WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Перспективні види альтернативних палив і можливості їх використання - Реферат

Перспективні види альтернативних палив і можливості їх використання - Реферат

Одною з перших на шлях використання біопалива стала Бразилія. На сьогодні Бразилія виробляє біля 45 % (12 млрд.літрів на рік) екологічно чистого моторного палива з власних сировинних ресурсів (цукрової тростини). Це майже 10 млн.тонн спирту на рік. Мрією Бразильського уряду є відмова від усього імпорту моторного палива. Якщо Бразилія вирішить повністю відмовитися від імпорту, не важко прогнозувати, що відбудеться: товари, вироблені в Бразилії, будуть конкурентноздатними у порівнянні з товарами інших країн.

Біодизельне паливо не являє собою нічого нового - воно було відоме з початку минулого сторіччя, але ним зневажали через наявність дешевих нафтових палив. Це - м'яка речовина, що складається з певної кількості рослинних олій (рапс, конопля, соняшник, соя, пальма і морські водорості, риб'ячий жир і тваринні жири, пряжене і свічкове сало). Воно менш токсичне за просту столову сіль і швидко розкладається під впливом мікроорганізмів. Викиди діоксиду вуглецю в атмосферу при цьому фактично дорівнюють нулю. Рослини, що поглинають CO2 у процесі росту, діють як щорічний поглинач вуглецю. Дане паливо отримують за допомогою процесу етерифікації із залученням реакції зі спиртом у присутності каталізатора. Продукти ефіру різні (RME - рапсовий метилефір, НЕЕ - конопельний метилефір тощо). Через вміст кисню це паливо є дуже чистим і дає на 50 % менше часток вуглецю, ніж нафтодизельне паливо, а також меншу кількість азоту і монооксидів вуглецю. Тверді речовини, що викидаються при згорянні біодизельного палива, на відміну від тих, що викидаються при згорянні нафтодизельного палива, не є канцерогенними. Біодизельне паливо не містить сірки, крім тієї, якою заражений ґрунт, яка міститься у кислотних дощах або комерційному промисловому спирті, що використовується при переробці.

Побічний продукт виробничого процесу - гліцерол - може використовуватися для виробництва 3,5 тис. предметів споживання, включаючи гліцерин,продовольчі змащувачі та нафтові мастила машин, підсолоджуючі речовини, відновлювачі шкіри, токоферол (вітамін E), зволожувачі, добрива і безліч продуктів, що використовуються у харчовій промисловості. Біодизельне паливо- високоефективний мастильний матеріал, що використовується як 5%-ва паливна присадка трьома ведучими французькими нафтовими компаніями для компенсації відсутності змащуючої здатності у нафтових палив з дуже низьким вмістом сірки.

Згідно з узагальненими показниками, кожен гектар землі, що відповідає вимогам для вирощування оліїстого рапсу, при відповідних врожаях, дає, в середньому, одну тонну біодизельного палива, що замінює одну тонну нафтодизельного палива, зменшуючи, таким чином, викид діоксиду вуглецю до 3.7 тонн, тобто дає зменшення на одну тонну викидів вуглецю в порівнянні із допустимими. Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Австрія, Швеція та Норвегія використали переваги законодавства Европейської Економічної Комісії (ЄЕК), що дозволило виробляти "дослідну кількість біопалива" - 5 млн.тонн нафтового еквіваленту шляхом скорочення податку на біопаливо.

Точно так само австрійська, а потім й німецька промисловості пізніше підхопили ініціативу, використовуючи для виробництва біодизеля кліматично відповідаючу рослину - оліїсті насіння рапсу. Остання відкрила експериментальний біодизельний завод продуктивністю 350 тонн у рік, що почав працювати в 1991 році. У 1992 році продуктивність була збільшена до 8 тис.тонн і згодом, в 1994 році, вступив у дію завод загальною потужністю 80 тис.тонн. Виробничим завданням заводу було передбачено досягнути випуску у 2000 році 41 тис.тонн біодизеля.

Виробництво олійної культури рапсу в Німеччині ще у 1995 році було оцінено в 300 тис. гектарів, за умови створення в сільськогосподарському секторі 5 тис.нових робочих місць. Це виправдовує 70 % податкових поступок, наданих урядом Німеччини. Франція віддала 70 % своїх земель державного резерву під культури для виробництва біологічного палива і створила 27 тис.нових сільськогосподарських робочих місць.

Італія виробляє 125 тис. тонн у рік біодизельного палива, що використовується, головним чином, для котлів центрального опалення. В бюджеті Великобританії 1999 року паливний податок на дизельне пальне з низьким вмістом сірки було зменшено до 3 пенсів за літр, для того щоб "заохотити використання більш екологічно-чистого моторного палива". В бюджеті 2000 року паливний податок на бензини з наднизьким вмістом сірки було встановлено на 1 пенс нижче, у порівнянні з неетильованими бензинами.

