WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Охорона довкілля – одне з найжиттєвіших завдань людства - Реферат

Охорона довкілля – одне з найжиттєвіших завдань людства - Реферат

розбіжності і протиріччя між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, що стримує розгортання широкого природоохоронного співробітництва в світовому масштабі.
У рамках ООН країни, що розвиваються, проводять наполегливу лінію на те, щоб:
1. Індустріально розвинуті держави виділяли їм на цілі екологічно чистого розвитку нові фінансові ресурси додатково до тих, які традиційно поступають каналами двосторонньої і багатосторонньої урядової допомоги на цілі розвитку.
2. Надання вказаних ресурсів не повинно супроводжуватись будь-якими умовами у відношенні до змін в економічній і природоохоронній національній політиці країн-одержувачів із "третього світу".
Останнім часом західні країни практично визнали свою особливу відповідальність за забруднення навколишнього середовища і необхідності надання допомоги в цих питаннях країнам, що розвиваються. У ряді резолюцій ГА ООН, особливо в прийнятій консенсусом резолюції 44/228, визнається важливість надання фінансових ресурсів "третьому світу" на екологічні цілі, створення для цього спеціальних механізмів, а також безперешкодного і пільгового доступу до технологій, здатних зменшити забруднення навколишнього середовища і забезпечити "чисте виробництво". Наприкінці 1992 р. ГА ООН було прийнято "Порядок денний на XXI століття", де підкреслювалася важливість вироблення країнами національної стратегії сталого розвитку, тобто стратегії повернення в межі господарської місткості біосфери. Світове співтовариство особливо звернуло увагу на національний характер особливостей можливого переходу кожної країни до такого типу розвитку. "Порядок" рекомендує урядам країн забезпечити ефективне
поєднання економічних, нормативних та заснованих на саморегулюванні підходів до економічного розвитку.
Особливої актуальності набувають ініціативи, які дозволяють одночасно реалізувати пом'якшення екологічних і боргових проблем. Одна з перших ініціатив у цій галузі була висунута на рівні неурядових організацій колишнім співробітником Світового фонду дикої природи Томасом Лавджоєм. Вона отримала назву "обмін боргів на природу". Механізм даної концепції подібний до добре відомих операцій з обміну зовнішніх боргових зобов'язань на акції. Перша угода такого роду була укладена в Болівії в 1987р. Вона включала обмін 650 тисяч доларів болівійського боргу Банку Швейцарії на обіцянку уряду цієї країни в 10 разів збільшити існуючий національний парк і створити спеціальний фонд у національній валюті, еквівалентний 250 тисячам доларів для захисту і експлуатації зазначеної природоохоронної зони. Близько 40% вказаної суми фінансував болівійський уряд і 60% ~ американське агентство з міжнародного розвитку. У результаті угоди площа існуючого парку була збільшена з 133 тисяч до 1,5 млн. га. Дещо складніші угоди "обміну боргів на природу" були укладені пізніше з Еквадором (на обмін 10 млн. доларів), Коста-Рікою (5,4 млн. доларів), Філіппінами (2 млн. доларів) і Мадагаскаром (3 млн. доларів). Перу, Бразилія, Парагвай і Колумбія також взяли участь у реалізації планів "обміну боргів на природу". Після кількох років початкової ейфорії процес "обміну боргів на природу" сповільнився.
Але ця ідея не втратила своєї привабливості. Так, на Світовій конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, що пройшла в червні 1992р., міністр навколишнього середовища Польщі С. Козловський висунув ідею "екоконверсії" -"списання" частини зовнішнього боргу країнам за умови, що ці кошти підуть на охорону довкілля. Він також запропонував створити міжнародний екологічний трибунал і заснувати Нобелівську премію за досягнення в галузі екології. Прем'єр-міністр Іспанії Ф. Гонсалес оголосив про добровільне зобов'язання країн - членів Європейського союзу стабілізувати викиди в атмосферу вуглекислого газу на рівні 1990р. Прем'єр-міністр Японії К. Міядзава повідомив про ефективні природоохоронні акції в Японії, в результаті яких на країну, що дає 12% світового ВНП, припадає лише 5% світових викидів вуглекислого газу та 1% окису сірки.
Серед запропонованих національних ініціатив, призваних прискорити перехід до сталого розвитку на міжнародному рівні, можна назвати "зелену" ініціативу Японії, яка направлена на скорочення теперішнього середнього рівня викидів парникових газів у світі з 3,5 т на людину до 1 т до 2001р. і на нарощування фінансово- технічного сприяння в реалізації відповідних проектів; пропозиції ФРН, в тому числі про проголошення ООН десятиріччя (2000-2010рр.) сталого виробництва і споживання енергії; виступ Франції за забезпечення протягом 10 років доступу до джерел питної води в кожному населеному пункті країн "третього світу" тощо. Ці ідеї та пропозиції знайшли своє відображення у формуванні позицій з розв'язання центральних природоохоронних проблем.
На Першому світовому конгресі економістів з навколишнього середовища і природних ресурсів (Венеція, 1998р.) з доповідями про "подвійні дивіденди" виступили: Ян Коксхед, Ланра Марсіліані, Шрекант Ганта та інші. З огляду на те, що Європейська комісія висунула вимоги до всіх індустріальних держав до 2010р. скоротити викиди, що викликають "парниковий ефект" ("парниковий ефект" полягає в порушенні теплообмінних процесів: сконцентровані в атмосфері "парникові гази" затримують тепло, яке виділяється планетою. Із збільшенням вмісту цих газів в атмосфері Земля прогріватиметься дедалі більше. Якщо індустріальний світ не розв'яже проблему зменшення хімічних викидів, то до середини XXI ст. концентрація "парникових газів" може зрости удвічі і земна температура підвищиться на 4-5°С. Одну з основних причин різкого потепління клімату вбачають у перенасиченості атмосфери різними промисловими викидами, зокрема, вуглекислим газом.), на 15% порівняно з їхнім обсягом у 1990р., набуває надзвичайної актуальність реформування податкової системи європейських країн на основі концепції про "подвійні дивіденди".
Як бачимо, ситуація, що склалася в галузі екології, спонукає країнисвітової співдружності до конкретних та вагомих кроків на захист природи. Так, наприклад, "Порядок денний на XXI ст." (план конкретних дій світового співтовариства у сфері екологічно безпечного та сталого розвитку) особливо наголошує на необхідності передачі та впровадження екологічно чистих технологій та виробництв у більш відсталі країни, заохочення рециркуляції відходів, скорочення кількості відходів на одиницю продукції. З цією метою міжнародним організаціям, передовсім Програмі ООН з навколишнього середовища і розвитку (ЮНЕП), рекомендовано підключити якомога більше країн до інформаційних систем і баз даних Міжнародного центру обміну інформацією з питань екологічно чистого виробництва.
У питаннях фінансування "Порядку денного на XXI ст." компромісу було досягнуто завдяки згоді промислово розвинутих країн зафіксувати у документі зобов'язання почати виділяти щорічио 0,7% ВНП для допомоги країнам, що розвиваються. Нині зарубіжна допомога перевищує цей показник лише в одній країні - Норвегії (1,1% ВНП). Країни Європейського Союзу асигнують на міжнародну допомогу 0,35 % ВНП. У документах бразильського форуму вперше відобразилися інтереси країн з перехідною економікою, до яких належить також і Україна. Було визнано, що ці країни потребують міжнародного сприяння у сфері порятунку довкілля.
Loading...

 
 

Цікаве