WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Чи загрожує людству глобальне потепління? - Курсова робота

Чи загрожує людству глобальне потепління? - Курсова робота

Великий вплив на місцевий клімат і мікроклімат чинить господарська діяльність людини, яка розглядається зараз як антропогенний фактор клімату. Дія цього фактора відбивається в додатковому надходженні теплоти в атмосферу, вуглекислого газу та аерозолів при спалюванні великої кількості палива, а також у змінах характеру земної поверхні та її відбиваючої і поглинаючої властивості. Продукти викиду літаків впливають на озоновий шар підсилюючи тим самим ультрафіолетову радіацію. Випробування ядерної зброї також негативно впливає на погоду і клімат. Всі антропогенні причини спричинюють територіально обмежені, але помітні зміни місцевого клімату. Наприклад, клімат міст, особливо великих, значно відрізняється від клімату навколишніх районів.

Для прогнозування змін клімату на майбутнє необхідна єдина фізична теорія клімату. Для розв'язання проблеми прогнозу клімату потрібні об'єднані зусилля різних спеціалістів – метеорологів, кліматологів, океанологів, гідрологів, геофізиків, астрономів, математиків, фізиків, біологів, палеогеографів, економістів. Для вирішення даних проблем проводяться Всесвітні конгреси. Такий конгрес відбувся в кінці серпня 2003 року в Москві.

5. Як впливають кліматичні зміни на розвиток суспільства?

Періодичні зміни кліматичних умов на Землі – це до певної міри стандартне явище, які не можуть розглядатися як щось виняткове, небувале, невідоме в історії людства. І все ж те, що відбувається в останні роки, навряд чи можна вважати стандартними природними коливаннями періодів похолодань та потеплінь у глобальному масштабі. Йдеться про дещо принципово нове.

Справа в тому, що всі сучасні складні і драматичні соціально-економічні процеси матимуть шанс вивести людство на кращі шляхи, але за однієї умови: якщо у ближчі десятиліття не відбудеться планетарної кліматичної катастрофи, яка радикально змінить умови існування людства, руйнацію практично всіх чинних соціоприродних систем. Тим часом розвиток глобальної економіки якраз і веде до такої катастрофи, – якщо вже не розпочав її. До такого висновку доходить чимало вчених зі світовим ім'ям.

Про те, що теперішні системні зміни клімату спричинені антропогенними чинниками, за останні кілька десятиліть написано таку кількість наукових та науково-популярних праць, що її, очевидно, просто неможливо перерахувати. Ще в 60-х роках вчені, які займалися проблеми теплового балансу в атмосфері, на основі порівняльного аналізу по даних спостережень прийшли до висновку про підвищення середньої глобальної температури в приземному шарі атмосфери Землі. Цей висновок виявив новий інтерес до прогнозу шведського вченого Арреніуса, висловленого ще в кінці ХІХ століття, про тенденцію зростання концентрації парникових газів в атмосфері Землі, в першу чергу вуглекислого газу (СО2), і посилення парникового ефекту (акумуляції інфрачервоного теплового випромінювання атмосферними газами, головним чином водяною парою та вуглекислим газом). В якості одного з них називалось глобальне потепління клімату Землі.

В 2004 р. сумарні викиди у всьому світі виросли до нового (рекордного) рівня – 27,5 млрд. т. Це на 300 млн. т більше, ніж в 2003 р. На долю США припадає 23,1% від світових об'ємів викидів.

Початком розробки першого міжнародного договору в цій області - Рамкової конвенції ООН про зміну клімату – стали дві Всесвітні конференції по зміні клімату, які проведені по ініціативі та під егідою Всесвітньої метрологічної організації (1979 і 1990 рр.). Провідні вчені із багатьох країн в якості головної причини кліматичних змін, що проходять на Землі назвали різке збільшення концентрації парникових газів в атмосфері – двоокису вуглецю. А головним фактором, який визначає ріст його концентрації, – стрімке розширення промислового виробництва і приріст населення планети, завдяки якому зросло виробництво і споживання енергоресурсів.

На Конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку в 1992 р. в Ріо-де-Женейро була підписана Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. В 1997 р. в Кіото були прийняті доповнення до Конвенції – Кіотський протокол.

Рекомендації Кіотського протоколу передбачають скорочення викидів парникових газів промислово-розвиненими країнами відносно рівня 1990 р. приблизно на 5% до 2008-2012 рр. Передбачалося, що безпечний рівень концентрації парникових газів може виявитись перевищеним на протязі декількох наступних століть, якщо не прийняти необхідних заходів по скороченню їх викидів.

