WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Європейські програми збереження біо- та ландшафтного різноманіття - Реферат

Європейські програми збереження біо- та ландшафтного різноманіття - Реферат

Інша програма Європейської Екологічної мережі EECONET передбачає утворення на континенті територіально і функціонально зв'язаної системи територій, що репрезентують найліпше збережені з точки зору біологічної і ландшафтної різноманітності території Європи. Для неї важливим також є поліпшення поширення і міграції видів на європейському континенті через збереження міграційних шляхів для різних організмів. Основними елементами Європейської екологічної мережі EECONET є: 1) природні ядра (вузли) у вигляді біоцентрів та їхніх буферних зон;2) екологічні коридори як просторові структури, які сприяють поширенню видів між природними вузлами, а також територіями, прилеглими до них; 3) території, що потребують натуралізації [7]. Предметом охорони у мережі EECONET стають екосистеми – біоценози та їхнє абіотичне середовище. Геоекологічні зв'язки тут представлені топічними (біоценоз – абіотичне середовище) та хоричними (між елементами мережі) зв'язками [5].

Відбираючи природні ядра (вузли) у мережі EECONET використовують природоохоронні критерії: ступінь збереження екосистем, їхню унікальність, різноманітність та багатство елементів, перебування під загрозою. При виділенні еко-

логічних коридорів звертають увагу на витягнуті лінійні утворення, що вирізняються вираженою природною структурою, а також на території, які вкладені у своєрідні пасма, що зв'язують природні вузли [7].

Під час розбудови елементів мережі EECONET абіотичні чинники (геоморфологічні, геологічні і гідрологічні) стають передумовою їхнього формування. До геоморфологічних структур, придатних до включення у мережу EECONET, відносять: комплекси форм рельєфу із значною гетерогенністю середовища, розчленовані височини, території з еоловим рельєфом. Це часто важкодоступний для загосподарювання рельєф і одночасно з високим ступенем збереження натуральної рослинності.

Водночас рельєф виступає важливим чинником просторової конфігурації екокоридорів. За топографічним положенням екокоридори діляють на вершинні, низовинні та поперечні, які трасують шляхи сполучення між природними ядрами (вузлами).

Розроблені національні екомережі Польщі (EECONET-Pl) та Словаччини (Slovakia NECONET) засвідчили значну роль абіотичних чинників у плануванні елементів мережі. Так, для EECONET-Pl були виділені чотири типи геоморфологічних структур, які для формування цього типу мережі сприяють: утворенню середовищ із значною різноманістю умов проживання, формуванню гідрогенних середовищ, поширенню розлогих комплексів рослинності напівнатурального характеру, а також для збереження дрібнопросторових фрагментів рослинності високого ступеня

Блокова схема ролі георізноманітності та абіотичних умов у формуванні елементів екологічних мереж для європейських програм Natura–2000 і EEСONET

натуральності. Серед гідрологічних чинників, які зумовлюють формування екомереж, виділено озерні території з площею від 0,1 до 3% всієї території, а також території розміщення торфовищ.

Обраний в останні десятиріччя у природоохоронній діяльності акцент на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття дав можливість: 1) модифікувати наявну "консерваційну" охорону природи на динамічно змінну; 2) обговорювати питання збереження об'єктів неживої природи, тобто георізноманітності; 3) здійснювати інтеграційні підходи в охороні гео-, біо- та ландшафтної різномунітності. У свою чергу, вирішення питань збереження георізноманітності як основи розвитку урізноманітненого органічного життя, має бути зосереджено на таких напрямах: 1) утворення національних і регіональних мереж об'єктів неживої природи з рисами різноманітності, що відповідають геологічним формаціям, формам рельєфу, гідрологічним об'єктам; 2) усвідомлення значення збереження георізноманітності і забезпечення її входження у різні програми, що забезпечують інтегративний характер охорони природи; 3) забезпечення ширшого спектра форм охорони об'єктів неживої природи – від традиційних "консерваційних" до активних форм.

Проаналізовані у статті європейські програми зі збереження біо- та ландшафтної різноманітності (Natura-2000, EECONET) засвідчили значну роль абіотичних чинників та георізноманіття у формуванні елементів цих мереж: ТСО, природних вузлів та екологічних коридорів. Ці категорії охоплюють природні середовища, середовища видів та різнотипні екосистеми, що мають загальноєвропейську або національну цінність. Для основних об'єктів охорони (середовищ, екосистем) важливою є оцінка абіотичного чинника. Вона може бути забезпечена оцінкою різних абіотичних чинників, зокрема, геолого-геоморфологічних і гідрологічних умов проживання/проростання рослин і тварин. Значна роль абіотичного чинника у забезпеченні вибору (трасуванні) міграційних шляхів для живих організмів, які зв'язують екологічні мережі.

Європейський досвід формування екомереж є важливим для теперішнього етапу розвитку природоохоронної галузі України. Україна перебуває у першій фазі розбудови мережі. У цій фазі важливим є розроблення науково-методичної бази регіональних і національної мережі. Європейський досвід свідчить, що базовими тут мають бути геоботанічні, екосистемні та зоологічні та ландшафтні дослідження, а також ураховані стандартні вимоги щодо виділення природних середовищ (європейського/національного значення) природних екосистем.

Важливим є також врахування абіотичних чинників та характеру георізноманітності при розбудові елементів екомереж в Україні на національному та регіональному рівні. Для цього мають бути здійснені спеціальні дослідження з оцінки складових георізноманітності (геології, рельєфу, гідрології) для включення їх у склад природних середовищ та екосистем. Одночасно для України важливим є подальший розвиток консерваційного напрямку збереження георізноманітності через збільшення числа та форм заповідання об'єктів неживої природи. Зокрема, для збереження геолого-геоморфологічної спадщини можна ввести такі нові категорії, апробовані у ряді європейських країн, як місця документації, краєзнавчо-природничі групи та геопарки. Важливим є питання інтеграції охоронних об'єктів, в тому числі неживої природи, у трансєвропейські природоохоронні структури [9].

Використана література

  1. Розбудова екомережі України // За ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. Проект "Екомережі". Київ, 1999.

  2. Alexandrowicz Zofia. Ochrona dziedzictwa geologicznego Polski w koncepcji europejskiej sieci geostanowisk // Przegląd Geologiczny. Vol. 51№ 3. 2003.

  3. Ekologiczna sieć Natura 2000: problem czy szansa. // Pod red. M. Makomaskiej-Juchiewicz, S. Tworka, Instytut Ochrony Przyrody PAN. Krakόw, 2003.

  4. Koncepcja krajowej sieci ekologicznej ECONET-Polska // Pod red. Anny Liro. IUCN-Poland, Warszawa, 1995.

  5. Navrh narodnej ecologickej siete Slovenska-Neconet. National Ecological Network of Slovakia. IUCN – Bratislawa, 1996.

  6. The Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy. Counsil of Europe. Strasbourg, 1996.

  7. The Paneuropean Ecological Network: Questions and Answers. № 4. Counsil of Europe. Strasbourg, 1998.

  8. StefanKozłowski. Program ochrony georόźnorodności w Polsce // Przegląd Geologiczny. Vol 45. № 5. 1997.

  9. ZinkoY. Transeuropean nature protected belts // Paper and poster presentations ProGEO General Assembly. "Sver.Geol.Unders." Uppsala, s. 17.

Loading...

 
 

Цікаве