WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Зміни рослинного і тваринного світу України, що сталися протягом останніх 100 років - Реферат

Зміни рослинного і тваринного світу України, що сталися протягом останніх 100 років - Реферат

Український степовий заповідник, Луганський заповідник, Чорноморський заповідник, Асканія – Нова, Дніпровсько-Орільський заповідник, Дунайський заповідник, Азово-Сиваський національний природній парк.

Геоботанічне районування.

Географічне положення

Разом з Передкарпаттям Українські Карпати є під провінцією Середньо -Європейської геоботанічної провінції, широлколистяно-листової зони розташованої на Заході України.

Ці гори є геоботанічною під провінцією Середземноморської лісової зони. Розташовані на Кримському півострові і займають територію площею 750 тисяч гектарів.

Рослинність

Тут нараховується близько 2100 видів судинних рослин. За виключенням нижнього поясу майже повністю вкриті природною рослинністю, що поділена на 5 поясів: перед гірський лісовий (дубових лісів), нижньогірсько-лісовий (букових лісів), верхньо-гірськолісовий (ялинкових лісів) , субальпійський та альпійський.

Кримські гори найбільш багаті за своїм видовим складом судинних рослин. Найбільша площа вкрита лісами, а найменша – луговими степами та рослинами кам'яних відслонень. В гірському Криму також росте багато рідкісних та ендемічних видів.

Природоохоронні території

Карпатський національний природний парк Синевир, Карпатський біосферний заповідник , національний природний парк Вижницький, природний заповідник Горггани, національний природний парк Сколівські Бескиди, Міжнародний біосферний заповідник Східні Карпати, національний природний парк Гуцульщина

Кримський природний заповідник, ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадаський природний заповідник , природний заповідник Мис Мартьян, Нікітський ботанічний сад.

Природна рослинність України має велике народногосподарське значення. Ліси відіграють важливу кліматостабілізуючу, водоохоронну, протиерозійну, санітарно-гігієнічну роль, слугують джерелом деревини для будівництва меблевої, целюлозну – паперової та хімічної промисловості. Рослинність заплавних та суходільних лук і полонин має кормове значення для тваринництва. Болота мають чимале водорегулююче значення, є джерелами торфу. Природні рослинні угруповання використовуються як база для бджільництва, мисливчого господарства та заготівлі дикорослих корисних рослин. У складі флори держави нараховуються понад 800 видів лікарських рослин, що використовуються в народній та науковій медицині. Понад 250 видів вітаміноносних більш ніж 200 видів дикорослих плодово-ягідних, горіхоплідних, салатних, пряно смакових рослин. Харчових рослин на території України понад 400 видів (олійних понад 300 і понад 100 танідоносних). 25% від загальної кількості видів усієї флори складають кормові рослини , приблизно у такій же кількості представлені медоносні рослини. У складі флори є близько 600 видів отруйних рослин, понад 700 видів бур'янів, а також гриби паразити - збудники хвороб сільськогосподарських тварин та людини.

Величезне значення має флора культурних рослин, зокрема сільськогосподарських культур, в тому числі зернових, технічних, плодово-ягідних, овочевих, баштанних. Поширюється культивування деяких нижчих рослин та грибів, водоростей. Продовжується дослідження корисних дикорослих рослин, їх флори, запасів, шляхів раціонального використовування, а також введення в культуру найбільш цінних у господарському відношенні.

Проблеми флори та рослинності на Україні розробляють в Інституті ботаніки АНУ, ботанічних садах, на кафедрах університету, педагогічних інститутів.

Тваринний світ держави відрізняється багатим видовим складом, що визначається різноманіттям природних умов. В межах України за приблизними підрахунками відомо близько 44800 видів тварин ( враховуючи акваторії Чорного та Азовського морів).

Чисельність видів та особливості територіального розміщення фауни визначається не тільки різноманіттям сучасних екологічних умов, але і геологічної історії держави.

