WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Природно-заповідний фонд Івано-Франківщини - Реферат

Природно-заповідний фонд Івано-Франківщини - Реферат

захід – на 20км. На заході межа проходить по вододілу басейну р. Прут з басейном, р. Бистриця Надвірнянська, на півночі – по руслах рік Кам'янка та Боярський, на півдні – по вододілу з басейном р. Тиса, на сході – з басейном р. Черемош. Південна межа фіксується вершинами Говерла (2061 м), Брескул (1911 м), Пожижевська ( 1822 м), Данцеж (1855 м), Туркул (1937 м), Піп Іван (2020 м), Це найвища частина Українських Карпат.

Карпатський НПП в геоструктурному відношенні охоплює частину Скибової та Чорногірської зон Карпатської складчастої системи. Геологічний розріз осадової товщі цих зон складений породами крейдового і палеогенового віку загальною потужністю 4 – 7 км. В рельєфі переважає радіальний характер розчленування, розвинуті форми давнього зледеніння.

Клімат характеризується як перехідний від помірно теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря становить +6°С із зниженням у високогір'ї, річна кількість опадів збільшується з висотою від 800 до 1400 мм, снігу випадає до 50 см, а в окремі роки до 2 м.

Головною водною артерією території парку є річка Прут. Вона бере початок біля підніжжя Говерли й протікає по території парку 50 км. Численні притоки Прута, такі як Прутець Чемигівський, Прутець Яблуневський, Женець, Жонка, Піги, Кам'янка утворюють багато порогів та водоспадів. Тут розташований найбільший в Українських Карпатах водоспад Гук, висота якого перевищує 84 м. Особливою красою відзначаються озера льодовикового походження - Марічейка (1 га) у підніжжі гори Шурин-Гропа та Несамовите (0,5 га) під горою Туркул. Загалом озера субальпійського поясу заболочуються внаслідок наростання сфагнових плавів від їх країв до середини, що становить неабиякий інтерес для вчених.

В Карпатському національному парку охороняються всі типи фітоценотичних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських

систем Центральної Європи. Більша частина території вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сіровільховими та мішаними лісами, зрідка зустрічаються клейковільхові, березові і соснові ліси. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких часто ростуть явір, ясен, в'яз гірський. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з луками, чагарничниками, мозаїкою мохів та лишайників.

На території парку зростає 1260 видів вищих спорових і судинних рослин, з яких 155 видів - мохоподібні. До Червоної книги України занесено 80 видів рослин: рододендрон східнокарпатський, арніка гірська, родіола рожева, сон білий, ліннея північна, баранець звичайний, плаун річковий, сосна кедрова, журавлина дрібноплода, значна кількість видів зозулинцевих, що трапляються на післялісових луках і верхових болотах, і ін. Три види рослин занесено до Європейського червоного списку: борщівник карпатський, медунка Філярського та первоцвіт полонинський. У парку зареєстровано зростання 29 ендемічних видів рослин, серед яких 12 загальнокарпатських (вечірниця біла, грушанка карпатська, молочай карпатський тощо) та 13 південнокарпатських (аконіт низький, волошка карпатська, фіалка відхилена тощо) ендемів. Найбільше ендеміків і реліктів зустрічається на Чорногорі. На території парку зберігаються також найбільші за площею в Українських Карпатах реліктові угруповання сосни звичайної, берези повислої та частково сосни кедрової, єдине місце зростання якої знаходиться на Чорногорі, в урочищі Кедрувате. Загалом до Зеленої книги України занесено 32 рослинних угруповання: 3 лісових, 4 чагарникових, 12 лучних та 9 болотних.

Різноманіття ландшафтів території національного парку зумовлює і різноманіття тваринного світу. Його особливістю є велика частка комахоїдних, рукокрилих і гризунів, дещо менше тут хижаків та парнокопитних. Із дрібних ссавців поширені мала, звичайна та альпійська

