WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Теоретичні основи екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

Теоретичні основи екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

користування більш низькою цінністю. Ніхто не буде з полотен Рембрандта шити мішки для борошна.
ПРИРОДООХОРОННІ МОТИВАЦІЇ
Цінності природи (згідно принципу: що цінуємо, те і бережемо) викликають відповідні природоохоронні мотивації: естетична цінність-естетичну мотивацію, наукова цінність - наукову мотивацію і т.д. Іншими словами, бажання охороняти природу
29
прямо пов'язано з розумінням і високим оцінюванням її цінностей. А щоб таке бажання виникло, людям усіляко необхідно роз'яснювати цінності природи. Яку ж цінність дикої природи люди цінують насамперед? З якої причини, на їх думку, потрібно насамперед захищати дику природу?
Улітку 2000 року, за завданням Київського еколого-культурного центра група дослідників під керівництвом к.м.н. К.Н. Горба провела соціологічне опитування в різних регіонах України. Було опитано 1221 осіб. Серед 12 запропонованих мотивацій перше місце зайняла господарська мотивація охорони дикої природи (20,2%), друге - екологічна мотивація (19%), третє - рекреаційна мотивація (15%), четверте - мотивація, відповідно до якої природу варто охороняти через її самоцінність, незалежно від користі для людини (9,8%), п'яте місце зайняла естетична, шосте - моральна, сьоме - наукова, восьме - релігійна, дев'яте - історична, десяте - просвітительська, одинадцяте - патріотична, дванадцяте - виховна мотивації (102).
У цілому ж рівень гуманності свідомості населення України стосовно дикої природи складає 69,4 бали, рівень утилітарності стосовно природи не набагато менший - 60 балів. З гуманних форм відносин до природи найбільшою популярністю користується відношення, коли шанується внутрішня цінність природи і її видів (27,8 бала) і оцінка її рівних з людиною прав (26,5 бала). 6 балів одержало естетичне відношення, 4 бали - релігійне. З утилітарних високі оцінки одержали агресивне відношення - 18,3 бали, екологічне - 17,9 бала й оздоровче - 21,4 бали. У цілому жителі сіл і малих міст більш етично настроєні до природи, ніж жителі великих міст. У селах сильніше, ніж у містах виражене сприйняття естетичної, релігійної й історичної цінностей природи (132).
Права природи
Я бачу кінські волі і рівноправність корів.
В. Хлєбніков
Перед людством стоять багато екологічних проблем, що не мають технічних рішень. Ці проблеми в кінцевому рахунку можна вирішити тільки за допомогою фундаментальних змін у людських цінностях. До таких нових людських цінностей мож-
30
на віднести визнання прав природи, навчитися поважати які прийшла пора слідом за правами негрів, жінок, дітей та ін.
Права природи - це конкретизовані норми справедливих відносин людини і природи, розглянутої як суб'єкт.
Слід зазначити, що в самій природі про поняття прав не йдеться, як немає в ній і етики. Поняття права існує тільки в людському суспільстві, причому воно було в різні часи й у різних народів.
Права природи - це етична ідея, а не факт, не річ. До них не можна доторкнутися руками чи спробувати на смак. Права природи не існують самі по собі, а є відображенням моралі й етики конкретного людського суспільства. Вони є своєрідним засобом контролю за владою людини, що не повинна переступати границю волі, обмеженою правами природи.
Принципи поваги прав природи й обмеження прав людини є основними в екологічній етиці (недарма ще Олдо Леопольд писав, що етика - "це обмеження волі дій у боротьбі за існування"). Права природи - це нова могутня культурна ідея XXI століття. Це навіть більше, ніж ідея - це цілий новий суспільно-політичний і екологічний рух.
Права природи в даній главі ми розглядаємо насамперед як "природні", неписані, від природи, тобто ті, що мають етичну основу (на відміну від "позитивних", писаних, що спираються на закон). Природне право є ідеал для позитивного права, його ідеальні вимоги тільки суть проекту майбутнього позитивного права.
Навіщо природоохоронникам потрібна ідея прав природи?
Ідея прав природи так би і залишилась чисто філософською проблемою, якби не мала реального виходу у практику природоохорони. Її успішно можна використовувати:
1. З метою обґрунтування подальшого обмеження марнотратних і негуманних видів природокористування, таких як аматорське полювання, знищення ділянок дикої природи, корида і т.п.
2. З метою підвищення ефективності екологічного виховання й освіти.
3. З метою створення міцного союзу між екологічними і зоозахисними організаціями.
4. З метою розширення доказової бази природоохоронників за рахунок розробки нових етичних і юридичних аргументів, заснованих на правах природи.
5. З метою зміни відношення людей до природи з утилітарного на етичне.
31
6. З метою радикалізації природоохоронного законодавства (насамперед йдеться про узаконення юридичної процедури подачі позовів у суд від імені природи).
ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ
Права природи підтримувалися різними народами в різні часи і різні культурні епохи, маючи етичне, релігійне, а то і правове наповнення. Так, судові суперечки за участю різних тварин відомі в Древньому Єгипті і Середньовічній Європі. Християнство й іудаїзм оголосили право для худоби на відпочинок у сьомий день тижня. Про права природи писали юристи Древнього Рима, зокрема Ульпіан. У XXIII ст. арабський мислитель Ізз-Дін ібн Абд-Салам написав спеціальний трактат про права тварин. У північноамериканських індіанців права деяких видів тварин, наприклад, лосося, прирівнювалися до прав цілої нації. Деякі види їстівних рослин народи Сибіру вважали власністю певних видів тварин і ставилися з повагою до цього права власності. Права природи підтримувалися і буддистами. Так, Далай-лама у своєму посланні заявив: "Спортивне полювання і рибний лов є невиправданою жорстокістю, порушенням природного права на життя, яким наділені всі живі істоти" (145). Про права природи писав відомий англійський поет Вільям Вордсворт і засновник американської заповідної справи Джон Мюір. Відомий випадок, що собака Шопеигауера після його смерті успадкувала усе майно філософа.
У Російській імперії вперше про права природи (спочатку тільки про права тварин) заговорили наприкінці XIX століття. У 1898 p. голова Ковенського відділення Російського товариства захисту тварин А. Даронов писав, що тварини "за вищою справедливістю" мають право на "необразливе існування". У 1899 p. петербурзький юрист С. Фішер у своїй книзі "Человек и животные. Етико-юридический очерк" заявив: "Государство должно охранять интересы животных. Эта охрана должна выразиться в правових нормах. Лучшим средством для этого является признание правовой личности животных, то есть наделения животных известной долей правоспособности" (80).
У 1909 p. класик російської заповідної справи професор Московського університету Г.О. Кожевников підняв питання про "правопервобытной природы на существование" (36), а його колега, петербурзький професор А.П. Семенов-Тянь-Шанський
32
Екологічна етика
у 1917 і 1921 pp. - про священне право на життя не тільки людини, але і "всего того, чему предуказано жить и цвести на земле наряду с человечеством не стесненным в своем
Loading...

 
 

Цікаве