WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Нові технології збереження енергії для України - Реферат

Нові технології збереження енергії для України - Реферат

дитячих площадок, стадіонів та лісових насаджень всередині житлових масивів.
Це тим більше дивно, оскільки історія України містить багато знахідок щодо відновлюваної енергетики. Варто лише звернути увагу на автономність селянських господарств в Україні. Традиційно український селянин створював енергетично самодостатнє господарство. Саме самодостатністю селянина можна пояснити настійливі намагання українців здобути волю. Адже для самодостатнього господаря не було потреби мати над собою вищу владу, окрім стосунків самоврядування. У 16 столітті в Україні створилася унікальна господарська система самоврядування та господарювання на землях Запорізької січі. Основу господарства складали хутори-зимівники. Саме така автономна структура забезпечувала надзвичайну живучість козацької республіки. Хутірські господарства були характерною рисою України. Поневолення України завжди супроводжувалося руйнуванням її автономних господарств. Запорізька система хуторів-зимівників була знищена у 80-роках 18 століття разом із введенням кріпацтва [7], але все ж залишалася досить поширеною на Західній Україні. Так, на початок 1913 року на Волині налічувалося 41320 хуторів. Певне відродження автономних господарств відбулося за столипінської реформи й на сході (в цьому якраз була нагальна економічна потреба). Але найбільшого руйнування такі господарства зазнали за совєтської влади. Хоча цікаво, що за НЕП хутірські господарства толерувалися (очевидно, через їх економічну ефективність). Фактично вони були повністю зруйновані вже у 70-х роках 20-го століття. Причина нищення автономних господарств є більш політична, ніж економічна. Вільна людина нищилася, перетворювалася на наймита, який у всьому залежав від центральної влади. Влада забирала напівфабрикати і розподіляла готову продукцію на власний розсуд. До того ж компактно розміщених людей легше й контролювати. Руйнувалася автономна господарча інфраструктура, втрачалися навички. Сільське населення вже годувалося й одягалося містом й при цьому не було здатне виконувати власні виробничі функції. Простий процес виробництва сільськогосподарської продукції, доступний неграмотному селянину, перетворився в "битву за урожай", що незмінно зазнавала поразки через значні втрати. Боротьба совєтської влади з автономністю людини мала регулярний, добре продуманий, планомірний характер. Нищився реманент, продукція, переслідувалися промисли, руйнувався селянський уклад. Так, з 1946 по 1960 роки з карти Полтавщини зникли та зняті з обліку 645 хуторів, а за півстоліття зникло більше ніж 1000 населених пунктів [8]. В результаті криза центральних розподільчих органів у 90-х роках 20-го століття найбільш болісно вдарила якраз по сільському населенню і саме там, де була втрачена автономність господарств. Люди виявилися нездатними навіть пекти власний хліб. Більше того, енергетична залежність від великих енерговласників, з системою централізованого енергопостачання, є однією з найбільших проблем малого й середнього бізнесу (з селянами включно), що стримує розвиток середнього класу й громадянського суспільства в Україні [9].
Нинішній стан розвитку відновлюваної енергетики дозволяє відродити енергетичну й господарчу автономність та незалежність Людини. Саме такий сценарій є єдино можливим за умов загрози світової енергетичної й екологічної криз. Сучасні комунікаційні технології дозволяють уникнути й основних проблем автономних господарств - їх соціальної й економічної ізоляції. Основою існування таких господарств має стати їх енергетична незалежність. Більше того, саме такі господарства можуть і мають стати джерелом енергопостачання для інших споживачів, розташованих у великих містах. Така практика вже не є новою для багатьох розвинених демократичних країн. Енергокомпанії Німеччини зобов'язані сплачувати вартість виробленої автономними господарствами електроенергії, що надійшла до загальної енергомережі. Фактично їх електролічильники працюють і в зворотному напрямку. В Данії кожна десята родина є членом енергогенеруючого кооперативу, або власником вітроелектростанції [10].
