WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Навколишнє середовище та НТП - Реферат

Навколишнє середовище та НТП - Реферат

оточування, на який дивився як на цілісну систему, спеціальний термін мікрокосм; К.Шретера, що запропонував розрізняти аутекологію (1896 р.) та синекологію (1902 р.).
Велике значення для подальшого розвитку екології мали праці В.В.Докучаєва (1846-1903 рр.) та його учнів Г.Ф.Морозова (1867-1920) та В.І. Вернадського (1863-1945), які дивилися на світ у функціональному взаємозв'язку та із системних позицій.
В Україні вчення Г.Ф.Морозова про лісні біоценози з успіхом продовжував П.С.Погрібняк (1900-1976). Великий внесок у розвиток закордонної екології зробив англійський еколог Ч. Елтон. Його книга "Екологія тварин" (1927 р., перше видання) була поштовхом до подальшого розвитку екології, стала основним теоретичним керівництвом та додержала своє значення і зараз, витримавши майже без змін безліч видань.
У середині 20-х років поширюються дослідження об'єднань видів - набуває розвитку синекологія, відкриваються закони динаміки популяцій.
У 1935 році англійський ботанік А.Г. Теслі впроваджує в екологію поняття екологічної системи (екосистеми), яке охоплює природну єдність не тільки організмів, але й впливаючих на них фізичних факторів, які утворюють середовище біоти, тобто місце перебування.
Видатна роль у формуванні сучасної вітчизняної екології належить Д.Н. Кошкарову, який , зокрема, визнаваючи розподіл екології на ауто - та синекологію, на відміну від багатьох інших учених, водночас вказував на нерозривний зв'язок цих двох напрямків. Зріст антропогенного впливу на біосферу, як глобальну екосистему, під час другої світової війни та після неї став поштовхом до подальшого розвитку екології.
З'являється ряд робіт (В.М.Сукачов, 1947; Ю. Одум, 1963; Р. Дажо, 1975; Н.В. Дитес, 1978; Р. Ріфлекс, 1979; В.П. Федоров, Т.Г. Гільманов, 1980; М.А. Голубець, 1982 та ін.), у яких викладені теоретичні засади та практичні задачі цієї науки.
Американський учений-еколог Ю. Одум визначає екологію, як науку про структуру та функції природи, причому людство розглядається, як частина природи.
Деякі автори розширюють коло наукових проблем, якими повинна займатися екологія, та охоплюють ними взаємодію суспільства із природою (Шварц, 1973). Цю проблему повинна вирішувати соціальна екологія.
Предметом вивчення екології є умови та закономірності існування, формування та функціонування біологічних систем усіх рівнів - від окремого організму до біосфери в цілому, та їх взаємозв'язок із зовнішніми умовами, а також загальні закони розвитку екосистем різних ієрархічних рівнів.
Таким чином, хоча екологія відносно молода наукова дисципліна, у її розвитку розрізняють декілька фаз:
1. Вивчення середовища проживання окремих видів;
2. Вивчення екологічної системи;
3. Вивчення взаємовпливу екологічних систем;
4. Вивчення біосфери;
5. Вивчення людини у біосфері.
Розвиток екології почався з вивчення середовища, в якому проживають види, із вивченням їх відносин, симбіозу, відносин з іншими видами. Це перша фаза у розвитку екології. У 20-30 роки минулого століття набуває розвитку дослідження популяцій, з'являється поняття екосистеми як основної одиниці вивчення у екології.
У другій фазі розвитку екологія зосереджується на вивченні екосистем як функціональних природних об'єднань, що являють собою системи, які саморегулюються зі зворотними зв'язками, що включають товариства живих організмів - рослин, тварин та їх навколишнє середовище, у якому вони знаходяться у постійній взаємодії.
У третій фазі свого розвитку екологічні досліджування спрямовані на вивчення взаємодії екосистем, які усі разом складають єдине ціле - біосферу.
Вивчення біосфери - це четверта фаза розвитку екології.
Біосфера являє собою середовище проживання усіх живих організмів та людини й разом із тим являє єдність усіх екосистем на Землі, де вони усі зв'язані у єдину систему з єдиними законами.
У біосфері відбувається коловорот матерії крізь харчові ланцюги.
У п'ятій фазі свого розвитку екологія вивчає положення людини в біосфері, її зв'язки з екологічними системами та міри впливу.
У процесі природокористування людина змінює навколишнє природне середовище, причому ці зміни часто носять ненавмисно негативний характер і можуть мати негативні наслідки у найближчому та віддаленому майбутньому.
В орбіту людської діяльності утягується все більш поширюючийся спектр процесів, явищ та речовин природи, які до того ж використовуються з наростаючою інтенсивністю.
Особливо гостро проблема взаємодії людини та природи постала в останні 20 років, коли у результаті НТР масштаби господарської діяльності людського суспільства стали порівняні за впливом із процесами, які проходять у самій природі.
Хоча в основі всіх сучасних напрямків екології лежать фундаментальні ідеї біоекології, як біологічної науки про відношення живих організмів із довкіллям, сьогодні екологія вже вийшла за її межі, зформувавшись у нову інтегральну науку, яка пов'язує фізичні та біологічні явища та утворює міст між природними та суспільними науками, яка складається з ряду наукових галузей та дисциплін, інколи далеких від розуміння екології як біологічної науки: екологія глобальна, екологія загальна, екологія промислова (інженерна), екологія людини, біоекологія, екологія космічна, динамічна екологія та ін.
Предметом вивчення загальної екології є структура та загальні закони функціонування екосистем (природних та антропогенних) усіх ієрархічних рівнів, незалежно від їх розміру та розміщення.
Поняття екосистеми може включати і техногенні утворення, наприклад, екосистема селища, міста, промислового комплексу, космічного корабля і т.д.
Промислова (інженерна) екологія займається вивченням проблем впливу промислового виробництва на довкілля.
4. Основні екологічні поняття та терміни.
Екологія (від грецького oikos - дім, житло, місце перебування та logos - наука про відносини рослинних та тваринних організмів та утворених ними угрупувань між собою та довкіллям. Термін "екологія" був запропонований у 1866 році Ернстом Геккелем; німецьким біологом-еволюціоністом. Об'єктом екології можуть бути популяції організмів, види угрупувань, екосистеми та біосфера в цілому. У 20 столітті у зв'язку з посиленою дією людини на природу екологія набула особливе значення як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів. З 70-х років 20 століття складається екологія людини, або соціальна екологія, яка вивчає закономірності взаємодії суспільства з довкілля, а також практичні проблеми її охорони; включає різноманітні філософські, соціальні, економічні, географічні та інші аспекти. У цьому розумінні кажуть про "екологізацію" сучасної науки.
Основною (елементарною) функціональною одиницею у екології є екосистема.
Екосистема - це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та їх середовищем пробування, у якому усі компоненти пов'язані обміном речовин та енергії. Наприклад, екосистема лісу, озера, пню, моря. Термін "екосистема" запропонував А.Теслі у 1935 році.
Екосистема характеризується видовим складом та кількістю організмів у ній, тобто особливостями популяції. популяція - сукупність живих організмів одного виду (мають однаковий
Loading...

 
 

Цікаве