WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологiчна криза міста Києва: загальна характеристика, причини виникнення, наслiдки та шляхи подолання (науковий реферат) - Реферат

Екологiчна криза міста Києва: загальна характеристика, причини виникнення, наслiдки та шляхи подолання (науковий реферат) - Реферат

КНДІ "Синтеко", більшість ртуті, яка потрапила у навколишнє природне середовище протягом роботи ВАТ "Радикал" внаслідок втрат, знаходиться в бетонній підлозі та грунтах під підлогами залів електролізу і складає біля 200 тонн.
Держуправлінням екології та природних ресурсів в м. Києві постійно проводяться перевірки ВАТ "Радикал". Не зважаючи на те, що основні цехи підприємства фактично не працюють з 1996 року, екологічна ситуація в зоні впливу підприємства не покращується. Слід зазначити, що значна частина корпусів підприємства перебуває в аварійному стані.
За дорученням Держуправління екобезпеки в м. Києві Державною геологічною партією "ПівнічУкрГеологія" в 1996 році було проведено дослідження щодо стану підземних вод та грунтів. За результатами аналізів було встановлено, що основними забруднювачами грунтів на території підприємства є хімічні елементи першого класу небезпеки - ртуть, свинець, кадмій.
Стан, який склався у зв`язку із забрудненням грунтів, вплинув безпосередньо на якість підземних вод підприємства. Забруднення виявлено в 10 спостережувальних свердловинах. Внаслідок високого коефіцієнту фільтрації пісків, відбувається постійний транзит забруднювачів у шари, що розташовані нижче, та переміщення у напрямку руху грунтових вод на прилеглі до заводу території. Завдяки великій рухомості грунтового потоку відбувається поширення контуру забруднення як у глиб, так і за площею в західному та південно-західному напрямку (в бік р. Дніпро).
За ініціативи Мінекобезпеки України з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації на ВАТ "Радикал", пов`язаної з відключенням заводу від електропостачання та каналізаційної мережі міста, 22 січня 1998 року була проведена нарада в Київській міській державній адміністрації. Підприємства АК "Київенерго", ДКО "Київводоканал", ДП "Київзв`язок" були зобов`язані виконати вимоги ст.22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" щодо забезпечення ВАТ "Радикал" електроенергією, послугами каналізування та зв`язку в обсягах необхідної технологічної броні, що на сьогоднішній день виконується.
Держуправлінням екології та природних ресурсів в м Києві спільно з представниками Головної державної екологічної інспекції України та залученням фахівців Держнаглядохоронпраці у листопаді 2000р. і в січні 2001 року були проведені наступні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо питань поводження з небезпечними відходами на ВАТ "Радикал".
Під час перевірки було виявлено факти розрізки обладнання з метою здачі на брухт кольорових металів, (зокрема титану) та вивіз (мідь, нікель).
Демонтаж обладнання відбувався без відповідних дозволів Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Держнаглядохоронпраці, МіськСЕС, про що було
доведено до відома Генеральної прокуратури та Служби безпеки України.
Ситуацію ускладнює те, що 4 серпня 2000 року Постановою Арбітражного суду м. Києва ВАТ "Радикал" визнано банкрутом і стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
Роботи з "Проведення санації забрудненої ртуттю території ВАТ "Радикал" включені в Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами.
На сьогоднішній день Міськдержадміністрацією м. Києва лише частково вирішено фінансування цих робіт за рахунок резервного фонду. Виконання робіт покладено на Головне управління з питань надзвичайних ситуацій. У зв`язку з високою температурою повітря в літній період, роботи не відбувались, а були розпочаті в середині вересня поточного року і знаходяться під постійним контролем Мінекоресурсів України та його органів.
Та вже зараз зрозуміло: якщо не прийняти радикальних заходів, наслідки для столиці можуть бути жахливими. Тому це є проблема не лише Мінекоресурсів, а й усього свідомого населення столиці.
Проблема р. Либідь
Жива історія вмираючої річки.
Теоретично Либідь ще має шанс...
Слово Либідь ототожнюється у багатьох українців з ім'ям сестри засновників Києва Кия, Щека, Хорива, а у киян ще й з річкою. Хоча молоде покоління часто й не знає, де вона протікає. Та й річкою зараз її назвати важко, бо рівень забруднення перевищує всі допустимі норми.
Заступник голови Асоціації "Зелений світ", голова комісії з наукових проблем і незалежних екологічних експертиз Григорій ГОНЧАРЕНКО повідомив, що в 1990 році Либідь було визнано найбруднішою в Європі. За даними Управління екоресурсів, вона залишається такою й нині. "А були часи, - продовжив він, - коли увесь Київ їздив сюди на відпочинок".
Либідь була природним рубежем Київської височини. З боку плато, в басейні цієї річки, було знайдено сліди життя людини пізньопалеолітичного періоду, а недалеко від гирла знайдено поселення трипільської культури (залишки житла, черепки глиняного посуду з розписом). В давнину Либідь мала широкі долини. На ній монахи ставили свої млини. 20 підземних ходів iз воєнно-інженерних споруд вело до неї. У заплаві річки були сінокісні ділянки киян. На мальовничих схилах долини Либіді знаходилось село Предславино, тут жила дочка полоцького царя Рогнеда (її доньку назвали Предслава, звідси, мабуть, і назва села), дружина Володимира. Либідь часто була тим рубежем, до якого сходились війська. У 1151 році тут відбулася битва між Ізяславом Мстиславовичем і Юрієм Долгоруким, яка закінчилась перемогою київського князя. Часто говориться про те, що не в усіх місцях річку можна було перейти вбрід. Петро I споруджував на цій річці греблю, щоб зупинити наступ турецької кінноти з Півдня.
Зараз стан річки непокоїть екологів, гідробіологів, фахівців iз водного господарства. Проблему її забруднення ще в 90-х роках підіймали науковці з Iнституту геологічних наук Академiї наук України. Вони наводили досить невтішні дані. До зливових колекторів було підключено 72 промислові підприємства, до річки потрапляли солі важких металів й нафтопродукти; за рівнем фекального забруднення річка не мала аналогів в Україні. Вміст цинку, міді в грунтах долини перевищував фонові значення в сотні разів. На шляху річки сім районів столиці. У Жовтневому знаходились зливостоки 24 промислових і автотранспортних підприємств (в Залізничному - 22, в Московському - 35), а концентрація нафтопродуктів при рівні 0,3 мг на літр складала 2,2 мг, вмісторганічної речовини перевищував норму в 2 - 3 рази, очисні споруди не відповідали нормам. Сюди ж свої відходи скидала залізниця. Науковці закликали до термінової реалізації республіканської програми порятунку річки. Через 10 років ситуація не дуже вже й змінилась. Можливо, стало менше підприємств, проте стало більше машин, очисні споруди не відповідають міжнародним нормам, інколи, їх немає взагалі.
Як повідомив директор ДКП "Плесо" Микола ЩЕПЕЦЬ, в 90-х роках було розроблено техніко-економічне обгрунтування оздоровлення басейну річки, щоб хоч частково вирішити питання з забрудненням Дніпра. Планувалося відновити ділянку річки під Лисою горою, в районі залізничної станції Київ-Московський, де Либідь ще не взята в бетон i зробити там парк для відпочинку. Микола Степанович запевнив, що відходи, які скидаються, є виключно зливовими водами (287 труб!), тобто стічні води з столичих вулиць, й запевнив, що жодне з підприємств міста Києва не використовує води річки для своїх технічних потреб. Хоча відзначив, що вода в річці, безумовно, брудна й потребує серйозного втручання. Проте
Loading...

 
 

Цікаве