WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Європейські програми збереження біо- та ландшафтного різноманіття - Реферат

Європейські програми збереження біо- та ландшафтного різноманіття - Реферат

Реферат на тему:

Європейські програми збереження біо- та ландшафтного різноманіття

Проблематика збереження біо- та ландшафтного різноманіття розглядається як багатоаспектний процес, який передбачає законодавче, науково-методичне, соціально-економічне забезпечення програм і заходів у цій сфері. Певний досвід такого комплексного (багатоаспектного) відношення до збереження біо- та ландшафтного різноманіття накопичений науковцями і практиками у природоохоронній сфері європейських країн, зокрема, країн-членів Європейського Союзу. Саме у цих країнах на базі вимог Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995) розроблені та втілюються програми й ініціативи, направлені на розширення охоронних територій. Один з перспективних напрямів втілення цієї стратегії пов'язаний із розбудовою Європейської екологічної мережі, проект якої на національному рівні реалізується у ряді країн. Ідея екомереж знайшла своє відображення у двох базових програмах – мережа Natura-2000 з пріоритетом охорони цінних природних середовищ та мережа EECONET з акцентом на збереження ключових (екостабілізуючих) екосистем та забезпечення їхньої територіальної зв'язаності [6, 7]. В Україні проблематика біо- та ландшафтного різноманіття у її варіативній формі розбудови екологічних мереж знайшла відображення у прийнятті Закону України "Про формування національної мережі України на 2000-2015 рр." та науково-методичному супроводі розбудови екомережі на регіональному і національному рівні. Наукове забезпечення проектів екомереж здійснюється представниками

природничих наук: геоботаніками, ландшафтознавцями, зоологами та ін. Разом з тим, участь дослідників від неживої природи у розробці проектів екомереж недооцінюється так само як спеціалістів-природоохоронників з різних галузей природокористування (сільське й лісове господарство, туризм).

Дослідницькі і проектувальні розробки з впровадження Європейської екологічної мережі засвідчили, що більш ефективним є підхід, який забезпечує інтеграцію спеціалістів різного профілю. Так, у розробках екологічних мереж для EECONET-Польща на етапі розроблення планувальної концепції взяли участь спеціалісти-геоботаніки, зоологи, а також представники комплексної географії, а на етапі розроблення шляхів втілення мережі – спеціалісти з територіального планування та галузеві спеціалісти [4]. Під час розроблення планувальної екологічної мережі важливим є оцінка абіотичних чинників, які часто визначають локалізацію цінних природних середовищ, екосистем з високим ступенем різноманітності. Зокрема, як засвідчив досвід [4, 5], важливою є оцінка літологічних, геоморфологічних, гідрологічних умов для виявлення елементів екомереж, що мають загальноєвропейське або національне значення. Ці абіотичні складові утворюють георізноманітність, яка є важливим чинником формування та існування біо- та ландшафтної різноманітності. Метою нашого дослідження є оцінення (на основі європейського досвіду) ролі абіотичних чинників (георізноманітності) при розробленні екологічних мереж національного і загальноєвропейського (панєвропейського) масштабу. Цей досвід важливий у разі розроблення національних і регіональних екомереж в Україні [1]. Перші науково-методичні і проектувальні розробки з розбудови екомереж в Україні наштовхують на думку про те, що ще недостатньо залучені фахівці в галузі дослідження неживої природи та не розробені методичні засади оцінки ролі абіотичних чинників. Разом з тим, як засвідчує європейський досвід, важливо більше уваги приділити збереженню георізноманітності як окремій складовій, зокрема, його геолого-геоморфологічних компонентів (геоохороні). У європейських країнах геоохорона поставлена на досить високому рівні. Зараз реалізується проект на європейському континенті щодо селекції геолого-геоморфологічних об'єктів міжнародного значення [2]. Активно розробляються на базі широкого спектра заповідних категорій європейські, національні і регіональні мережі геоохорони [2, 8, 9]. В Україні важливим є обґрунтування підходів до збереження геолого-геоморфологічних об'єктів як складової частини георізноманітності, розширення спектра заповідних категорій та розбудова національних і регіональних мереж геоохорони.

Поняття георізноманітності ввійшло у природоохоронну практику Європи у зв'язку з розробленням методичних засад програм збереження біо- та ландшафтної різноманітності. Недооцінка абіотичного чинника у програмах розбудови європейських екологічних мереж Natura-2000 і EECONET зумовила потребу розробляти спеціальні програми та ініціативи зі збереження літосфери, атмосфери і гідросфери. Термін "георізноманітність" стосується різноманітності елементів неживої природи: геологічної будови, рельєфу, грунтів, поверхневих і підземних вод. Охорона георізноманіття дає змогу вирішувати такі проблеми: можливості розвитку різноманітності органічного життя, збереження характерних форм, важливих геологічних відслонень та гідрологічних об'єктів, збереження структури природних і окультурених ландшафтів. Важливість збереження георізноманіття пов'язана також з наростаючим антропогенним впливом, що веде до ліквідації різноманітності літосфери і гідросфери в геологічному, морфологічному та гідрологічному аспекті [7].

Питання ролі георізноманітності та абіотичних чинників у збереженні біо- та ландшафтної різноманітності розглянуто на прикладі двох програм з розбудови Європейської екологічної мережі – Natura-2000 та EECONET. Програма мережі Natura-2000, що реалізується країнами Європейського Союзу має виконувати ключову роль в охороні біологічної різноманітності території Союзу через збереження певних типів природних середовищ проживання та середовищ видіврослин і тварин, які мають рідкісний характер чи відчувають загрозу зникнення [6]. Ця програма репрезентує новий предмет охорони [3] – природничі середовища, під якими мають на увазі територію суші чи акваторії, що має натуральний або напівнатуральний характер, і яка виділяється на основі рис географічних, абіотичних і біотичних. Завданням мережі Natura-2000 є охорона природних середовищ, що мають значення на рівні країн-учасниць Європейського Союзу. Елементами мережі, визначеними для охорони, виступають певні типи природних середовищ, т. зв. території спеціальної охорони (ТСО) (англ. Special Areas of Conservation). Збереження природних середовищ передбачає забезпечення їхніх природних меж, збереження специфічної структури і функцій, що забезпечать його тривалий розвиток. У мережі Natura-2000 використано систему класифікації природних середовищ, які підлягають охороні на європейському континенті. Ця класифікація включає характеристики абіотичного середовища, географічне розміщення, а також фітосозологічний опис ідентифікаторів середовищ – діагностичних видів.

Розробка національних мереж Natura-2000 для Польщі засвідчила [3], що у переліку типів природничих середовищ, які репрезентують національний рівень, включено низку типів середовищ існування, де абіотичний чинник мав визначальне (суттєве) значення у виділенні ТСО. Сюди варто віднести кліфи Балтійського узбережжя, приморські дюни, старичні пониження, гірські кам'янисті потоки, високогірні території, вапнякові і кременисті скелі, вапнякові і кременисті кам'яні розсипи, високогірні снігові котли. Цей перелік підтверджує значну роль геологічних, гідрологічних і геоморфологічних чинників у виділенні цінних природних середовищ. Разом з тим, як відзначають польські спеціалісти з проблематики збереження гео-, біо- та ландшафтного різноманіття [2], абіотичні показники природних середовищ у мережі Natura-2000 не підлягають оцінці і не становлять самодостатньої вартості. Ця програма, як стверджують вони, не забезпечує інтеграційні потреби охорони гео-, біо- та ландшафтної різноманітності.

Loading...

 
 

Цікаве