бурозубки, мала та велика кутори, хатня і жовтогорла миші, темна, Шермана і снігова полівки, з гризунів - білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвленням хутра, сірий, лісовий та горішниковий вовчки, з парнокопитних - олень благородний, козуля, дикий кабан. Зрідка зустрічаються ведмідь бурий, рись, лісовий кіт. Різноманітною є орнітофауна парку. В його темнохвойних лісах навіть є представники тайгових птахів - снігур і горіхівка. У холодних гірських потоках водиться струмкова форель. Із земноводних в передгір'ях і горах трапляються гребінчастий, альпійський і карпатський тритони, гостроморда і трав'яна жаби, із плазунів - веретільниця, вуж, мідянка, гадюка звичайна, прудка і живородна ящірки.Загалом фауністичне різноманіття хордових парку представляють 48 видів ссавців, 110 - птахів, 11 - риб, 10 - земноводних, 6 - плазунів. До Червоної книги України занесено 44 види фауни, зокрема, карпатський та альпійський тритони, саламандра плямиста, мідянка, чорний лелека, беркут, польовий лунь, сапсан, глухар, борсук, видра, рись та ін., а до Європейського червоного переліку - 11 видів: вовка, бурого ведмедя, вуханя бурого, вовчка ліщинового, деркача, слимака виноградного та ін.

На території національного парку є чимало визначних природних об'єктів, що приваблюють відвідувачів. Цікавими є верхове болото Рудяк з журавлиною дрібноплідною та іншими рідкісними видами рослин, урочище Кедрувате на Чорногорі - єдине місце зростання сосни кедрової. Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад "Прибій", котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам'яних брил, що створює надзвичайно величний пейзаж незвичної краси.

Поляницький регіональний ландшафтний парк

Поляницький регіональний ландшафтний парк площею 1070 га був створений у 1996 році на території Поляницького лісництва Болехівського

держлісгоспу у східній частині Сколівських Бескид. Простягається вздовж

хребта, займає абсолютні висоти від 460 до 860 м н.р.м. Найвища вершина – Острий вершок ( 860 м н. р. м. ) зайнята рідколіссям, чагарниками, чорничниками, кам'янистими розсипами. Майже 80% території парку зайнято лісами — буковими, смереково-буковими, буково-смереково-ялицевими. Є декілька ділянок із смереково-сосновими насадженнями із реліктовою сосною звичайною.

У деревостанах зустрічаються явір, осика, модрина, береза, граб, вільха, дугласія; у підліску – горобина, ліщина, калина, бузина, у чагарниковому ярусі – малина, ожина, чорниця, брусниця, місцями – верес. На території парку зустрічається багато видів папоротей, в тому числі і реліктові – багаторядник Брауна, страусове перо звичайне; перестріч Гербіха, молочай Карпатський.

Зустрічаються і види рослин, занесених до Червоної книги України – баранець звичайний, плаун однорічний, лілія лісова, любка дволиста, зозулині сльози яйцевидні, на сінокісних луках – арніка гірська, пальчатокорінники, билинець комариний та інші.

На території парку знаходиться комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення " Скелі Довбуша " - один з найпопулярніших серед туристів і відпочиваючих куточків природи нашого краю та гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення " Гірське озеро ", що відзначається своєрідною красою та мальовничістю.

Парк " Поляницький " має зручне географічне положення. Він

розміщений неподалік міст Болехова, Стрия, курортних центрів Моршина , Трускавця, тому користується значою популярністю серед туристів. Територія парку цінна і в етнографічному, історико-культурному відношенні. Цю частину Сколівських бескид народ пов'язує з іменами відважних борців проти феодального гніту – опришками і їх ватажком Олексою Довбушем.

Комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення "Скелі Довбуша"

Пам'ятка природи знаходиться в Волинському районі за 3 км від села Бубнище і займає площу 100гектарів.

Це неповторне за своїми формами і розташуванням безладне нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижні істоти та споруди, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками. Ущелини то розширюються, утворюючи печери, то звужуються до маленьких щілин. Їхнє дно завжди вологе, покрите занесеним сюди грунтом і листям.

Кам'яний лабіринт шириною 200 метрів тягнетьсяіз сходу на захід майже кілометр, над ним змикається буковий та смерековий ліс. З півночі, мов сторож входу у цей дивовижний лабіринт, стоїть одинокий кам'яний велетень висотою 50 метрів. Декілька печерних схованок, розташованих на долині та на висоті майже 20 метрів, приваблюють допитливих туристів та скелелазів.

За півтори сотні метрів від нього розташована інша група кам'яних сторожів, а на схід вони видніються все далі і далі, мовби воїни, що підіймаються з долини на гору. Це явна фортеця періоду Х-го століття. Враховуючи нахил рельєфу ущелини, для вигідного переходу тут вирубано

сходинки, а верх "тунелю" перекритий кам'яним склепінням.

У скельних "стінах" вибито декілька печер. Вони вирубані у моноліті північно-західних піскових скель. Три печери штучного походження, а для четвертої (друга з ряду) використано природну ущелину. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність, чисту обробку стелі.

Loading...

 
 

Цікаве