WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Філософія сучасної екології. - Реферат

Філософія сучасної екології. - Реферат


Реферат на тему:
Філософія сучасної екології.
На рубежі століть, на порозі нового тисячоліття людство намагається підвести підсумок своїх досягнень, визначити імена "людей століття" і "тисячоліття". Якщо б запропонувати дослідження найбільш вживаних слів і термінів ХХ ст., то, безперечно, серед них був би і термін "екологія". Останніми роками цей термін вживається дуже часто і використовується як представниками природничих, так і соціогуманітарних наук. І,нарешті, політиками, представниками громадських угрупувань, письменниками, публіцистами. Складається суперечливе враження: з
одного боку, увага до екології зростає, а, з іншого, здається , що предмет "екологічних розмов" вже є вичерпаним, оскільки відомо, що сучасний екологічний стан є кризовим, людство прагне вийти з кризи і такий вихід є проблематичним.
Приблизно з 60-х років людство почало активно просуватися по шляху усвідомлення суттєвого зв"язку можливості свого майбуття і стану природного довкілля. За декілька десятиліть відбулись суттєві зміни на рівні масової свідомості: від розуміння загрози екологічної катастрофи обмеженим колом Західної науково-теоретичної, ділової і політичної еліти до "всезагальної" інформованості населення про планетарну екологічну кризу - про неї сьогодні, так би мовити, і дитині відомо. І що, мабуть, головне, екологічна проблема усвідомлена не лише на рівні наукового пізнання, а й на державно-політичному як "проблема № 1" виживання людства.
Очевидність зв"язку глобальної екологічної кризи зі зростаючим техногенним тиском людини на природу, по-новому висвітлило проблему місця людини в природному світі. Питання - якими мають бути засади людської діяльності, щоб не впливати деструктивним, руйнуючим чином на довкілля, постало вже не перед природничою наукою, якою була класична екологія, а перед філософією. Ідеї розширення сфери людської моральності до включення в неї природи і потреба формування нового - екологічноорієнтованого- світогляду зараз оцінюються дослідниками як умови руху людства до нової цивілізаційної парадигми.
Отже, в процесі розв"язання спектру питань, пов"язаних з сучасною екологічною кризою, окреслилося коло пробем, осмислення яких вийшло за межі екології як конкретної природничої науки і може бути визначено як філософія екології. Не намагаючись вичерпати всі аспекти цієї галузі, я б хотіла звернути увагу на 3 принципово важливі і, на мою думку, взаємопов"язані і взаємообумовлені ракурси філософії екології.
Перший ракурс обумовлений потребою оцінити особливості сучасної екології як природничої науки на шляху її руху від класичної до постнекласичної науки. Вони пов"язані як з осмисленням місця людини в екосистемі біосфери, так і особливостей людського впливу на хід пізнання.
Включення аксіологічної складової в науково-екологічне пізнання на рівні постнекласичної науки обумовлює другий невід"ємний ракурс філософії сучасної екології - визначення екологічного етосу, тобто орієнтацій морального ставлення до природи, живого.
Означені проблемні ракурси - формування постнекласичної екології і екологічної етики - є складовими більш загальної проблеми - світогляду сучасної екології. На думку дослідників (Алексенко В., Буровський А., Рац М. та ін.), в сучасному природознавстві спостерігається "криза світогляду", що спричинена сучасною екологічною кризовою ситуацією, в умовах якої проявляється світоглядна і методологічна обмеженість концептуальних положень класичного екологічного бачення відношення "людина - природне довкіля". Отже, третій ракурс, який потрібно осмислити в філософії сучасної екології - світоглядний.
В філософському осмисленні деструктивного впливу людини на культуру і природу наука , техніка і технологія розглядаються як чинники занепаду як культури, так і природи. О.Шпенглер був впевнений в тому, що беручи на себе роль творця, спираючись на техніку, людство стає силою, що руйнує культуру, духовність, людське в самій людині(Шпенглер О.Закат Европы. М.,1993, т.1). М.Хайдеггер розглядав проблему техніки як проблему людського існування (Хайдеггер М. Время и бытие. М.,1993, с.221-238). За виразним висловом М.Бердяєва, "техніка хоче оволодіти духом і раціоналізувати його, перетворити в автомат, в раба. Це і є титанічна боротьба людини і технізованої нею природи" (Бердяев Н.А.Человек и машина//Вопр.филос., 1989,№2,с151).
Техногенна цивілізація визначила таку форму раціональності, яка і спричинила кризовий екологічний стан. Як підкреслює В.Стьопін, в техногенній цивілізації формується специфічна система цінностей, відповідно до якої виникає особливе розуміння влади і сили. Влада розуміється не лише як влада людини над людиною, але й як влада над об"єктами природи і соціальними. Саме таку владу забезпечує людині наука(Наука и культура. "КС" Вопр.филос.//Вопр.филос.,1998,№10,с.5). Таким чином, відповідно до засад техногенної цивілізації формується ставлення до світу як існуючого для людини, а до природи як до того, чим людина має оволодіти, підкорити.
Не дивно, що останніми роками досить чутно лунають голоси дослідників, вважаючих, що в ХХ ст. виявилися межі техногенної цивілізації і що наука є джерелом багатьох глобальних проблем, в тому числі і екологічної. В.Хьослє глибинною причиною екологічної кризи вважає дисбаланс між різними формами людської раціональності. На його погляд, деякі форми раціональності, особливо технічна раціональність, розвиваються досить швидко, тоді як інші, які традиційно називають мудрістю, регресують. Невідповідність між цільовою і ціннісною формою раціональності, між владою і мудрістю і є, на думку дослідника, причиною екологічної кризи (Хесле В. Философия и экология. М.,1994, с.7).
З кризою класичного типу раціональності пов"язують переосмислення поняття розумності людської діяльності в природі. Повертаючись до проблеми кризи класичного раціоналізму М.Булатов, К.Малєєв , В.Загороднюк і Л.Солонько відмічають, що зміна ціннісних орієнтацій і уявлень про раціональність призвели до переосмислення традиційного поняття ноосфери і набуття нового змісту цього феномена. Якщо класичні концепції ноосфери будувались на вірі в безмежні можливості розуму і побудову на його основі раціональної екосистеми людина - природа - суспільство, то сучасна онтологія ноосфери загрожує самому існуванню людства. Діяльність людини, що відповідала традиційним класичним канонам раціональності, призвела людство до можливості термоядерної катастрофи, спричинила
Loading...

 
 

Цікаве