WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

людини розважитись за допомогою аматорського полювання. Екосистеми і живі істоти (за винятком деяких вищих тварин), небазових інтересів не мають.
Тепер можна перейти до п'яти правил справедливого вирішення конфліктних ситуацій:
1. Правило самооборони.
Цеправило стверджує, що з метою захисту свого життя чи здоров'я (а також життя чи здоров'я інших людей), людина має право знищувати інші живі істоти чи шкодити їм (але на рівні особин, а не видів). Це правило починає діяти тільки тоді, коли людина не може уникнути конфлікту за допомогою інших заходів. Крім того, даний принцип передбачає нанесення іншим істотам при самообороні якомога меншої шкоди.
2. Правило пропорційності.
Це правило стверджує, що небазові інтереси людей повинні поступатися базовими інтересами у першу чергу екосистем, а потім - інших живих істот. У зв'язку з цим знищення стародавніх лісів для забудови, убивство слонів заради бивнів, аматорське полювання, вилов крокодилів з метою одержання шкіри для дамських сумочок, збір рідкісних диких квітів є неправильним.
3. Правило справедливого розподілу.
Це правило стверджує, що у випадку зіткнення базових інтересів людей, з одного боку, з базовими інтересами екосистем (у першу чергу), а також інших видів обом конфліктуючим сторонам повинна бути надана рівна частка благ.
4. Правило мінімальної шкоди.
Це правило стверджує, що якщо у випадку задоволення базових інтересів людей (їх частки після справедливого розподілу)
70
виникає необхідність нанесення шкоди природі, то ця шкода повинна бути мінімальною. Правило мінімальної шкоди вимагає, щоб ми вибрали таку альтернативу, що припускає нанесення як найменшої шкоди екосистемі (у першу чергу), а також або цілком усуває пряме вбивство, або пов'язана з найменшою кількістю убитих істот.
5. Правило справедливого відшкодування.
Це правило стверджує, що якщо у випадку задоволення базових інтересів людини є необхідність нанесення шкоди природі, то людина повинна відшкодовувати збитки. Причому, по-перше, чим більша шкода заподіяна, тим більша компенсація потрібна, і, по-друге, компенсація повинна бути перш за все сконцентрована на відновленні збитку здоров'ю екосистем і видів, а потім для окремих особин. Це може бути створення нових заповідників, очищення води і повітря, рекультивація відвалів, відновлення рідкісних видів і т.п.
Етичні принципи заповідної справи
Особини тисяч видів охороняють свою природну територію заради задоволення своїх потреб, і тільки людина, єдиний вид, охороняє її не лише заради своїх потреб, але й потреб інших видів.
С. Забєлін
Якщо в будь-якому проекті, у будь-якому напрямку людської діяльності, у будь-якій творчій ініціативі не має моральних імператив, то такий проект небезпечний.
Ще Аристотель у своїй "Етиці" писав, що винахідливість гарна там, де служить шляхетним цілям, інакше вона злочинна. Як справедливо вважає російський філософ В.А. Кутирьов "Вільна творчість зовсім не тотожна благу, й легко стає антиекологічною і антигуманною. Перед нею треба ставити соціально-гуманітарні фільтри" (153). Заповідна справа, як сфера людської діяльності - не виняток. У наш важкий час ті, хто займається заповідною справою, постійно йдуть на компроміс з совістю в гонитві за впливом, фінансами і довірою. Ці компроміси... як правило, призводять до знищення останніх ділянок дикої природи, загибелі рідкісних видів.
У зв'язку з цим зрозумілим стає прагнення багатьох працівників охоронюваних природних, територій країн СНД розробити
71
спеціальні етичні принципи (чи етичні ідеали, до яких потрібно прагнути), що захищають нашу заповідну справу від напору цинізму, прагматизму і практики ринкових відносин.
Як справедливо помітив Ф.Р. Штильмарк: "...щирі корені природоохоронної справи лежать у найглибинніших шарах суспільної моральності, у його релігійно-моральних основах" (17). Колишній начальник Управління особливо охоронюваних лісових територій Рослісгоспу В.Л. Попов вважав за необхідне "формування морально-етичних принципів, сприятливих збереженню об'єктів природної і культурної спадщини" (171).
Заповідна справа як вид людської діяльності багато в чому те ж саме що й медицина, де давно вже діють свої/чіткі етичні принципи (клятва Гіппократа і т.п.), якими зобов'язаний керуватися кожен лікар.
Також слід зазначити, що історично заповідна справа має релігійні корені (багато з "празаповідників" створювалися за релігійними мотивами, та й у наш час існує безліч священних гаїв, джерел, гір, дерев і інших об'єктів природи, що охороняються людьми), а значить, вони не можуть вважатись лише науковими і матеріалістичними, а мають свої релігійні цінності.
Ряд авторів пропонує в якості основних етичних принципів заповідної справи використовувати принципи прагнення до абсолютної заповідності (68,106), а також принцип благоговіння перед життям (183).
Слід зазначити, що багато з нижчеподаних принципів давно відомі в заповідній справі (принцип прагнення до абсолютної заповідності Г.О. Кожевников запропонував ще в 1908 р.!), вони висловлювалися вітчизняними піонерами охорони природи Г.О. Кожевниковим, А.П. Семеновим-Тянь-Шанським. В.П. Налімовим, Д.Н. Анучіним. І.П. Бородіном, нашими сучасниками - академіком С.С. Шварцом, д.б.н. Ф.Р.Штильмарком, А.А. Нікольським, писменником-природоохоронником О. Волковим, а також піонером заповідної справи США Дж. Мюіром.
Особливо слід зазначити, що наприкінці XIX - початку XX століть вітчизняними піонерами природоохорони І.П. Бородіним, А.П. Семеновим-Тянь-Шанським, Г.О. Кожевниковим, B.I. Талієвим, Д.Н. Анучіним був розроблений так званий етико-естетичний підхід у заповідній справі, головною ідеєю якого було затвердження етичної цінності дикої природи, права дикої природи та її видів на існування незалежно від їх користі для людини.
72
НАВІЩО ПОТРІБНІ ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ
Етичні принципи - це положення певної етичної теорії. Вони відіграють роль етичного ідеалу й існують у вигляді заповідей, норм, правил і законів, указуючи, як повинна діяти людина.
Ціль етичних принципів заповідної справи - створення внутрішніх, моральних бар'єрів, особливих "табу", що забороняють чи регламентують певні дії стосовно заповідників і інших охорон природних територій (ОПТ) з позиції моралі, створення особливих етичних традицій у заповідній справі й охороні дикої природи. Причому тут стоїть питання не лише про вироблення особливих корпоративних етичних правил поведінки працівників заповідників, національних парків і інших ОПТ, але і про вплив на суспільну думку по відношенню до заповідників шляхом підвищення значимості етичної цінності ОПТ і етичної мотивації захисту дикої
Loading...

 
 

Цікаве