WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Феномен екологічних криз в предметі сучасної екології (пошукова робота) - Реферат

Феномен екологічних криз в предметі сучасної екології (пошукова робота) - Реферат

процесу розвитку людських спільнот, скільки результат контактів, зв"язків цих спільнот з природою, довкіллям. Л.Гумільов вважав, що, по-перше, "поведінка" є головною, визначальною прикметою етносу і, по-друге, вона - поведінка етносу - детермінується ландшафтом - місцем на планеті, де склався і самовизначився етнос. Рушійна сила етногенезу, за Л.Гумільовим, не стільки суспільне виробництво, скільки специфічний вид енергії. Її джерело - променеві флуктуації космічного походження. Коли вони потрапляють в певні географічні зони, де мешкають люди, то породжують ефект, так званого, "пасіонарного вибуху".
Отже, на думку Л.Гумільова, етноси, як і популяції тварин, живуть за рахунок енергетичного обміну з природою. І при цьому підтримують чи порушують баланс енергетичної рівноваги. Пасіонарний вибух - це надлишок енергії, яку отримують люди. Вона змушує їх активно діяти в напрямку експансії, тобто - розширення зон свого життєвого простору. Стадії етногенезу - це фази поступового згасання енергії, що виникла від початкового імпульсу.
Л.Гумільов вважає, що цього імпульсу вистачає в середньому на 1200 - 1500 років. І, відповідно, таким є період існування етносу. Протягом всього цього часу поєднаність з ландшафтом певного типу є суттєвою характеристикою ентосу, бо відчутна зміна ландшафту визначає кінець буття даного етносу.
Таким чином, на засадах природничонаукової етнології, етнос визначається як категорія природи, а не історії чи культури. За визначенням Л.Гумільова, етнос - колектив людей, що виник природним чином на грунті оригінального стереотипу поведінки. Цей колектив існує як енергетична система, котра протиставляє себе усім іншим таким же колективам, виходячи із відчуття комплементарності. Термін "відчуття комплементарності" вказує на характер зв"язків між членами етнічної спільноти. В його основі - генетичний потяг між людьми, що мають спільний стереотип поведінки.
Л.Гумільов обгрунтовує існування як симбіотичних зв"язків етносів, що проявтяються як приязнь, доброзичливість в контактах етносів, так і негативну комплементарність, яка проявляє себе в існуванні "етнічних химер".
Зрозуміло, зв"язок етносів з певним довкіллям, їх визначеність особливостями ландшафтів є очевидним. І це обов"язково треба враховувати, аналізуючи віхідні фази етногенезу.Але, як підкреслюють в роботі "Національне буття серед екологічних реалій М.Кисельов і Ф.Канак, стосовно сучасних етносів "ландшафтна прикмета є здебільшого умовна і ненадійна. Втім, існує принаймні один аспект детермінованості етносу ландшафтом, який і сьогодні заслуговує на увагу дослідників. Йдеться про множину первинних, традиційних, пов"язаних з географічними умовами способів діяльності етносів у природі, які в сучасному існуванні нації проявляються у трансформованому вигляді, але опосередковано зберігають спорідненість з певними ландшафтами. В екологічному смислі значимим є те, що така спорідненість визначає певні етнокультурні способи природоставлення і природокористування. Врахування цих моментів, на думку М.Кисельова і Ф.Канака, дозволяє визначити риси екологічно безпечної концепції природокористування. По-перше, аналіз етнокультур відкриває шлях до експлікації та системної реконструкції традиційних форм природокористування. А також до їх кваліфікованої експертної оцінки з екологічної, економічної та гуманістичної точок зору. Сьогодні є очевидним, що спосіб природокористування, домінуючий в техногенній цивілізації, зруйнував інші, традиційні способи. Зайняти домінуюче положення "західний" спосіб природокористування зміг завдяки його ефективності та гуманістичній орієнтації, що реалізувалася в турботі про збільшення обсягів масового споживання та зростання якості життя сучасних поколінь західного суспільства. Екологічна ж складова до середини ХХ ст. взагалі не прораховувалась.
По-друге, аналіз етнокультур дає можливість проаналізувати сучасними методами перспективу використання тих із відсунутих на другий план способів природокористування чи їхніх елементів, які є екологічно значимими і можуть дати людству шанс на виживання. Зрозуміло водночас, що такі форми природокористування мають утворювати задовільне підгрунтя для виходу людства зі стану, в який воно приречено впадати існуючи в умовах техногенної цивілізації - стану безперервного балансування між вимиранням від нестатків та самознищенням внаслідок вичерпання ресурсів та екологічної катастрофи.
Витіснення або деформація способів господарювання, що вплетені в буття живої природи і ритмічно налаштовані на фази природних змін - збирання плодів, полювання, пасовищне скотарство, землеробство було для людства визначальним кроком у самоствердженні. Кроком на шляху виходу, вивільнення людини із системи залежностей від природних сил і руху її до реальності свободних дій і ілюзії влади над природою.
Упродовж сторіч людина накопичувала і удосконалювала науково-інтелектуальні та техніко-технологічні можливості для реалізації своїх цілей в природі. Але вже від середини Х1Х ст. на рівні наукової свідомості стає очевидним, що існуючі форми природокористування, що базувалися на завойовницькому ставленні до природи спричинили надмірний техногенний тиск на довкілля, що приведе через дуже нетривалий час до екологічної катастрофи.
Але якщо люди в процесі освоєння природи зруйнували якийсь ландшафт чи пошкодили певний біоценоз, то вони могли б виправити становище - створити штучний ландшафт. Теоретично можна припустити і можливість "вписування" створеного, штучного ландшафту в природну систему, щоб допомогло відтворитися зруйнованим ландшафтам та біоценозам.
В.І.Вернадський оптимістично ставився до питання про позитивні людські можливості в природокористуванні. Однак, він застерігав, що не будь-яке перетворення природи може давати тривалий позитивний наслідок. Звісно, можна перетворити первісний ліс на культурний, ліс - на сад, дюну у лісовій зоні - наліс. Але гарантовано і надовго перетворити, скажімо, степ на ліс людина не може. Не може, тому, що через деякий час почнеться зворотній процес, і всі зусилля будуть націлені на те, щоб протистояти "наступу" природних процесів.
8.2.ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
Розглянутий напрямок проблем - осмислення ролі довкілля в формуванні історико-національних форм існування людини - має такий цікавий ракурс - проблему становлення національної культури під впливом специфіки довкілля. Кожна національна культура складається з багатьох компонентів, що синтезуються у складну органічну цілісність. Вона і характеризує певну історичну спільність людей з усіма специфічними виявами. Серед багатоманітності аспектів виявлення специфіки певної національної культури присутній і екологічний аспект. У контексті екологічного аналізу стають зрозумілішими складні специфіковані риси і ознаки національної культури - як предметні, так і духовні. Причому осмислені як в історичному минулому, так і в сьогоденні та в прогнозуваному майбутньому.
Осмислення екологічного буття нації є зараз дуже актуальним для України. Це важливо як для розвитку самосвідомості нації, так і для розв"язання екологічних проблем. Серед досліджень, проведених в цьому напрямку треба назвати роботу професора М.Кисельова і професора Ф.Канака "Національне буття
Loading...

 
 

Цікаве