WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм. Механізм формування екологічного права. Місце екологічного права у системі екологічних і пра - Реферат

Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм. Механізм формування екологічного права. Місце екологічного права у системі екологічних і пра - Реферат


Контрольна робота
Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм. Механізм формування екологічного права. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук.
ПЛАН
1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.
2. Механізм формування екологічного права.
3. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук.
1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.
Відтоді як з'явилося людство, виникає та постійно існує взаємозв'язок людини і природи, забезпечується сприятливе для її існування навколишнє середовище. Однак поступово такі негативні явища в цій взаємодії, як виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, порушення екологічних зв'язків у екосистемах, починають призводити до екологічної кризи та інших катастрофічних явищ. Одним із прикладів таких явищ можна назвати Чорнобильську катастрофу, в наслідок якої проживання людей на великих територіях не тільки України, а й інших країн, зокрема Білорусі, Росії, стало неможливим.
Взаємодія суспільства з природою завжди була і є найголовнішою умовою існування людства. Усе те, що виробляє і споживає людина, створюється шляхом використання природних ресурсів. Тому роль природи в житті людей постійно зростає.
Природа є невичерпним джерелом наукових знань, духовності, екологічної освіти, культури та виховання людей. Вона має величезну цінність як першоджерело матеріальних благ і невичерпне джерело здоров'я та творчого натхнення. Спілкування з природою розвиває в людині такі позитивні риси характеру, як доброта, чуйність, гуманність, повага, вміння бачити і розуміти прекрасне. Вивчення явищ природи відкриває перед людьми її таємниці, збагачує їх новими знаннями. У світі зроблено не одне наукове відкриття завдяки постійному спілкуванню з природою.
Проте людина не тільки споживач, а й активний творець, своїми знаннями і працею вона істотно впливає на живу і неживу природу, нею багато зроблено для відтворення природних ресурсів та поліпшення стану природи. Завдяки введенню в дію очисних споруд, впровадженню систем зворотного водопостачання безвідходних і маловідходних технологій значно зменшується забруднення вод і атмосферного повітря [83, с 5].
Тому й виникає така система знань, як екологія, що вивчає взаємодію суспільства з навколишнім середовищем. Термін "екологія" походить від грецьких слів "йокос" - будинок, житло і "логос" - наука, тобто наука про місце проживання. Цей термін був запропонований ще в 1866 р. німецьким біологом Геккелем для означення науки про взаємодію живих організмів, у тому числі й людини, між собою і середовищем проживання.
Поряд із економічними, біологічними, технічними та іншими на-прямами розвитку екології, виникають і розвиваються правові питання в екологічній сфері, тобто в галузі екології. На державному рівні приймаються нормативно-правові акти, які регулюють раціональне використання природних ресурсів, охорону довкілля від забруднення і спрямовані на захист життя та здоров'я населення від небезпечних природних явищ, тобто на забезпечення екологічної безпеки для людини і середовища, що її оточує. Так поступово складається система однорідних правових норм і правових інститутів, яка дістала назву екологічного права.
Однак така назва з'явилася тільки в останні роки, а до цього часу вживалися різні терміни: "правова охорона природи", "природоохоронне право", "правова охорона навколишнього середовища" та інші. Ці терміни характеризують назву певних груп правових норм та правовідносин і можуть вживатися і сьогодні. Проте найбільш узагальнюючим терміном, який охоплює всю багатоманітність правовідносин у сфері взаємодії суспільства і навколишнього середовища, є "екологія", а отже, й "екологічне право".
Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок І тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву "лісної землі", ліси підходили аж до Києва. Невелика густота населення при розвинутому на той час містобудуванні та підземних комунікаціях не зумовлювали якоїсь суттєвої небезпеки для природи з боку людської діяльності. В господарській діяльності переважало хліборобство, рибальство, мисливство, скотарство, бджільництво.
Першими книгами про природу були "Шість днів" Василя Великого, перекладені з грецької.
Наукові погляди завжди знаходили своє відображення у чинному законодавстві. Спочатку це - правові засади використання природних ресурсів для господарських потреб і захисту права власності на природні об'єкти.
Наукове обґрунтування проблеми захисту довкілля з'являється тільки у XX ст. Законодавче закріплення вона дістає лише у другій його половині.
Система екологічного законодавства, що склалася в Україні протягом 1960-1991 pp., значною мірою була або компіляцією союзного законодавства колишнього СРСР або наслідком конкретизації його з врахуванням деяких місцевих умов. Ця система, окрім згаданого, характеризується ще й рядом інших недоліків. Серед них - зайва декларативність, майже повна відсутність норм прямої дії в законодавчих актах, наявність у них значної кількості бланкетних норм права. Останнє потребує спеціального застереження. Нооми законів часто відсилають до нормативних актів, екологічних нормативів і стандартів, спільних для всього колишнього Союзу РСР. Зрозуміло, що за великої інваріантності природно-географічних умов потрібні були б екологічні нормативи і стандарти для окремих регіонів України паралельно з більш загальними - для всієї держави.
Законодавчі акти в минулому нерідко відсилали до нормативних актів різної юридичної сили. Фактично ж регулятором суспільних відносин у галузі охорони довкілля раніше (та й тепер) виступали саме останні.
У зв'язку з відсутністю концепції розвитку права незалежної Ук-раїнської держави, яка була б сприйнята парламентом, лягла в основу його правотворчої діяльності та визначала загальні підходи, структуру, порядок (черговість) розроблення і прийняття законів, зростає потреба, з одного боку, у створенні Закону про правотворчу діяльність, а з іншого - вимагає розроблення теоретичних засад розвитку окремих галузей права.
На поточний момент така доктрина створена тільки щодо розвитку екологічного права України, яку створив В. Костицький у 1992 р. і назвав концепцією "екологічного дерева". Ця концепція визначає приблизний перелік необхідних правових актів у галузі охорони довкілля, їх взаємодію, загальні принципи їх підготовки та цілі системи екологічного права. Стовбуром "екологічного дерева" є чинний Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". Це свого роду Екологічна конституція України, комплексний закон, який визначає загальні засади охорони довкілля і, як основа, "утримуватиме" на собі всю систему екологічного права.
2. Механізм формування екологічногоправа
Кореневу систему "екологічного дерева" повинні становити акти природноресурсового права. Це - земельний, лісовий, водний кодекси, кодекс законів про надра, закони про охорону і раціональне використання рослинного і тваринного світу, природно-заповідний фонд, про охорону атмосферного повітря, а також прийняті на їх розвиток підзаконні та нормативні акти. Запровадження економіко-правового механізму природокористування забезпечить життєздатність "кореневої системи" "екологічного дерева". Йдеться про механізм плати за спеціальне використання природних ресурсів. Природноресурсове право є основою, що "утримує" все "екологічне дерево" і одночасно, за рахунок платності спеціального природокористування, "живить" його, забезпечує дієвість усієї системи екологічного права. На його думку, також у ролі головного кореня слід розглядати економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища.
Крону "екологічного дерева" становлять законодавчі та нормативні акти превентивного характеру, котрі, як і "листя дерева", покликані відігравати "фільтруючу" роль, запобігати негативному впливу людської діяльності на довкілля.
Це, зокрема, Закон України "Про
Loading...

 
 

Цікаве