Згідно доповіді, продовження нинішньої екологічної політики приведе до зникнення 40% живих організмів на Землі. Танення гірських льодовиків залишить джерел водозабезпечення жителів Китаю, Індії, Андських країн. Зникнення полярних шапок підвищить рівень світового океану, підтоплюючи прибережні низини, на яких розміщені крупні мегаполіси і цілі країни. До середини століття приблизно 200 млн. чоловік залишаться даху над головою через підняття рівня моря, повеней та одночасно більш інтенсивних засух.

В дослідженнях про пустині, які підготовлені в 2007 р. Університетом ООН, відмічено, що два мільярда чоловік на планеті, чи третина її населення, являються потенційними жертвами наслідків опустинювання. Якщо не прийняти заходів, направлених на боротьбу з глобальним потеплінням і оздоровленням грунтів, то в найближчі десять років приблизно 50 млн. чоловік через втрату плодоносних шарів змушені будуть покинути свої житла і перебиратися в інші райони і континенти.

Так, в 2007 році Нобелівську премію миру за свої зусилля зі здобуття та поширення більших знань про антропогенні зміни клімату одержали Альберт Арнольд (Ел) Ґор, екс-віце-президент США та Міжурядова група експертів з кліматичних змін при ООН (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC), чиї дослідницькі результати визнані не лише таким офіційним способом, а і тим, що таке впливове видання, як журнал Nature, друкує їхні результати майже в кожному номері.

Результати цих кліматичних змін зачіпають все суспільство, всі соціоприродні системи й підсистеми. Як неодноразово заявляв начальник Українського Гідрометцентру Микола Кульбіда, і народний календар більше не діє, і традиційні прикмети щодо погоди справджуються все рідше. "Середня температура холодного періоду за останні 100 років підвищилася в Україні від 1,5 до 2 градусів. Тенденція до підвищення середньорічної температури буде і в найближчий час. За оцінками міжнародних експертів, а також за сценаріями зміни клімату, у нас в найближчі 50 років можливе додаткове підвищення температури майже на 2 оС, – наголошує він. Але в підсумку виходить не просте температурне зростання, а системні кліматичні зміни. Скажімо, льодовики Ґренландії тануть з кожним роком дедалі швидше, число ураганів, тайфунів та торнадо зростає, тропічні тварини швидко вимирають, а нагрівання води влітку в європейських річках призводить до скорочення виробництва електроенергії на атомних станціях, оскільки такою водою не можна вже охолоджувати реактори.

Останнім часом, особливо в зв'язку з кліматичними катаклізмами в 2003-2004 рр. (цунамі на азіатсько-тихоокеанському узбережжі, урагани на західному і східному побережжі Північної Америки, землетруси в різних регіонах Азії і т.д.), широко обговорюється проблема глобального потепління, яке викликане антропогенними викидами парникових газів. Вони поглинають інфрачервоні (теплові) промені, які потім випромінюють і нагрівають поверхню Землі. Це поглинання тепла перешкоджає охолодженню Землі і призводить до підвищення температури повітря.

А в 2007 році сталася сенсація в Арктиці: вперше за історію спостережень звільнилися від криги Північно-західний і Північно-східний проходи, тобто можна пропливти кораблем по чистій воді вздовж північного узбережжя Ґренландії та Канади з Атлантики до Тихого океану, а при бажанні – зробити повне коло, замкнувши його вздовж північного узбережжя Росії. При цьому на початку серпня 2008 року група туристів була евакуйована з заповідника на канадських островах Баффінова Земля. Причиною цього стала повінь, викликана таненням місцевих льодів. До речі, національний парк зветься Auyuittuq, що на мові інуїтів означає "Земля, на якій ніколи не тане крига".

На думку низки дослідників, скоро можуть з'явитися екологічні біженці, і не десятки чи сотні осіб, чиє житло зачепила та чи інша локальна природна чи техногенна катастрофа (втім, наразі вони дуже тісно пов'язані: скажімо, повені 2008 року у Карпатах і Прикарпатті немалою мірою стали наслідками нераціонального, тотального вирубування карпатських лісів), – а сотні тисяч чи навіть мільйони, витіснені зі своїх звичних помешкань, скажімо, опустелюванням і посухами.

Згідно нинішніх прогнозів, суттєва частина суші в різних районах світу може стати безлюдною через підвищення рівня моря, нестачі прісної води чи зниження продуктивності сільського господарства. Це тільки посилить дію нинішніх факторів, які викликають відтік населення із сільських районів в міста та з районів з неродючими землями в більш родючі, транскордонні міграційні потоки. Міграція може змінити етнічний склад або розподіл населення в межах країн та між ними, що може підсилити дію факторів, які здатні дестабілізувати та провокувати конфлікти, особливо в ситуаціях, що характеризуються нестачею ресурсів.

Loading...

 
 

Цікаве