Формування наземної фауни на території України пов'язане зі зміною ландшафтів клімату еволюцією ґрунтового та рослинних покривів. Специфічні особливості видового складу сучасної фауни та її територіального розміщення чітко проявилися лише на початку голоценової епохи, коли клімат, рельєф, загальний характер гідрографічної системи та рослинність набули сучасних рис. У палеогеновий період значна територія України була вкрита морем, Подальша трансгресія якого відбувалася в кінці палеоценової та особливо в еоценову епоху. Такі умови не сприяли розвитку наземної фауни; її викопні рештки майже не збереглися. На основі узагальнення даних отриманих при вивчені палеозоологічних матеріалів суміжних територій, схожих за фізико географічними умовами, можна стверджувати, що в еоцені ссавці були представлені примітивними формами, переважно сумчатами. На території сучасної Голарктичної біосферної ділянки були поширені примітивні представники 15 рядів плацент них ссавців. З них 7 рядів, прогресивно розвиваючись збереглись до нашого часу (комахоїдні, шерстокрилі, примати, неповнозубі, зайцеподібні, гризуни, хижаки). Вимерли хижі креодонти, первісні копитні. В палеогенових морях, що покривали територію України, панівне місце займали форамініфери та радіолярії. Багато чисельними були також черевоногі та особливо двостулкові молюски, ракоподібні, зокрема десятиногі, а також морські їжаки, акуло подібні, кісткові риби. В еоценових відкладеннях на околицях Канева та Києва знайдені залишки акуло подібних та кісткових риб, крокодила, морських черепах, а також скелет велетенського хижого кита - зеоглодона. Вивчення викопної фауни бурштинів з еоценових відкладень Українського Полісся свідчить про поширення в той час комах та пауків. В олігоценову епоху зі збільшенням площі суходолу багатше та різноманітніше ставав тваринний світ. Палеонтологічні дані про наземну олігоценову фауну України, а головне, палеонтологічні матеріали суміжних територій, свідчать про те, що в той час тут існували скорпіони, сінокоси, кліщі, багатоніжки, наземні молюски, ящірки, птахи, ссавці.

В кінці неогенового періоду внаслідок підняття суходолу та регресії моря територія України досягла майже сучасних розмірів. Степові простори та суміжні прибережні лісисто - болотисті біотопи нашої держави населяли представники гіппаріонової фауни, в тому числі гіпаріони та інші представники родини конячих, мастодонти, палеотрагуси, барани, антилопи, бики та інші види порожнисторогих. Тут також мешкали представники родин, нащадки яких і зараз водяться на території України чи за її межами. Фази похолодання в кінці неогену призвели до вимирання реліквів. Замість них розвивались нові типові антропогенові групи слонів, справжніх биків, однопалих первісних коней та травоїдних тварин, що пристосувалися до харчування степовою рослинністю. Протягом антропогенового періоду тваринний світ України також піддавався значним змінам. Внаслідок загального похолодання, особливо у другій половині плейстоценової епохи, відбувалися зміни характеру рослинності, що призвело до вимирання теплолюбних тварин неогену та до появи холодолюбних форм. У середньому та пізньому плейстоцені велика територія України представляла собою сурову та суху степотундру, навіть її південні райони носили характер холодного переглеціального степу. До складу фауни входили холодостійкі тварини представники мамонтової фауни, типові мешканці сучасної тундри, а також лісові, лісостепові, степові тварини та багато наземних молюсків. Фауна плестоцену об'єднувала більшість родів та чисельні види хребетних та безхребетних тварин, що збереглися до нашого часу. В голоцені суходіл та моря, що омивали береги України, набули сучасного обрису, сформувалися сучасні фізико-географічні зони. Тваринний світ зберігав характер збіднілої мамонтової фауни. Найбільш помітними представниками якої на той час були первинний кінь, кулан, первинний зубр, сайгак, благородний олень. Еволюція природних умов, а також рід народонаселення та відповідне зростання впливу антропічних факторів призвели до об'єднання видового складу мисливчо-промислової фауни, особливо помітного з першого тисячоліття нашої ери. Ще на початку цього тисячоліття північний олень перестав заходити на Україну навіть під час зимових міграцій; у 16 столітті тут не стало кулана; у 17 столітті був винищений тур та витіснений за меж України зубр; у 19 - зникли летяга, тарпан, жовтий ховрах, іншохребетні, зокрема в Українських Карпатах – серна , байбак, заєць біляк, біла куропатва, В Гірському Криму – дикий кабан; у 20 столітті на території нашої держави також перестала зустрічатися росомаха. Зміни, внесені до первинних біоценоз сільськогосподарським виробництвом призвели не тільки до зникнення багатьох видів диких тварин, але і появи інших видів, зокрема шкідників культурних рослин. За останнє сторіччя ці процеси посилились. До першого видання Червоної Книги 1976 року було занесено 29 видів ссавців, 28 – птахів, 6- плазунів, 4-земноводних, 18 видів комах.

Loading...

 
 

Цікаве