WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Нові технології збереження енергії для України - Реферат

Нові технології збереження енергії для України - Реферат


Реферат на тему:
Нові технології збереження енергії для України
Забуте право на Сонце, або тепло в Твоїй оселі
Гасло Майдану "Вільна людина в вільній країні" можливе лише тоді, коли кожен бажаючий громадянин буде незалежним від монопольно контрольованих природних ресурсів [1]. Крім їжі, одним з таких життєво необхідних ресурсів є тепло для обігріву приміщень, електроенергія для роботи побутових приладів та паливо для роботи транспорту. Всі вони нині продукуються переважно з викопних ресурсів, а загальна вартість цієї статті витрат може складати близько 50% витрат найбідніших верств населення України. Ситуацію погіршує те, що людство насьогодні дійшло до тієї межі, коли більша частина деяких природних ресурсів спожита [2], а викликані людиною екологічні проблеми у вигляді забруднення навколишнього середовища, парникового ефекту, підйому рівня світового океану, тощо матимуть наслідком масові переселення людей, війни за території та ресурси, тощо. У випадку подібних екстремальних явищ вони в першу черг торкнуться України, як однієї з слаборозвинених країн, і тому навряд чи актуальними будуть дотримання шляхетного гасла Майдану та пошук умов для створення вільної України та Людини в ній. Враховуючи значну інерційність природних систем, може виявитися, що навіть за умови припинення будь-якої господарчої діяльності людства викликані ним зміни в навколишньому середовищі виявляться незворотними та приведуть до катастрофічних глобальних змін клімату. Нажаль, щодо майбутніх перспектив планети нині ніхто не може дати певної відповіді, тому будемо сподіватися, що точка неповернення ще не пройдена.
Сьогодні вже очевидно, що сучасний розвиток людства з хижацьким використанням викопних ресурсів та відповідним забрудненням навколишнього середовища веде все живе на нашій планеті до поглиблення смертельної хвороби, назва якій - "людська цивілізація". Вихід для нашого спільного виживання лише один: скоротити споживання природних ресурсів хоча б до рівноваги, коли спожиті людством ресурси (в першу чергу енергетичні) оборотно відновлюються в ході природних процесів. Мусимо розчарувати також тих, хто покладає надії на розвиток атомної енергетики: якщо зробити ставку на неї, то крім відомих негативних факторів [3], також йдеться про те, що громадяни мають справу з монопольним постачанням, а власник диктує ціни відповідно до своїх забаганок, тож про поняття "свобода" і "право" в умовах централізованого потоку ресурсів можна забути [4]. До того ж, існуюча нині занадто велика централізація енергетики та наявність потужних магістральних мереж роблять Україну вкрай вразливою з точки зору безпеки. Наприклад, достатньо зруйнувати по одній опорі в 2-3 магістральних лініях електропередач з напругою кілька сотень кіловольт, аби поставити всю нашу країну на коліна, залишивши без енергопостачання в тому числі й життєво важливі об'єкти. В зв'язку з цим постає потреба децентралізації енергогенерації та енергопостачання, якою по своїй природі є відновлювана енергетика. Наголошуємо, що активне використання ідей відновлюваної енергетики дозволить досягти балансу з природою, та мінімально убезпечити кожного з нас від несподіванок, пов'язаних з припиненням централізованого електропостачання.
Те, що зміни клімату - це надзвичайно важливий наслідок діяльності людства, на який варто серйозно реагувати, свідчать регулярні публікації по цій темі у визнаних міжнародною науковою спільнотою журналах Nature та Science. Остання подія в цьому напрямку: присудження Нобелівської премії миру за 2007 рік громадській організації "Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC)" ("Міжурядова комісія щодо змін клімату") та віце-президенту США Альберту Гору "за їх зусилля по розвитку та поширенню знань щодо викликаних людською діяльністю змін клімату, та закладення підґрунтя заходів по протидії таким змінам" [5]. Але якщо в цивілізованому світі на найвищому рівні намагаються щось робити для роз'яснення важливості збереження ресурсів та довкілля, то в Україні такі спроби є справою небагатьох громадських активістів. Все доволі очевидно: політики просто не зацікавленні в енергозбереженні, оскільки представляючи державу Україна доволі часто "кришують" великі енергетичні компанії з приватним інтересом, який полягає в максимальному продажу ресурсів. Очевидно, що інтереси громадянина в мінімізації оплати за тепло чи електроенергію тут абсолютно не збігаються з інтересами політиків та постачальників. Тому нам всім треба брати справу в свої руки та власними зусиллями розробляти заходи для приватного енергозбереження та енергогенерації. На щастя, Україна має в цьому плані немалий, але насьогодні забутий досвід завдяки "розвитку людської цивілізації". Варто лише звернути увагу на Сонце, як джерело життя на Землі. Завдяки можливості використання його дармової енергії можна суттєво скороти використання викопних ресурсів для обігріву приміщень.
Коротко зазирнемо в історію. Зародження сонячної енергетики відбулося ще до початку нашої ери. Так, першу пораду архітекторам по використанню Сонця дав грецький історик Ксенофонт (430-354 рр. до н.е.): "Ми маємо будувати південний фасад будинків вище, аби піймати зимове сонце". Сократ (469-399 рр. до н.е.) висунув ідею "Сонячного будинку". В ньому максимально використовувалося зимове Сонце і повністю виключалося потрапляння прямого сонячного світла з південного боку влітку (див. рис.9 на с.23 в [6]). А от як повідомляють матеріали освітнього курсу DIERET, "в 100-му році н. е. історик Пліній Молодший збудував літній будинок в Північній Італії, в одній з кімнат якого були вікна з тонкої слюди. Кімната була теплішою за інші, а для її обігріву треба було менше дров. У відомих римських банях в I-IV ст. н.е. навмисне встановлювали великі вікна, які виходили на південь, аби в будинок надходило більше сонячного тепла. До VI ст. сонячні кімнати в будинках та громадських будівлях стали настільки звичними, що кодекс візантійського імператора Юстиніана (VI ст. н.е.) запровадив "право на сонце", аби гарантувати індивідуальний доступ до Сонця" (Кінець цитати. Детальніше про кодекс читайте тут: http://en.wikipedia.org/wiki/Justinian_Code).
На жаль, як показує пошук через Google, на момент написання статті в українському сегменті Інтернет комбінація слів "право на сонце" давала аж одне (!) посилання на матеріал, який не мав відношення до значення, яке вказувалося вище. В той же час в російському сегменті інтернет аналогічний пошук для комбінації слів "право на солнце" дав близько 27 тисяч (!) посилань, значна частина яких стосується наведеної тут тематики. Особисто для нас в цьому нема нічого дивного: владний режим Росії зневажає всі права Людини, які шкодять його існуванню. При цьому він "великодушно" погоджується, аби воля Людей спрямовувалися туди, де можна досягти хоча б якогось успіху відносно безболісно для режиму. Одним з таких прав є природне "право на сонце", яке навряд чи деклароване Конституцією хоча б однієї з країн світу. Наприклад, в московських ЗМІ активнообговорюється те, що норма інсоляції для Москви складає близько 2 годин на день, а якщо в когось під вікнами внаслідок "ущільнюючої забудови" росте будинок та є підозра, що норма порушена, то можна замовити експертизу та звернутися в органи влади. Втім, ми підозрюємо, що в Україні скоріш за все нема аналогічного нормативу, який дозволив би ефективно боротися зі знищенням

 
 

Цікаве

Загрузка...