WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Чи загрожує людству глобальне потепління? - Курсова робота

Чи загрожує людству глобальне потепління? - Курсова робота

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Чи загрожує людству глобальне потепління?

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

  1. Природні зміни клімату в геологічній історії Землі . . .. . . . 5

  2. Геологічні свідки змін клімату в далекому минулому . . . . . . 8

3. Історичні дані про кліматичні коливання до нової ери на переломі

тисячоліть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

4. Погода і клімат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

5. Як впливають кліматичні зміни на розвиток суспільства? . . . 24

ВИСНОВОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Список використаної та рекомендованої літератури . . . . . . 32

ВСТУП

Навіть людина, далека від глобальних проблем людства, не могла не зауважити, що з кліматом нашим щось не те. Сніг посеред літа чи град розміром з футбольний м'яч, неймовірні урагани чи повені страшної сили – схоже, все це є нашою розплатою за необережне ставлення до природи. І стосується вже кожного з нас, незалежно від кордонів, кольору шкіри, віросповідання чи інших речей, що розділяють нас у повсякдені. Науковці називають це покарання для людства "глобальним потеплінням" і вважають його серйозною загрозою для планети.

Головними механізмами, що забезпечують стабільність температури на поверхні Землі, є випромінювання Сонця та парниковий ефект. Парникові гази, що входять до складу атмосфери, утримують значну частку теплового випромінювання після відбиття від поверхні Землі сонячної енергії і це створює на Землі умови для життя. Завдяки цьому температура підвищується на 33°C, а без парникового ефекту температура біля поверхні Землі не перевищувала б 18°C.

Та за роки індустріалізації вміст парникових газів в атмосфері помітно зріс. І найбільшої проблеми завдає вуглекислий газ. Підраховано, що цей газ становить близько 70% сукупних антропогенних викидів парникових газів.

Природа з допомогою системи зворотних зв'язкiв намагається утримувати баланс природного загальнопланетарного вуглецевого циклу. Відомо, що з природних джерел в атмосферу надходить близько 110 мiльярдiв тонн вуглекислого газу і таку ж кількість поглинають у процесi вегетацiї рослини (відбувається фотосинтез).

Наслідком глобального потепління стане танення льодовиків. Науковці прогнозують, що до 2100 року це зумовить підвищення рівня океану на 50 см й затоплення окремих низинних територій, як, наприклад, прибережних районів деяких європейських, північноафриканських країн та Австралійського континенту. Інші прогнозовані наслідки – це природні катаклізми: посухи, повені, урагани, які, зокрема, спричинять вимирання лісів й зникнення окремих видів тварин, зменшення врожаїв й ерозію ґрунтів.

Невтішні наслідки будуть і для здоров'я населення планети. За висновками Всесвітньої організації охорони здоров'я, глобальне потепління значно підвищить ризик серцево-судинних, респіраторних і деяких інших захворювань. Зросте кількість травм, психологічних розладів і смертних випадків, а також захворюваність через брак продуктів харчування і води, адже потеплiння клiмату призведе до зменшення запасів якісної питної води та проблем із виробництвом продуктів харчування.

Песимістичні прогнози ґрунтуються на тому, що людство не надає цій проблемі великої уваги. Подальше збільшення антропогенних газів у атмосфері аж ніяк не сприятиме примиренню з природою. Подолати проблему намагаються учасники Кіотського протоколу. Зокрема, вони зобов'язались протягом 2008-2012 років на 5,2% зменшити кількість викидів парникових газів в атмосферу порівняно з 1990 роком.

Побутує також думка, що деякі екологи зумисне змальовують страхітливі наслідки глобального потепління, щоб отримувати дедалі більше коштів з різних фондів на свої програми. Крім того, значна частина світової наукової спільноти висловлює сумніви щодо антропогенного чинника як головного в глобальному потеплінні.

Як антитезу до проблеми глобального потепління деякі науковці подають факт зменшення швидкості течії Гольфстрім. Викликане це збільшенням прісної води в Океані за рахунок танення полярних льодовиків. Як відомо, течія несе теплі води до берегів Європи, та зменшення її швидкості призведе до похолодання в Європі.

Отже, проблема глобального потепління не є такою однозначною, як може видатись на перший погляд. Це можна пояснити, зокрема, часовими рамками. Зміни в кліматі – це довготривалий процес, тому за короткий період (навіть одного покоління) неможливо визначити всі тенденції цих змін. Та головне, щоб у суперечках між собою науковці не проґавили тих моментів, через які сюжет фільму "Післязавтра" міг би стати реальністю.

1. Природні зміни клімату в геологічній історії Землі.

