WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Право на одержання екологічної інформації. Механізм реалізації права на екологічну інформацію - Дипломна робота

Право на одержання екологічної інформації. Механізм реалізації права на екологічну інформацію - Дипломна робота

участі;
b) проекти правил публікуються або доводяться до відома громадськості іншим чином;
c) громадськості надається можливість висловлювати свої зауваження безпосередньо або через представницькі консультативні органи.
Результати участі громадськості враховуються в максимальній ступені.
Дана конвенція у ст. 9 передбачає також, що кожна із сторін, яка ратифікували цю конвенцію, в рамках свого національного законодавства повинна гарантувати кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання інформації відповідно до умов статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно із законом.
У випадках, коли передбачається такий перегляд рішення в суді, сторона гарантує такій особі доступ до визначеної законом швидкої процедури, яка не потребує оплати або передбачає мінімальні тарифи для перегляду справи державним органом або її розгляду незалежним і неупередженим органом, який не є судовим.
Остаточні рішення, що приймаються у відповідності до пункту 1 ст. 9 Конвенції, обов'язкові для виконання державним органом, який володіє відповідною інформацією. Причини вказуються у письмовій формі, принаймні, у випадках, коли в доступі до інформації було відмовлено у відповідності до даного пункту.
Кожна із Сторін в рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості,
a) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,
b) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та/або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно із законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правової та процесуальної точок зору за умов дотримання положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством якщо це не порушує положення Конвенції.
Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції.
Положення пункту 2 ст. 9 Конвенції однак не виключають можливості використання процедури попереднього перегляду адміністративним органом, і не зачіпають вимоги з вичерпання адміністративних процедур перегляду перед зверненням до судових процедур перегляду в тих випадках, коли така вимога передбачена національним законодавством.
Окрім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2 ст. 9 Конвенції, і без їх порушення, кожна із сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі існують, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, котрі порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Для підвищення ефективності дії положень статті 9 кожна із сторін повинна забезпечити надання громадськості інформації про доступ до адміністративних і судових процедур перегляду рішень, а також розглядає питання із створення відповідних механізмів надання допомоги для усунення або послаблення фінансових чи інших перешкод на доступ до правосуддя.
Розділ ІІ. Механізм реалізації права на екологічну інформацію.
Глава 2.1. Шляхи забезпечення доступу до екологічної інформації.
Чинна Конституція містить три важливі різновиди організаційних способів юридичного забезпечення права громадян на екологічну інформацію, від дії яких залежить ступінь його реальності: по-перше, це створення і встановлення компетентності органів держави, які в залежності від їх повноважень, забезпечують правову організацію реалізації цього права; по-друге, це закріплення принципів і основ процедурно-процесуального порядку реалізації, охорони та захисту права на екологічну інформацію; по-третє, це встановлення відповідальності за порушення законодавства про екологічну інформацію. Проведемо аналіз зазначених способів.
В юридичній літературі зазначається, що найактивніша роль у практичній реалізації конституційних прав і свобод громадян відводиться органам держави, правотворча, правореалізаційна та правоохоронна діяльність яких спрямована на забезпечення цих прав [67, с 10]. Адже, по суті, механізм реалізації будь-якого права складається з двох обов'язкових стадій: а) волевиявлення громадянина та б) офіційної реакції на це волевиявлення з боку уповноваженого органу держави чи посадової особи [73, с. 62].
Такі положення дають можливість визначити зміст правової організації реалізації права громадян на екологічну інформацію як юридичне значимі дії по: а) визначенню в законодавчому порядку уповноважених в сфері забезпечення цього права органів, їх структури та наділення їх відповідною компетенцією; б) виконанню юридичних обов'язків по забезпеченню його реалізації; в) створенню умов для його реалізації; г) постійному спостереженню за реалізацією цього права; д) його охороні; е) застосуванню санкцій у випадках порушення права на екологічну інформацію.
Перший елемент змісту правової організації реалізації права громадян на екологічну інформацію вказує на правотворчу діяльність, в якій уособлюється Діяльність Верховних Рад України та Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Вона повинна спрямовуватись на розробку проектів законів про Право на екологічну інформацію та його гарантії (статті 92, 138, 143) Конституції України), про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про Кабінет Міністрів України тощо.
Правотворча діяльність повинна спрямовуватися нанедопущення колізій в законодавстві про екологічну інформацію.
Правореалізаційна діяльність є прямим продовженням правотворчої діяльності і уособлює в собі визначену в законодавчому порядку діяльність державних та самоврядних органів, громадських організацій та посадових осіб по забезпеченню прав людини і громадянина.
Організаційні структури реалізації екологічного інформування чітко визначені нормативних актах, але в той же час вони досить неоднорідні, їх наявність зумовлена важливістю і актуальністю еколого-інформаційних проблем, широким спектром різноманітних видів екологічної інформації.
З урахуванням визначених в еколого-правовій літературі поняття та класифікації видів і органів управління в галузі екології [44], управління в галузі забезпечення права на екологічну інформацію доцільно розглядати як врегульовані правовими нормами суспільні еколого-інформаційні відносини, в яких
Loading...

 
 

Цікаве