WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Принципи визначення типу екологічної ситуації та її оцінка - Реферат

Принципи визначення типу екологічної ситуації та її оцінка - Реферат

Ще одне – відносність та умовність інтегральних показників потребує збалансованого обліку приватних та інтегральних показників. Вони додаткові, їх не можна порівнювати в аспекті оцінок "гірше". Одним з недоліків інтегральних показників є різномасштабність (і в просторових, і в тимчасових аспектах) показників різного типу, оскільки вони формуються в різні відрізки часу та в межах різних за площею територіях. Тому додавання показників без урахування цього неправильно розкриває екологічну ситуацію.

У разі оцінювання екологічної ситуації важливо з'ясувати, чи є вона успадкованою, чи виникла внаслідок недавніх подій. Важливо також визначити знак зміни гостроти прояву: простежується погіршення ситуації чи її поліпшення.

Зі сказаного вище випливає, що оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати багато чинників, зокрема:

  • тип природно-господарської системи. У кожному з них різні суб'єктно-об'єктні відношення, пріоритети, різні критерії оцінки та екологічні показники;

  • тип діяльності (будівельна, рекреаційна, сільськогосподарська, медична та ін.). У разі обліку типу діяльності різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково;

  • просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів призводить до зміни набору екологічних показників, рангу аналізованих геосистем і операційних територіальних одиниць;

  • часовий рівень розгляду. Зміна тимчасових рівнів приводить до зміни набору показників, що випливає з характеру геосистемних взаємодій у кожному тимчасовому інтервалі;

  • ступінь стійкості ландшафтних систем. Оцінка ситуації повинна опиратися на цей показник, тому що важлива не тільки абсолютна оцінка (щодо ГДК, відсоток лісистості та ін.), а й відносна – стосовно стану ландшафту). Для ландшафту, що має слабкі відновні властивості, не можна рекомендувати ті ж навантаження, що і для ландшафту з високими регулювальними властивостями. Зрозуміло, що те саме екологічне навантаження (скажімо, рівень забруднення) негативніше вплине на ландшафт зі слабкою стійкістю.

Зазначені методи оцінки екологічних ситуацій є безпосередніми, оскільки розкривають стан суб'єктів та їхнього середовища. Однак можна оцінити екологічну

ситуацію через облік збитків, що виникають у разі споживання ресурсів, деградації природних ресурсів і геосистем та у випадку погіршення якості навколишнього середовища. Більшість збитків оцінюють вартісно: витрати, необхідні на відновлення природних ресурсів; витрати на лікування; засоби, необхідні для компенсації зниження добробуту людей через зниження якості навколишнього середовища; витрати на віднов-лення техніки; облік втраченої користі; витрати від зменшення кількості туристів та ін. Інші негативні наслідки – погіршення соціального клімату, зменшення екологічного потенціалу ландшафтів, зникнення видів тварин і рослин тощо – не виміряти в грошах. Проте у всіх випадках ми можемо говорити про деяку екологічну ситуацію.

Формування екологічних ситуацій пов'язане як із зовнішніми впливами на екологічні об'єкти, так і з властивостями самих об'єктів, характером їхнього функціонування. Вплив на екологічний об'єкт зумовлює його реакцію, що залежить не тільки від сили впливу, а й від таких чинників: стійкості об'єкта, його адаптаційних можливостей; відповідності типу впливу і типам процесів, що відбуваються в об'єкті.

Стійкість геосистем (ландшафтів, водойм, біоценозів, річкових систем тощо) виявляється в різних формах :

  • пружність чи буферність геосистем, тобто їхня здатність пом'якшувати зовнішні впливи, зберігаючи головні властивості;

  • відновлюваність геосистем, тобто здатність геосистем відновлювати характе-ристики після порушення структури (наприклад, відновлення лісу після пожежі);

  • здатність до самоочищення після забруднення;

  • адаптаційні можливості геосистем, їхня здатність пристосовуватися до мінливості умов, не допускаючи зміни характерних рис структури;

  • інертність геосистем, відсутність їхнього реагування на деякі види впливів.

Ефективність впливу на геосистему далеко не завжди прямо залежить від сили впливу. Не менше значення має відповідність типу впливу і типу структури об'єкта. Наприклад, для надання руху сніговим масам на схилах гір нерідко достатньо крику чи пострілу. У цьому випадку вплив є свого роду сигнальним, коли мізерно малі потоки чи речовини енергії запускають великі маси.

Має значення також час впливу. Наприклад, атмосферні опади набагато ефективніші на стадії кущіння і виходу в стебло рослини, ніж під час дозрівання плодів чи колосіння злаків. Ступінь забруднення повітряного басейну залежить не менше від погоди, умов рельєфу, ніж від кількості викинутих забруднювальних речовин.

Отже, можна розробити певну схему формування екологічної ситуації. Коротко опишемо її. Явища або процеси природні, антропогенні чи комплексні впливають, зокрема, на людину, природно-технічні системи або ж на природні системи. Цей вплив залежить від властивостей людей чи систем, таких як стійкість, здатність до відновлення, адаптація, буферність, інерційність, психологічна стійкість населення. Після цієї взаємодії ми отримуємо економічні, екологічні та соціальні наслідки, які виявляються в зміні стану ландшафтів (середовищетворних систем), зменшенні природних ресурсів, зниженні врожаю сільськогосподарських культур, зміні стану здоров'я населення, занепаді технічних систем. Це, відповідно, породжує зміни навколишнього середовища, які мають декілька рівнів: незначні, відчутні, сильні, дуже сильні, катастрофічні; або ж створює певну екологічну ситуацію, яка може бути нормальною, напруженою, небезпечною, кризовою чи катастрофічною.

Використана література

  1. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Симферополь: Сонат, 1998.

  2. Кочуров Б.И. Экологический риск и возникновение острых экологических ситуаций // Изв. Росс. АН. Сер. геогр. – 1992. – №2. – С. 22–29.

  3. Кочуров Б.И., Розанов Л.Л., НазаревскийИ.В. Принципы и критерии определения территории экологического бедствия // Изв. Росс. АН. Сер. геогр. – 1993. – № 5. – С. 15–18.

  4. Сдасюк Г.В., Шестаков А.С. Эколого-географические ситуации и необходимость перехода к устойчивому развитию // Изв. Росс. АН. Сер. геогр. – 1994. – №1. – С. 56–63.

  5. Шестаков А.С. Принципы классификаций эколого-географических ситуаций // Изв. Русс. геогр. об-ва. – 1992. – Вып.3. – С. 124–135.

Loading...

 
 

Цікаве