WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Атмосферний тиск. Вітер - Реферат

Атмосферний тиск. Вітер - Реферат

вітрів в циклонах Н і антициклонах В /рис. 18/. Напрям вітру визначають за сторонами горизонту, звідки він дме: Пн, ПнПнСх, ПнСх, СхПнСх, Сх, СхПдСх, ПдСх. ПдПдСх, Пд, ПдПдЗх, ПдЗх, ЗхПдЗх, Зх, ЗхПнЗх, ПнЗх, ПнПнЗх.
Рис. 18. Ізобари (1) і лінії потокувітрів (2) у нижніх частинах циклону (Н) і антициклону (В).
Вітри бувають залежно від напрямку постійні, пануючі, сезонні. середньомісячні, річні та ін. За результатами спостережень будують графіки розподілу вітрів за місяцями, сезонами і за рік, на яких відображають повторюваність напряму вітру по основних румбах. Такі графіки називають розами вітрів.
4. Географічний розподіл тиску на рівні моря. Центри дії атмосфери.
Зональні особливості розподілу атмосферного тиску легко помітити
на картах ізобар. Але вплив нерівномірного співвідношення суші й моря приводить до появи регіонів високого і низького тиску з замкнутими ізобарами, їх називають центрами дії атмосфери /рис. 19 - 20/.
Рис. 19. Розподіл середнього атмосферного тиску на рівні моря в січні в гекто паска лях (гПа), /16/.
Рис. 20. Розподіл середнього атмосферного тиску в липні (гПа), /16/.
Біля екватора в смузі .шириною 10° протягом року існує область низького тиску /1000 - 1010 гПа./, і переважає штиль. В січні ця область зміщується на південь, де над прогрітими материками утворюються баричні депресії - це Південно-Африканський, Австралійський та Південно-Американський мінімуми. В липні область низького тиску переходить в більш нагріту північну півкулю, де також над материками формуються Південно-Азіатський, або Ірансько-Тарський мінімум і Мексиканська барична депресія /1005 - 1000 гПа/.
На північ і на південь від екватора біля 30° широти виділяються дві зони високого тиску, які теж складаються з окремих центрів, краще виражених над океанами, оскільки вони холодніші за материки, але взимку і над охолодженими материками тиск високий. Основними центрами в північній півкулі є Азорський максимум в Атлантичному океані та Гавайський /Гонолульський/ максимум в Тихому океані, в південній півкулі - Південно-Тихоокеанський, Південно-Індійський і Південно-Атлантичний субтропічні максимуми, або антициклони. Означені максимуми влітку зміщуються в субтропічні широти, а взимку - в тропічні. Від тропічних зон високого тиску повітря рухається в бік екваторіальної зони низького тиску, внаслідок чого дмуть постійні вітри - пасати.
У помірних широтах біля 60° паралелі перебувають області низького тиску /мінімум помірних широт/, які постійно виражені над океанами - це Алеутський та Ісландський мінімуми північної півкулі з тиском нижче 1000 гПа в центрі, а в південній півкулі - майже суцільна зона низького тиску Південного океану навколо Антарктиди. Але над материками існують характерні значні сезонні коливання баричного поля. Взимку океани зберігають теплоту, ще більш чіткими стають Ісландський і Алеутський мінімуми, через те що над вихолодженими материками формуються Азіатський та Північно-Американський максимуми з тиском до 1036 - 1020 гПа в центрі. Влітку материки нагріваються і означені максимуми зникають, тоді субполярна область низького тиску охоплює всю півкулю /і материки, і океани/. В помірних широтах панує західний перенос повітряних мас і активна циклонічна діяльність вздовж Помірного і Арктичного /Антарктичного/ фронтів /рис. 19 - 20, 21 - 22/.
Рис. 21. Переважаючий напрям вітрів у січні. Кожне перо на стрілці означає 10% повторюваності даного напряму. /16/
Рис. 22. Переважаючий напрям вітрів у липні. Одне перо на стрілці означає 10% повторюваності./16/.
Над Арктикою і Антарктидою розміщені області підвищеного тиску: Арктичний і Антарктичний максимуми, оскільки тут цілорічно повітря холодне. Над льодовиковою поверхнею Антарктиди баричний максимум виражений чітко, а над Арктикою нечітко, через те що сюди часто проникають циклони з північної частини Атлантичного океану.
Таким чином, на рівні моря утворюються зони низького тиску /екваторіальна і помірно - субполярні/ та зони високого тиску /субтропічні і полярні біла полюсів/. У межах означених зон виділяються постійні центри дії атмосфери: Екваторіальна депресія, Азорський максимум, Гавайський максимум, Південно-Атлантичний, Південно-Індійський і Південно-Тихоокеанський субтропічні максимуми, Ісландський і Алеутський мінімуми, мінімуми помірних широт південної півкулі. Антарктичний максимум і Арктична область підвищеного тиску. Крім того. періодично виникають потужні сезонні центри дії атмосфери: Азіатський і Північно-Американський максимуми /взимку/, Південно-Азіатська, Мексиканська, Південно-Американська, Австралійська, Південно-Африканська тропічні депресії /влітку/.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 240с.
2. Атлас облаков. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.
3. Багров Н.А., Кондратович К.В., Педь Д.А., Угрюмов А.И. Долгосрочные метеорологические прогнозы. Л.: Гидрометеоиздат, 1985. - 248 с.
4. Борисенков Е.П. Климат и деятельность человека. М.: Наука, 1982. - 132 с.
5. Будыко М.И. Климат в прошлом и будущем. - Л.: Гидрометеоиздат, 1980. - 350 с.
6. Витвицкий Г.Н. Зональность климата Земли. М., 1980 Вайсберг Дж. Погода на Земле. М., 1980. 248 с.
7. Волошина А.П., Евневич Т.А., Земцова А.И. Руководство к лабораторним
8. Гончаренко С.У. Фізика Атмосфери. К., 1990. 124 с.
9. Дикий Л.А. Гидродинамическая устойчивость и динамика атмосферы. Л.: Гидрометеоиздат, 1987.
10. Динамика климата/ Под ред. С. Манабе. Л.: Гидрометеоиздат, 1988. 574 с.
11. Динамика погоды/Под ред. С. Манабе. Л.: Гидрометеоиздат, 1988. 418 с.
12. Долгосрочное и среднесрочное прогнозирование погоды. Проблемы перспективы/ Под ред. Д. Бариджера, Э. Челлсна. М.: Мир, 1987. 288 с.
13. Дзердзеевский Б.Л. Общая циркуляция атмосферы и климат. М.: Наука, 1975. - 288 с.
14. Зверев А.С. Синоптическая метеорология и основы предвычисления погоды. Л:, Гидрометеоиздат, 1968, 774 с
15. Исследования генезиса климата. М.: Институт географии АН СССР, 1974. - 430 с.
16. Монин А.С. Введение в теорию климата. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 248 с.
17. Погосян Х.П. Общая циркуляция атмосферы. Л., 1952
18. Рекомендации по описанию климата большого города. - Л.: Изд-во ГГО, 1979. - 1978. - 66 с.
19. Тверской П.Н. Курс метеорологии (физика атмосферы) Л, Гидрометеоиздат, 1962 700 с
20. Хргиан А.Х. Физика атмосферы. Том 1. Л.: Гидрометеоиздат, 1978. - 248 с.
21. Хргиан А.Х. Физика атмосферы. Том 2. Л.: Гидрометеоиздат, 1978. - 320 с.
22. Хромов С.П. Метеорология и климатология для географических факультетов. - Л.: Гидрометеоиздат, 1983. - 455 с.
Loading...

 
 

Цікаве