WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Предмет, метод і завдання дисципліни екологія - Реферат

Предмет, метод і завдання дисципліни екологія - Реферат

Реферат на тему: Предмет, метод і завдання дисципліни екологія 1. Визначення, предмет і завдання екології 2. Розвиток екологічних знань та їх роль у становленні цивілізації. 3. Принцип холізму в екології. 4. Галузі і підрозділи екології 5. Методи екологічних досліджень 1. Вперше термін "екологія" був запропонований німецьким біологом Е. Геккелем у1866 р. У дослівному перекладі (oikos - з грецької означає дім) екологія - це наука про "дім", тобто про природу, що оточує нас. Вона вивчає умови існування живих організмів, їхній взаємозв'язок та їхню взаємодію з довкіллям. Але наприкінці XX ст. зміст екології став дещо ширшим, та її місце в системі наук значно змінилося. Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу, наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті, наукою про взаємозв'язки всього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям. Видатний американський вчений Ю. Одум одним з перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну наукову дисципліну, а як міждисциплінарну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння її новими методами та зробила високо актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства. Предмет екології. Згідно сучасним уявленням про предмет екології, то це сукупність або структура зв'язків між організмами та середовищем, що їх оточує. Екологія відноситься до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів. Таким чином, зміст сучасної екології найкраще виділити виходячи з концепції рівнів організації живої матерії, які складають " біологічний спектр". Основні завдання науки про довкілля: o вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів; o прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі; o розробка (з урахуванням основних екологічних законів) шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення. Екологія - це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем. 2. У сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, тому природничі науки формувалися в межах цього бачення природи як всеохоплюючі наукові дисципліни. У Давній Греції і Давньому Римі їх число було зовсім невелике. Кінець XVIII та початок XIX століть ознаменувалися переходом до аналітичного розгляду природи. Відповідно до цього почався досить швидкий процес диференціації наук. Так, наприклад, із природознавства першою виділилася біологія - наука про живі організми, та пізніше вона розчленувалась на ботаніку й зоологію, які згодом диференціювалися на ряд інших (анатомію рослин, морфологію рослин і т.п.). До кінця XX століття процес диференціації в основному завершився і почався новий етап - етап синтезу наукового знання. У галузі вивчення природи почала формуватися екологія як одна з перших синтетичних міждисциплінарних наук. Вона й досі зберігає свою назву "екологія", успадковану з періоду аналітичних наук, але мета її вже інша: на основі спеціальних аналітичних наукових дисциплін дати загальну картину структури і функціонування природи та визначити місце і роль людини в природних процесах. У цьому розумінні екологія - це наука майбутнього. Саме існування живої природи на нашій планеті та процвітання людського суспільства залежать від того, наскільки об'єктивно та своєчасно будуть розкриті глобальні закономірності існування біосфери, і на цій основі сформульована та реалізована стратегія дій людини щодо природи. Структура сучасних екологічних знань досить складна. Як синтетична наука екологія постійно вбирає в себе різноманітні наукові дані, що отримуються аналітичними науками. У межах основних чотирьох підрозділів екології (факторіальна екологія, демекологія, синекологія і соціоекологія) безперервно виникають нові "точки росту". У ролі відносно самостійних підрозділів екології виступають хімічна екологія, агроекологія, урбоекологія та ін. Актуальність екології визначається тим, що вона дає можливість синтезувати природознавчі, соціальні, економічні та технічні знання. Теоретичні узагальнення в галузі екології перш за все пов'язані з визначенням співвідношення живих та неживих компонентів у природних комплексах й оцінкою їхнього місця у виробничих процесах. Непростим є навіть розмежування біологічних і екологічних систем. Вважалось, що біологічні системи базуються на живій речовині і цим принципово відрізняються від екологічних систем. Аналіз, проведений М.А.Голубцем у 1982 році, показав, що такий підхід не має підстав. Фактично будь-яка жива система, починаючи з клітини, вміщує в собі як компонент і неживу речовину. Більш того, без зв'язків із неживими компонентами біосистеми не можуть існувати. Різниця між біологічними і екологічними системами лежить в іншій площині. Вони пов'язані з основною функцією системи і основаними механізмами регуляції та самопідтримання систем. Після відкриття Ч.Дарвіним в 1859 году законів біологічної еволюції стало очевидним, що ускладнення та самоорганізація є основними властивостями живої матерії. У противагу цьому неживі системи підкоряються закону зростання ентропії: ймовірність їхнього існування найвища при досягненні ними повного одноманіття. З точки зору цих уявлень екологічні системи - це особливий клас природних об'єктів, ускладнення та самоорганізація яких забезпечується наявністю живих організмів. Ця обставина зумовлює єдність природи як матеріального цілого і підкреслює неможливість забезпечення благополуччя людини поза цією єдністю. Формування екологічних знань здійснюється шляхом рівнозваженої реалізації принципу редукціонізму та принципу холізму. Суть редукціонізму полягає у зведенні цілого до сукупності його частин із нехтуванням чи редукцією тих компонентів або властивостей, що для даної системи несуттєві. Лауреат Нобелівської премії П.Медавар (1983) писав, що в області біологічних наук редукціонізм - "самий вдалий метод пояснень серед усіх, що колись використовувалися в науці". В області екологічних знань, навпаки, більш важливим є принцип холізму, в основі якого лежить цілісне розуміння світу. Холістичний підхід забезпечує адекватний аналіз природних комплексів. Хоча фактично в конкретних екологічних дослідженнях використовують і редукціонізм, і холізм в розумному співвідношенні. 3. Принцип холізму. XX століття стало епохою формування системного мислення в біології. У цей час здійснився перехід від механістичного (атомістичного, редукціоністського) до холістичного(екологічного, організменного) погляду на природу. Холістичний підхід називають ще системним; системним же називають і відповідне мислення. У біології тривалий період здійснювався розвиток власних поглядів. Усе почалося в античні часи з Аристотеля. У середньовіччя сформувався картезіанський метод аналітичного мислення, що, насамперед, пов'язують з ім'ям Рене Декарта. XVІІІ століття було епохою руху романтиків. Відкриття клітини в XІХ столітті дало початок руху, що назвали
Loading...

 
 

Цікаве