Колишній СРСР мав значний досвід промислових розробок у сфері сонячної енергетики, які проводилися переважно в другій половині 20-го століття. Якимось дивом, з чиєїсь легкої руки (цікаво, хто ж був ініціатором цієї справи?) в 70-ті роки в СРСР були спущені директиви на розвиток сонячної енергетики й ці розробки фінансувалися з державного бюджету [11]. Цим питанням займалися Енергетичний інститут ім.Кржижанівського, Інститут високих температур АН СРСР, НПО "Солнце" АН Туркменської РСР, Фізико-технічний інститут АН Узбецької РСР, Інститут ВНИИКТЭП Держплана СРСР (в 1991 році перетворений на Картографический Информационный Центр "ИНКОТЭК"), ВНИПИ Теплопроект (з 1999 ЗАО Теплопроект-Т), ППО "Спецгелиотепломонтаж" (Тбілісі), СО "Сантехмонтаж",ЦНИИЭП инженерного оборудования, ТашкентЗНИИЭП, ТбилисиЗНИИЭП. Такі потужні ресурси могли водночас вивести країну в світові лідери сонячної енергетики. Однак особливості совєтського планування в поєднанні з відсутністю нагальної потреби в таких розробках мирно упокоїли прекрасну справу. Про досягнення тих часів можна прочитати на сайті ентузіаста сонячної енергетики, доктора технічних наук Бутузова Віталія Анатолійовича із Краснодара, де крім всього наведені авторські схеми ефективних систем для споживання сонячної енергії.
Серед згаданих вище організацій в Україні продовжують займатися сонячною енергетикою лише енергетичний інститут ім.Кржижанівського та КиївЗНДІЕП (Київський зональний науково-дослідний інститут експериментального проектування). Саме в КиївЗНДІЕП був розроблений в 1977 році перший радянський сонячний колектор [11]. У 1991 році його фахівцям була присвоєна премія Ради міністрів СРСР. Було виконано цілу серію проектів з сонячної енергетики. В 1978 році побудовано сонячний колектор в п.Рибачий (Крим) в пансіонаті "Горный". В 1982 році - 9-поверховий житловий будинок в Херсоні з сонячним колектором площею 270 м2. Будинки серій 67, 87 (5 поверхові) з сонячними конструкціями в Ізмаїлі (45 кв.), Очакові (50 кв.), Феодосії (110 кв.), Херсоні (64 кв.)... Дитячий садок на 420 місць з сонячним колектором в Одесі... Житловий будинок в с.Колесне, с.Болгарка Одеська обл... У 1987 році сонячно-теплова котельня в с.Кропивна Золотоніського району Черкаської області... Ми не знаємо, чи вціліло насьогодні хоча б щось з переліченого, але як бачимо, немалий досвід був.
Проблемою тогочасних сонячних колекторів була їх корозія та втрати води. Це вимагало значних експлуатаційних витрат, проблема була ще й в тому, що коштів на наступну експлуатацію не передбачалося. Сучасні технологіїй матеріали дозволяють подолати ці труднощі й спростити наступну експлуатацію. Саме тоді було створено основи нормативної бази застосування геліоустановок, розроблено типові й експериментальні проекти. На щастя цей потенціал в Україні збережено. В КиївЗНДІЕП працює центр енергозбереження, видається збірник "Энергосбережение в зданиях". Використання сонячної сонячної енергії є важливим, якщо не головним, фактором енергозбереження. Ми якось не задумуємося над потужністю тієї енергії, яка потрапляє на Землю від Сонця. А керівник центру В.Ф.Гершкович в роботі "Новый поворот к Солнцу" [11] cтверджує, що енергії, яка падає на ділянку українського степу розмірами 20 на 20 км вистачить для опалення й гарячого водопостачання всіх будинків в
Loading...

 
 

Цікаве