WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Червона та зелена книги України, формування природно- заповідного фонду України, соціоекологія - Реферат

Червона та зелена книги України, формування природно- заповідного фонду України, соціоекологія - Реферат

також заказники і пам'ятки - природи, залежно від їх екологічної цінності, можуть бути, як загальнодержавного, так і місцевого значення. Природні і біосферні заповідники та національні природні парки є тільки загальнодержавними, а регіональні ландшафтні парки і заповідні урочища - місцевого значення.
Звичайно, різні категорії природно - заповідного фонду України мають різний статус охорони. Більше того, території об'єктів одної і тої ж категорії можуть різнитися за особливостями охорони, які базуючись на законодержавних нормах, визначаються відповідним положенням про об'єкт природно - заповідного фонду. Такі положення розробляються місцевими органами виконавчої влади, землевласниками і землекористувачами і затверджуються Мін екобезпекою та її місцевим органом. Біосферні заповідники, національні природні парки і регіональні ландшафтні парки мають внутрішнє зонування., тобто внутрішньо неоднорідні за рівне охорони. На прилеглих до території та об'єктів природно - заповідного фонду землях можуть установлюватися охоронні (буферні) зони.
Станом на 01.01.1999 року мережа природно - заповідного фонду України становить 6728 території та об'єктів загальною площею 2354,2 тис. га, що складає 3,9 % території держави. Природно - заповідний фонд України включає 4біосферні і 16 природних заповідників, 10 національних природних парків, 2384 заказники, 2963 пам'ятки природи, 34 дендрологічні парки, 514 парків - пам'яток садово - паркового мистецтва, 22 ботанічних сади, 12 зоологічних парки, 26 регіональних ландшафтних парки, 746 заповідних урочищ.
Розміщення природно - заповідних територій та об'єктів в Україні дуже нерівномірно, особливо в зоні лісостепу. Найвищий відсоток заповідності у західних та північно - західних областях України, де збереглись ще достатні площі природної рослинності.
Заповідники - найвища класична форма охорони, що здійснюється шляхом вилучення певних найбільш цінних ділянок території з господарської діяльності людей. Заповідник - це територія або акваторія із розміщеними на них природними комплексами або антропогенними об'єктами, яка особливо охороняється законом. Заповідник - це природоохоронна установа, яка за своїм статусом прирівнюється до науково - дослідного інституту, бо в них йде вивчення різноманітних природних процесів та явищ і розробка наукових основ охорони природи. Держані заповідники створюються за рішенням уряду держави з метою збереження в природному стані типових комплексів. Отже, найголовніша функція всіх заповідників - консервація генофонду рослин і тварин та проведення екологічного виховання населення.
16 червня 1992 р. був прийнятий закон України "Про природно - заповідний фонд України", який визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно - заповідного фонду України. У главі 1 -ій "Природні заповідники", статті 15 зазначено, що основним завданням природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень та спостережень за станом навколишнього середовища.
Надзвичайно важлива роль заповідників, як еталонів природи. Це поняття вперше ввів В.В.Докучаєв, а розширив Б.О.Келлер. У 1938 році Б.О.Келлер писав, що заповідники - це своєрідна мірка для обліку землі, як і людина вносить в грунт методами агротехніки і хімізації. В результаті господарської діяльності людей ґрунти не тільки хімічно забруднені, а й хімічно змінені. Не забруднені і не змінені вони лише в заповідниках. Тому заповідники - еталони первісних ґрунтів. Заповідники - природні лабораторії, в яких вивчаються процеси, що відбуваються без втручання або з незначним втручанням людини. Отже, необхідна така мережа заповідників, яка повною мірою могла б зберегти в природному стані всі найтиповіші, для кожної географічної зони, ділянки з їх природними флорою і фауною. Враховуючи, що площа лісів на Україні порівняно невелика, тому лісові заповідники і заказники, як і лісові масиви взагалі, мають величезне значення для збагачення повітря киснем, очищення повітря і води від забруднення. Проте заповідник може виконувати свої основні функції за умови добре налагодженої науково - дослідної роботи. У заповідниках України проводяться поглиблені постійні екологічні дослідження. Ведеться робота за Міжнародною програмою "Людина і біосфера". Розробляються методи обліку, відтворення та раціонального використання тваринних і рослинних ресурсів у господарській діяльності людини в межах різних географічних зон; заходи щодо охорони і відновлення чисельності рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин; біологічні методи боротьби з шкідливими тваринами та рослинами. Виходячи з того, що для кожного виду існує мінімальна площа угідь необхідна для нормального існування у заповідниках, вивчається цей мінімум оптимальних площ для розвитку тих чи інших видів рослин чи тварин, узятих під охорону. Якщо не буде забезпечена мінімальна площа угідь, то охоронні види вимиратимуть навіть при найпильнішій охороні. Отже, в заповідниках науковці розробляють наукові основи раціонального використання, примноження і охорони природних ресурсів країни.
Надзвичайно важливе значення заповідників полягає і в просвітницькій діяльності, бо вони є місцем екскурсій. Значна частина заповідників мають свої музеї, які відвідують сотні тисяч людей різного віку. Заповідники видають багато буклетів, брошур, науково - популярної природо - охоронної літератури.
За класифікацією 1983 р. було встановлено вже 9 заповідних категорій. До раніше згаданих ще додались: заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний та зоологічний парки. Згідно закону України від 16.06.1992 р. "Про природно - заповідний фонд України" введено ще 2 класифікаційні категорії: біосферний заповідник та регіональний ландшафтний парк.
Поняття "Біосферний заповідник" введено в обіг за розробленою ЮНЕСКО у 1971 р. міжнародною програмою "Людина і біосфера".
Біосферні заповідники - це малопорушені території, на яких організовуються спостереження за глобальними змінами, які виникли в біосфері внаслідок діяльності людини. Нині їх у світі близько 240.
У статті 17 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" зазначається, що біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків.
26 листопада 1993 р. вийшов у світ Указ
Loading...

 
 

Цікаве