WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологія та управління якістю навколишнього середовища - Реферат

Екологія та управління якістю навколишнього середовища - Реферат


Узагалі, під управлінням розуміють організацію взаємозв'язків між будь-якими складовими частинами, які призводять до бажаних результатів.
У природокористуванні відрізняють два види управління: "жорстке" та "м'яке".
"Жорстке" управління - безпосереднє, "командне" управління природними ресурсами та системами. Це, як правило, технічний та техногенний вплив та втручання у природні процеси, їх "виправлення" шляхом корінної зміни самих механізмів та систем природи (наприклад, розорювання земель, будівництво гребель, міжбасейновий перерозподіл вод). "Жорстке" управління дає найбільший господарський ефект, але тільки у відносно короткому часовому інтервалі та при локальному (регіональному) масштабі, коли його використання не веде до підриву природно-ресурсного потенціалу. Воно побудоване на штучному перенапруженні чи на граничному омолодженні природних систем.
"Жорстке", як правило, технічне управління природними процесами може мати ланцюгові природні реакції, значна частина яких є екологічно, соціально та економічно неприйнятними в тривалому інтервалі часу (правило неминучих ланцюгових реакцій). Це пов'язано, насамперед, із тим, що"хірургічне" втручання в життя природних систем викликає дію закону внутрішньої динамічної рівноваги та значне збільшення енергетичних витрат на підтримку природних процесів (підсилює дію закону зниження енергетичної ефективності природокористування). У зв'язку із зазначеним, "жорсткі" управлінські рішення, такі як рішення до міжзонального перерозподілу річних вод, зрошення здавна сухих степів і тому подібні заходи або потребують суттєвих компенсацій (промивка засолених земель, боротьба з осередками захворювань, які виникають після втручання, та масового розмноження шкідників і т.п.), або повинні впроваджуватись з величезною обережністю та обачливістю. Це пов'язано з тим, що інформація при проведенні активних змін у природі завжди є недостатньою для апріорних висновків про всі можливі наслідки (особливо у далекій перспективі) здійснюваного заходу (принцип неповноти інформації). У свою чергу, це пов'язано з виключною складністю природних систем, їх індивідуальною унікальністю та неминучістю ланцюгових реакцій, напрямок яких нерідко важко передбачити. Для зменшення ступеню невизначеності, особливо при експертизі проектів, моделювання слід доповнювати безпосередніми дослідженнями у природі, натурними експериментами та з'ясуванням існуючої динаміки природних процесів. Принцип неповноти інформації являє собою важливе обмеження у використанні методу аналогій в екологічному прогнозуванні, бо аналогія завжди не повна через індивідуальність природних систем, до того ж, як правило, будь-який ступінь передбачення не знімає загрози дії 4-го наслідку закону внутрішньої динамічної рівноваги.
Правило неминучих ланцюгових реакцій доповнюється принципом природності, або "старого автомобіля": з часом еколого-соціально-економічна ефективність технічних пристроїв, що забезпечують "жорстке" управління природними системами та процесами, зменшується, а витрати на їх підтримку - збільшуються. В той же час м'яке управління, як правило, дозволяє підтримувати природні системи у рівновазі на протязі будь-якого часу. З цього випливає необхідність поєднання типів управління природою та пріоритет "м'якого" управління перед "жорстким" у господарській діяльності.
"М'яке" управління - головним чином, опосередкований вплив у природокористуванні, як правило, за допомогою використання природних механізмів саморегуляції (іноді і шляхом технічного конструювання цих механізмів). Прикладом може служити агролісомеліорація. "М'яке" управління природними ресурсами, як правило, здатне викликати бажані природні ланцюгові реакції, а тому є соціально та економічно переважнішими за "жорстке", техногенне. На відміну від "жорсткого" управління "м'яке" управління, яке базується на відновленні колишньої природної продуктивності екосистем або її підвищенні шляхом цілеспрямованої та заснованої на використанні об'єктивних законів природи серії заходів, дозволяє спрямовувати природні ланцюгові реакції у сприятливому для господарювання та життя людей напрямку. Прикладом може служити співставлення двох форм ведення лісового господарства - суцільнолісопросічне ("жорсткий" вплив) та вибіркової вирубки дерев ("м'який" вплив). Вважається економічно більш рентабельною суцільна вирубка, при якій за один прийом збирається вся деревина. При вибірковій вирубці виникає багато ускладнень технічного характеру, тому деревина виявляється дорожчою. При цьому передбачається на суцільних лісосіках можливість та необхідність відновлення лісу шляхом його масової посадки (і цей захід є в цілому не дорогим). Але при суцільній вирубці поступово нищиться саме лісове середовище, що веде до падіння рівня рік, в інших місцях - до заболочення, заростання лісосіки не лісними видами рослин, які заважають росту лісу, та призводять до виникнення осередків розмноження шкідників. Більш низькі початкові витрати "жорсткого" заходу дають ланцюг збитків, що потребують у подальшому великих витрат на їх ліквідацію. Навпаки, при вибіркових вирубках поновлення лісу полегшується завдяки збереженню лісового середовища. Підвищені початкові витрати поступово окупаються внаслідок запобігання шкоди.
Різні форми по-справжньому розумної меліорації насамперед побудовані на "м'якому" управлінні природою. При цьому, згідно другому наслідку закону внутрішньої динамічної рівноваги, можливо викликати сильніші позитивні зміни, ніж унаслідок "жорсткого" управління природою. Перехід від "м'якого" до "жорсткого" управління є доцільним при одночасній зміні екстенсивних форм господарства найбільш інтенсивними та, як правило, в межах відносно короткого терміну. У тривалій перспективі ефективним є тільки "м'яке" управління природними процесами.
Loading...

 
 

Цікаве