WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

природи, її видів і особин, тому що заповідник, з етичної точки зору, єдине місце на Землі, де права диких тварин, рослин, мінералів, екосистем повинні бути захищені максимально.
7. Керуй так, щоб заповідник розвивався в напрямку абсолютної заповідности.
Поняття заповідності вперше запропоноване російським зоологом професором Г.О. Кожевниковим у 1908 р. В подальшому розроблене російським екологом д.б.н. Ф.Р. Штильмарком (103). Абсолютна заповідність - поняття більш етичне, ніж екологічне. За допомогою особливого філософського підходу - ідеалізації, ми можемо говорити про досягнення абсолютної заповідності, як говоримо про ідеальний газ.
Абсолютна заповідність - це умова існування дикої, вільної природи в сучасному світі за допомогою організації заповідника. Ціль абсолютної заповідності - реалізаціяправа дикої природи на існування в умовах максимальної волі, що дозволяє здійснити дикій природі своє еволюційне приречення.
Іншими словами, дика природа може здійснити це право тільки в умовах наданої їй назавжди абсолютної заповідності, для чого необхідно звести до можливого мінімуму антропогенний вплив, і в першу чергу, прямий, безпосередній на території заповідника.
Керівництво заповідником діє добре, коли за допомогою прагнення до абсолютної заповідності створює умови вільного і природного існування дикої природи в сучасному світі.
76
Абсолютна заповідність - не самоціль, а засіб для досягнення мети, свого роду етичний імператив у менеджменті будь-якого заповідника. звичайно, у різних заповідниках будуть різні результати. Але тут важлива не кінцева мета, а постійне прагнення до неї.
8. Не прагни до одержання наживи від заповідної території. Робити добро для іншого (тобто дикої природи), нічого замість цього не одержуючи і не очікуючи, можна розцінювати як місію заповідників, як вище благо і виконання людського боргу перед матір'ю-природою. Заповідну територію не етично використовувати з метою економічної вигоди. Тому багато намагань одержати гроші від екотуризму в заповідниках, продажу заготовленої в заповіднику сировини чи інших видів користування заповідниками є аморальним.
9. Стався до заповідної справи як до самоцінного доброго діяння.
Багато видатних діячів заповідної справи, у тому числі американський піонер охорони дикої природи Джон Мюір, вважали створення заповідних ділянок для захисту дикої природи особливим справедливим, самоцінним добрим діянням відповідно до вищого закону, як частина вічного конфлікту між правильним і неправильним, гарним і поганим, добром і злом. Богом і дияволом, поза залежністю від користі для людини.
ПОЯСНЕННЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ
1. Усі принципи призначені насамперед для заповідників як вищої форми охоронних природних територій. В міру зниження рівня ОПТ: заповідники - національні парки - заказники - пам'ятники природи і т.д., дані принципи виконуються в меншій мірі.
2. Екологічні чи економічні принципи описують, що є насправді. Етичні наказують, що повинно бути, до чого треба прагнути. Вони є ідеальними і не можуть бути реально досягнуті, а лише вказують вірний напрямок руху.
3. Жоден з даних принципів не є абсолютним. Моральні зобов'язання, що випливають від одного з них у певних випадках, цілком обґрунтовано можуть бути порушені, коли вступають у конфлікт із зобов'язаннями, що накладаються іншими. Тобто, якщо в конкретній ситуації вимоги, що диктують
77
інші принципи, виявляються більш зобов'язуючими, то ми маємо діяти всупереч вимогам, що виходять від першого принципу.
4. При ухваленні остаточного рішення, що стосується менеджменту заповідної території, повинні враховуватись не лише економічні, естетичні, екологічні чи інші мотиви, але й етичні принципи заповідної справи, що дають ціннісну моральну оцінку рішенням, що приймаються.
5. Етичні принципи заповідної справи не є командними чи способами примушування людей сповідати екологічну мораль, тому що екологічна етика взагалі не допускає елементу примушування. Кожна людина приєднується до них добровільно.
6. Необхідно пам'ятати, що несправедливість, здійснена в одному заповідному об'єкті, є погрозою й образою для справедливості повсюдно.
Екологічна етика
і обриси природокористування майбутнього
З кожним роком людство переконується, що майбутнє не може бути таким вільним у своєму природокористуванні. Відомий американський екофілософ і соціальний еколог Мюррей Букчин вважає; "Рано чи пізно ринкова економіка, законами життя якої є конкуренція і накопичення, система, основним постулатом якої є "рости чи вмри" - з життєвої необхідності змушена буде розірвати нашу планету на шматки, відкинувши всі морально-етичні і культурні фактори" (164). Не можна не погодитися із шановним автором. Однак, щоб цього не відбулося, людству доведеться виробити реальну, діючу противагу, що стримує негативні наслідки ринкової економіки.
Природно, людське життя, як і існування людської цивілізації, неможливе без знищення окремих природних об'єктів, загибелі тварин і рослин, без споживання природних благ. Тому така важлива роль екологічної етики, яка буде виконувати в природокористуванні життєво важливу функцію, зосереджуючи увагу на моральних обов'язках і наполягаючи на належному моральному обґрунтуванні, навіть якщо права природи в остаточному підсумку можуть іноді порушуватися. Насамперед ми повинні погодитись з наявністю в природи домагань до людини, які
78
цілком аналогічні до людських. Звідси природокористувачі повинні виховуватись у повазі до життя в будь-якій формі, у повазі до дикої природи, екологічних, еволюційних процесів. З позиції екологічної етики можна говорити, хоча б у першому наближенні, про наступніконтури майбутнього "екоетичного" природокористування.
1. Очевидно основне, що може запропонувати екологічна етика в плані удосконалення природокористування, так це розуміння того, що цінність природи не можна визначати лише з позиції економічної вигоди. І, відповідно, оцінка успішності, корисності тих чи інших напрямків природокористування не може оцінюватися тільки в карбованцях чи доларах.
2- При плануванні нових видів економічної діяльності людинй, тре6а враховувати благополуччя природи.
3. Поряд з ринковим сектором рівними правами повинен користуватись неринковий сектор, який виробляє неекономічні цінності, що мають "нескінченну" чи нікчемну цінність і існують не для продажу.
4. Свідоме обмеження людства в його правах і потребах, підпорядкування своїх інтересів загальним інтересам розвитку біосфери. Бізнес повинен вважатися неправильним, якщо він буде відстоювати свої інтереси за рахунок інтересів усієї біогеосистеми, не зважаючи на інших
Loading...

 
 

Цікаве