуванням методу диференціювання. Отже, стратегія фокусування в наведеному вище тлумаченні її сутності має два варіанти: перший - фокус витрат; другий - фокус диференціювання. Останній обмежується виходом фірми на один або кілька вузьких сегментів ринку.
Стратегія диференціювання використовується у випадку, коли фірма досягла визначеної унікальності товару (послуги) і завдяки цьому захопила більшу частку або весь відповідний ринок. Стратегія спрямована на встановлення ринкових відносин, за яких фірма буде поставляти на ринок товари (послуги), що за своїми властивостями є більш привабливими для споживачів порівняно з продукцією конкурентів.
Унікальними властивостями конкретного товару (послуги) можуть бути визнані: принципова новизна; світовий рівень якості; високий рівень обслуговування клієнтів; розгалужена мережа філій для надання послуг тощо.
Згадана стратегія диференціювання завжди є привабливою для фірм-лідерів у конкретному напрямку науково-технічної і виробничої діяльності. Вона також може стати надійною і довготривалою за однієї важливої передумови: треба переконати майбутніх споживачів у справжній соціально-економічній цінності (ефективності) та унікальності пропонованої на ринку продукції (послуги). При цьому фірма не має права забувати про потенційно можливий господарський ризик. Він може мати місце у двох випадках:
o перший - пропонування продукції (послуги) як унікальної за властивістю, що не буде, проте, належним чином оцінена покупцями (споживачами);
o другий - витрати, зв'язані з наданням унікальності певному продукту, провокують зростання продажної його ціни до рівня, за якого він може стати неконкурентоспроможним на вітчизняному або світовому ринку.
Доцільність застосування описаних різновидів (альтернатив) стратегії зростання зумовлена тим, що вони зорієнтовані на конкретних споживачів і відображають конкурентні переваги фірми.
Loading...

 
 

Цікаве