26 листопада 1997 року, як частину Програми Порядку денного-2000, Європейська Комісія видала Білу Книгу з питань біомаси. У ній була викладена стратегія збільшення внеску біоенергетики в сталу енергетику з 6 % до 12 % у 2001 році "без надмірних фінансових труднощів". Ця нова біоенергетична ініціатива констатувала, що "...у даний час ринкова частка рідкого біологічного палива складає 0.3 %, включаючи всі спиртові, ЕТВЕ і біодизельні складні ефіри. З огляду на факт, що вартість виробництва рідкого біологічного палива є троєкратною в порівнянні з вартістю звичайного палива, збільшення його використання може бути досягнуте за допомогою податкової знижки і субсидування виробництва сировини. Комісія пропонує, щоб ринкова частка 2 %, що відповідає приблизно 5Mтнэ (мегатонн нафтового еквівалента), як і раніше, розглядалася як пілотна стадія. "Після реалізації цієї пілотної стадії, ринкова частка 7.5% (18Mтнэ) має бути досягнута ...з використанням 3.7 Mгa сільськогосподарської землі. Таким чином, Біла Книга пропонує для біомаси сорока-шестидесятиразове збільшення виробництва рідкого біологічного палива".

У 1999 році в Європі було вироблено більше мільйона тонн біопалива з метою подвоєння його виробництва до 2001 року. ЄЕС дозволило скоротити податок на біологічне паливо державами - членами, але визначило межу в 5 Мегатонн на кількість палива, що може бути вироблене згідно пілотного плану. Цю кількість, завдяки дієвій позиції німців і французів, буде вичерпано наприкінці 2002 року, залишаючи Великобританії невеликий шанс розвитку ефективної біодизельної промисловості. В підтримку завдань Програми ЄЕК 2000, ринкова частка біологічного палива до 2005 року буде складати 5 %, а до 2010 року - 12 %.

У США розвиток виробництва біологічного палива у великих масштабах почався з етанолу, а саме з виробництва 4.4 мільярдів літрів (1999р.) у рік (понад 3,5 млн.тонн) і забезпечило 200 тис. робочих місць у сільськогосподарському секторі. За інформацією, отриманою після проведення Міжнародного семінару з розвитку паливного етанолу (Вашингтон, 27 вересня 2001 року) у 2000 році виробництво етанолу із зерна в США досягнуло понад 4,8 млн.тонн. Також у США є 57 заводів, які виробляють етанол з зерна, щорічною потужністю понад 5,7 млрд.літрів (4,6 млн.тонн) які розташовані у 19 штатах, крім того будуються ще заводи проектною щорічною потужністю біля 1,3 млрд літрів.

Виробництво біодизельного палива в США було очолено Асоціацією виробників сої, створеної для задоволення потреби у соєвій олії. Протягом 2000 року виробництво біодизельного палива досягло майже 2 млн. тонн - у два рази більше загальноєвропейського виробництва.

Біодизельне паливо виробляється в Європі відповідно до прийнятого стандарту Австрійського Інституту специфікації біологічного палива E DIN 51606, а у США - відповідно до специфікації В100 Національної лабораторії з поновлюваних джерел енергії. Воно може бути змішане з нафтодизельним паливом у будь-якому співвідношенні і зменшує викиди вихлопної труби - у США надають перевагу біодизельному паливу в співвідношенні 20/80. Потужним стимулом до розробки і використання екологічно чистих видів моторного палива є жорстке обмеження допустимих викидів з відпрацьованими газами (ВГ). У 1990 р. в США прийнято "Закон про чисте повітря" з поправками 1993 р., що суттєво знизило норми викидів токсичних компонентів з ВГ для затвердженого списку міст. "Законом про енергетичну політику" (1992р.) передбачені обов'язкові квоти переведення автотранспортних засобів на екологічно чисті палива в залежності від чисельності населення у місті, а також встановлені податкові пільги при реалізації деяких видів моторного палива.

Аналогічні заходи, пов'язані з більш жорсткішими нормами на вміст екологічно шкідливих сполук в автомобільних бензинах, плануються керівниками Європейського Економічного Союзу до введення в 2002 р. Найбільш токсичні речовини ВГ двигунів внутрішнього згоряння представлені сполуками свинцю, оксидів азоту, монооксиду вуглецю, незгорілими вуглеводнями. Серед останніх головну небезпеку представляють ароматичні вуглеводні, особливо бензол. Крім того, при наявності у бензині тетраетилсвинцю (ТЕС), неможливо використовувати на автомобілях нейтралізатори (допалювачі) ВГ, через те, що їх каталітична основа швидко отруюється оксидами свинцю. Велику загрозу для здоров'я людини представляють також пари найбільш летких вуглеводнів і добавок, що входять до складу бензинів.

Loading...

 
 

Цікаве