Детальне вивчення клімату показує, що він, як і все в природі, весь час міняється. Клімат не може не змінюватись так, як не можуть залишатись незмінними в часі фактори його формування. Для нього характерні коливання як в історичний час, так і в далекому геологічному минулому. Про те, яким був клімат Землі в її далекому минулому, можливо судити тільки по непрямим даним. Показниками цих змін є викопні флора і фауна, включаючи пилок доісторичних рослин, ознаки процесів вивітрювання і накопичення осадових відкладень у шарах, що відносяться до різних геологічних епох, і т.п. Зрозуміло тому, що питання, що відносяться до кліматів геологічного минулого, вирішуються на базі самої геології.

Вивчення особливостей залягання гірських порід, викопних решток тварин і рослин, похованих та сучасних ґрунтів, характер яких залежить від клімату минулого показує, що там, де зараз поверхня землі вкрита багаторічною кригою, колись шуміли тропічні ліси, а там, де тепер панує жаркий клімат, земну поверхню вкривали льодовики. Під льодовими відкладами арктичних островів знаходять скам'янілі листя і плоди хлібного дерева, яке росте лише в тропічних країнах. На основі скам'янілих решток рослин, знайдених біля південного полюса, встановлено, що в Антарктиді 40-50 млн. років тому росли папороть, лаври, які тепер зустрічаються лише в субтропіках. В середині минулого століття вчені відкрили сліди минулих зледенінь, які відбувалися мільйони років тому в Північній Америці, в Південній Африці, Австралії та Індії. 30 млн. років тому на Україні росли віялові і перисті пальми, мирти і магнолії. В Сибіру вздовж річок росли кипариси і волоські горіхи.

Свідченням про зміну клімату цього періоду найбільш широко представлені морські відклади нижнього кембрію, що відповідають періоду великих морських трансгресій, коли більша частина сучасних материків була вкрита теплими морями з багатою фауною. На основі офіційного аналізу припускають, що для морів Сибіру в ранньому кембрії, наприклад, температура води не опускалася нижче +25°С. В середньому ж кембрії спостерігались значні скорочення морських басейнів, що продовжувалось і на початку пізнього кембрію. Очевидно, що в середньому і пізньому кембрії відбувалась більш суттєва, ніж в ранньому кембрії кліматична диференціація, що призвела до утворення біогеографічних пропозицій.

Клімат пізнього палеозою був ізотермічним. Широтна зональність з тропічними і кореальними (південними і північними) областями тільки почала позначатись.

Широке розповсюдження вапняків і доломітів, червоноколірні пісковики і сланці, а також поклади кам'яної солі та гіпсів є цінними індикаторами того, що кембрійському періоду притаманна сукупність теплих і вологих, а також жарких і посушливих кліматичних областей. На клімат цього періоду також припадають одні з головних аридних фаз.

Коливання кліматів палеозойської ери відбувались на фоні значно високих температур повітря аж до кам'яновугільного періоду.

Як вже зазначалося вище клімат кембрію поєднував у собі чергування теплих і вологих та жарких і посушливих кліматичних областей. В ордовіцькому періоді клімат продовжував залишатись жарким з невеличкими термічними відмінностями і значними контрастами зволоження, викопними свідченнями що є значні товщі вапняків і доломітів, а також залишки теплолюбивої фауни і морських водоростей. В силурійський період великі площі займали теплі вологі області, але разом з цим існували райони з аридним кліматом. Сприятливі для життя кліматичні умови були причиною широкого розповсюдження і різноманіття тваринного і рослинного світу. Різке посилення континентальності і посушливості клімату на великих материках відбулося після каледонсього орогенезу на стику силура і девона. Аридізації піддалися значні простори землі. На кінець девону клімат пом'якшав, посилились риси океанічності. Різноманіття кліматичних умов на початку періоду поступово завершилось вирівнюванням контрастів клімату у верхньодевонський час. Все це супроводжувалося значними коливаннями зволоження і відбувалося на фоні різкого збільшення площі суходолу в першій і океанічності в другій половині девона. З викопних залишків, що підтверджують знайдені поклади солі і гіпсів, пісковиків і вапняків, доломітів і відомі промислові поклади кам'яного вугілля (Китай, Шпіцберген) з залишками теплолюбивої флори і рослинності помірного поясу. Разом з цим присутні валунні льодовикові відклади. Термічні контрасти кам'яновугільного періоду незначні: вологі і теплі області займали великі площі земної кулі. Між ними – вузька, локалізована посушлива зона. На кінець цього періоду значна частина суходолу була охоплена зледенінням. Відомі найбільші поклади кам'яного вугілля цього періоду з багаточисельними рештками рослинності різного видового і морфологічного складу. Місцями добре виражена сезонність наслойень (річні кільця росту утворення великих гірських систем (герцинський орогенез) та різке збільшення площі суходолу пермського періоду, супроводжувалось загальним посиленням аридності клімату. Разом з цим простежуються багаточисельні ознаки зональності клімату, подібної попередньому періоду, 30 км зорієнтовані з північного заходу на південний схід (в північній півкулі).

Loading...

 
 

Цікаве