WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Предмет, метод і завдання дисципліни екологія - Реферат

Предмет, метод і завдання дисципліни екологія - Реферат

віталізмом, паралельно сформувалася організменна біологія. Йшла боротьба шкіл, організменні біологи протистояли прибічникам віталістичних і механістичних поглядів; ця боротьба привела до формування системного мислення, заснованого на визнанні зв'язаності і контексту. Системний (холістичний) погляд стверджує, що властивості живого організму є властивостями цілого, вони не складаються з властивостей окремих частин, нові властивості виникають із взаємодії між частинами. Найважливішим відкриттям, що шокувало науку XX століття, стало визнання факту неможливості пізнання системи засобами аналізу, оскільки аналіз припускає відділення частини від цілого. Системне мислення одержало друге народження з появою квантової фізики, де на першому місці зв'язки, а на другому - матерія. Надалі системні погляди поширилися на психологію, екологію, соціологію. У 20-і і 30-і роки Людвіг Фон Берталанф створив загальну теорію систем. Пізніше, у середині 50-х, на основі загальної теорії систем він запропонував теорію відкритих систем, що досить швидко була поширена не тільки на біологію, але і на інші дисципліни. В основі теорії відкритих систем лежить цілком прозора концепція, відповідно до якої системи є комбінаціями або сукупностями частин, що знаходяться між собою в тій або іншій залежності. Якщо ми розглянемо різні види систем, починаючи від механічних і закінчуючи соціальної й органічними, то побачимо, що форми зв'язку і зв'язки між компонентами стають усе більш складними і різноманітними. Має значення те, що саме проникає через границі систем - матерія, енергія або інформація. По Берталанфу системи з енергетичним обміном простіші, ніж системи з інформаційним обміном. Відкриті системи можуть мати безліч центрів прийняття рішень, окремі елементи можуть поєднуватися в групи, утворювати і входити в коаліції, виходити з них. Границі відкритих систем аморфні, для свого існування відкриті системи повинні обмінюватися ресурсами з зовнішнім середовищем. 4. Екологію можна умовно поділити на п'ять великих підрозділів: аутекологію (екологію організмів), демекологію (екологію популяцій), синекологію (екологію угруповань), біогеоценологію та біосферологію (глобальну екологію). Аутекологія (термін введений у 1896 р. Шретером} вивчає взаємозв'язки представників виду з оточуючим їх середовищем. Цей розділ екології займається, головним чином, визначенням меж стійкості виду і його ставленням до різних екологічних факторів. Аутекологія вивчає також вплив середовища на морфологію, фізіологію та поведінку організмів. Демекологія (термін введений у 1963 р. Швердтфегером) описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини. Цей розділ ще називають динамікою популяцій, або популяційною екологією. Синекологія (Шретер, 1902) аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і оточуючим середовищем. Термін біоценологія, введений у 1918 р. Гамсом, є практично синонімом синекології. В синекології дослідження проводять в двох напрямках: статичному і динамічному. Статичний напрям (описова синекологія) займається становленням видового складу угруповань, чисельністю, частотою виявлення виду, видовим представництвом і просторовим розміщенням. Динамічний напрям (функціональна синекологія) обіймає два аспекти. Перший стосується розвитку угруповань і дослідження причин, які призвели до їх зміни. Другий займається обміном речовин та енергії між різними компонентами екосистеми, а також вивчає кормові ланцюги, біомасу і енергію, продуктивність біоценозів. Цей напрям ще називають кількісною синекологією. Біогеоценологія, або екосистемологія, вивчає біогеоценотичний шар Земної кулі і, зокрема, конкретні біогеоценози (суходільні, водні), в яких взаємодіють біоценози і абіотичне середовище. Біосферологія (глобальна екологія) вивчає біосферу як єдине планетарне ціле, з'ясовує закономірності еволюції біосфери. Сфера екології: організми ? популяції ? угруповання ? біогеоценози ? біоми ? біосфера. 5. Екологія, як комплексна наука використовує досить широкий арсенал методів, які на перший погляд властиві іншим фундаментальним наукам. Завдяки широкому арсеналу методів екології відбувається тісний зв'язок екології з іншими науками. Згідно Ю.А. Злобіна (1998), методи екології можна розділити на три основні групи: Методи збору інформації. Класичні методи дослідження стану екологічних об'єктів (включають у себе всі методи, які застосовують природничі науки), що спрямовані на накопичення фактичного матеріалу про складові компоненти досліджуваної ділянки екосистеми, біосфери. Методи обробки отриманої інформації. Дана група методів спрямована на узагальнення отриманої інформації, шляхом систематизації певних параметрів складових компонентів досліджуваної ділянки екосистеми. Сучасна обчислювальна техніка дає можливість обробляти велику кількість фактичного матеріалу, що, в свою чергу, робить великий фактичний матеріал більш доступним для узагальнення. Слід відмітити, що при певних екологічних дослідженнях статистична обробка є необхідною умовою достовірності отриманих результатів. Методи інтерпретації отриманих результатів. Методи моделювання. Важливим етапом будь-яких екологічних досліджень є здатність аналізу отриманих результатів, побудова певної моделі стану екосистеми. Такий підхід дає змогу прогнозувати зміни, які можуть відбуватися на досліджуваній ділянці під впливом певних екологічних факторів або під впливом діяльності людини. На основі абстрагування результатів досліджень можна робити словесні описи екосистем (вербальні моделі), побудувати схеми взаємозв'язків компонентів (графічні моделі), робити спробу опису екосистеми за допомогою математичних формул (математичні моделі). Безапеляційне вживання методів моделювання неможливе через непередбачуваність процесів, які відбуваються в екосистемах, залежність від "великих" та "малих" циклів, як правило планетарної природи. Тільки після накопичення достатньої кількості інформації про закономірності існування Всесвіту, побудовані моделі будуть найбільш наближені до реального стану екосистем. Введення змінних величин не дає можливості вирішити даної проблеми, математичні формули стають більш ускладненими. Спрощення та вилучення змінних компонентів веде до втрати достовірності самої моделі. Використана література 1. Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с. 2. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.- 3. Дуднікова ІринаІгорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с. 4. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с. 5. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00 6. Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с. 7. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.- 8. Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с. 9. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71
Loading...

 
 

Цікаве