WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Навколишнє середовище та НТП - Реферат

Навколишнє середовище та НТП - Реферат

генофонд) та мешкають на загальній території протягом багатьох поколінь.
Часто екосистему отожнюють із біогеоценозом, але екосистема - поняття більш загальне. біогеоценоз (від лат. bios - життя, geo - Земля, cenos - загальний) - однорідна ділянка земної поверхні з визначеним складом живих та неживих компонентів, що об'єднані у єдину систему обміном речовин та енергії.
Компоненти біогеоценозу - біотоп та біоценоз.
Біотоп - однорідний за абіотичними факторами простір середовища, зайнятий біоценозом.
Біоценоз - об'єднання сумісно мешкаючих живих організмів. Поняття "біоценоз" - умовне, оскільки поза середовищем пробування організми жити не можуть, але ним зручно користуватися у процесі вивчення екологічних зв'язків поміж організмами.
Середовище пробування - все живе й неживе, що оточує організми і з чим вони безпосередньо взаємодіють.
Екологічні фактори - елементи середовища пробування, що впливають на існування та розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здібності пристосування наступає смерть).
Виділяють три основних групи екологічних факторів:
1. Абіотичні (від грецького а - ускладнюючий, biotikos - живий) - сукупність неорганічних умов середовища пробування ( неживе природне середовище), що включає до себе фактори:
o хімічні (склад повітря, води, грунту та ін.);
o фізичні (температура, світло, вологість, тиск та ін.).
2. Біотичні - форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів (наприклад, один організм є харчем для інших).
3. Антропогенні - форми діяльності людини, які впливають на живі організми безпосередньо або посередньо (за рахунок зміни середовища пробування).
На життєдіяльність організмів негативно впливає як нестаток, так і надлишок рівнів дії оточуючих факторів (закон оптимуму).
Одні й теж екологічні фактори різноманітно впливають на організми різних видів, які мешкають разом. Для одних вони можуть бути сприятливими, для інших - ні. Важливим елементом є реакція організмів на інтенсивність дії екологічного фактора, негативна дія якого може виникати у разі надлишку або нестачі дози. Тому існує поняття "сприятлива доза" або зона оптимуму фактора та зона песимуму (доза фактора, коли організм знаходиться у пригніченому стані).
Величина зон оптимуму та песимумів є критерієм для визначення стійкості та пристосування організму до поданого екологічного фактора. Ці якості дістали назву екологічної валентності.
Екологічна Валентність - здібність живої істоти пристосовуватися до змін умов середовища пробування.
Згідно із законом толерантності (В. Шелфорд, 1913 р.) "існування виду залежить як від нестачі, так і від надлишку якогось із факторів, які мають рівень, близький до межі стійкості даного організму".
Особливо важливе значення мають визначальні або ті, що, лімітують фактори, під якими розуміють фактори, рівень яких наближається до межі стійкості організму або його перебільшує.
Екологічна валентність різних видів може бути дуже різноманітною (північний олень витримує коливання температури повітря від -55° С до +25 - 30° С, а тропічні корали гинуть вже при зміні температури води на 5-6° С). За екологічною валентністю організми розподіляються на стенобіонти (від грецької stenos - вузький і bion- той, що живе) із малою пристосовністю до змін середовища пробування (орхідеї, форель, глибинні риби) та еврибіонти (від грецької eurys - широкий) із великою пристосовністю до змін (колорадський жук, миші, пацюки, вовки, пирій).
Найбільш поширені організми із широким діапазоном толерантності по відношенню до всіх екологічних факторів. Найвища толерантність характерна для бактерій та синьо-зелених водоростей, які виживають у широкому діапазоні температур, радіації, рН.
Виключне важливе значення у екології має закон внутрішньої динамічної рівноваги - речовини, енергія, інформація та динамічні якості окремих природних систем та їх ієрархії** взаємопов'язані настільки, що будь-яка зміна одного з показників викликає супутні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, які зберігають загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних та динамічних якостей систем, де ці зміни проходять, або в їх ієрархіях.
Закон має цілий ряд наслідків:
1. Будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, динамічних якостей екосистем) незмінно приводить до розвитку природних ланцюгових реакцій, які йдуть у напрямку нейтралізації зробленої зміни або формування нових природних систем, утворення яких при значних змінах середовища може прийняти незворотній характер.
2. Взаємодія речовинно-енергетичних екологічних компонентів (енергії, газів, рідин, субстратів, продуцентів, консументів та редуцентів), інформації та динамічних якостей природних систем, кількісно не пропорційно, тобто слабка дія або зміна одного з показників може викликати сильні відхилення у інших (і всієї системи в цілому).
3. Учинені у крупних екосистемах зміни відносно незворотні. Проходячи по ієрархії знизу вгору - від місця дії до біосфери в цілому - вони змінюють глобальні процеси і цим переводять їх на новий еволюційний рівень.
4. Всіляке місцеве перебудування природи - викликає у глобальній сукупності біосфери та в її найкрупніших підрозділах відповідні реакції, які призводять до відносної незмінності еколого-економічного потенціалу, зростання якого можливе лише шляхом значного зростання енергетичних вкладень. Штучний зріст еколого-економічного потенціалу обмежений термодинамічною стійкістю природних систем.
Закон внутрішньої динамічної рівноваги - одне з вузлових положень у природокористуванні. Доки зміни середовища слабкі й заподіяні на відносно невеликій площині, вони або обмежуються конкретним місцем, або "згасають" у ланцюгу ієрархії екосистем. Але як тільки зміни досягають суттєвих значень для великих екосистем, вони призводять до значних зрушень у цих величезних природних утвореннях, а через них, згідно 2-му наслідку, і в усій біосфері Землі. Будучи відносно незворотними (3-й наслідок) зміни у природі кінець кінцем виявляються важконейтралізуємимі із соціально-економічної точки зору: їх виправлення потребує великих матеріальних коштів і фізичних зусиль.
Зрушуючи динамічно рівноважний стан природних систем за допомогою значних вкладень енергії (наприклад, шляхом орання та інших агротехнічних заходів), люди порушують співвідносини екологічних компонентів, досягаючи зростанняпродукції (врожаю) або стану середовища, сприятливого для життя людини. Якщо ці зрушення "згаснуть" в ієрархії природних систем і не викликають термодинамічного розладу у даній системі, стан сприятливий. Однак перебільшення вкладення енергії та, як наслідок, речовинно-енергетичний розлад ведуть до зниження природно-ресурсного потенціалу аж до опустелювання місцевості, яке проходить без компенсації: замість квітучих садів з'являються пустелі.
Закон внутрішньої динамічної рівноваги доводить, що людина у своєму нестримному перетворюванню природи повинна бути вкрай обережною та передбачливою
Розглянуті вище терміни, поняття та закони складають лише невелику частину їх, діючих в екології. Про деякі інші розмова піде у наступних темах цього курсу.
Loading...

 
 

Цікаве