WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат

Прикладні аспекти екологічної етики (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота на тему:
Прикладні аспекти екологічної етики
Загальні екоетичні принципи відношення до природи і правила справедливого вирішення конфліктних ситуацій
Частина екологічної етики, іменована нормативною, пропонує деякі загальні екоетичні правила і принципи відношення до природи. Найбільш досконально вони розроблені американськими екофілософом Полем Тейлором (76) ми пропонуємо додати четвертий принцип - дотримання прав природи. .
Вони досить прості, зрозумілі, зручні і можуть з успіхом застосовуватися в нашій повсякденній практиці.
Ці принципи визначають, які загальні дії ми морально зобов'язані здійснити чи утриматися від їх здійснення.
"Якщо до даної ситуації можна застосувати кілька протилежних правил, - пише Тейлор, - то ми зіштовхуємося з конфліктом зобов'язань. Виконуючи одне правило, ми порушуємо інші (...). Для того, щоб вирішити, яку ж дію ми повинні зробити в даних обставинах, нам потрібно з'ясувати, яка з відкритих для нас альтернатив має під собою самі вагомі моральні підстави, тобто ми повинні знати, яке з зобов'язань, у даному випадку, що суперечать один одному, має вищий пріоритет у порівнянні з всіма іншими (...). Той факт, що наша справа - не наносити збитку тваринам чи рослинам у природних екосистемах, не означає, що, враховуючи усі умови, ми взагалі ніколи, ні при яких обставинах, не повинні робити подібного. Він лише означає, що порушувати принципи і правила екологічної етики ми можемо за наявності вагомої моральної причини. Така причина може випливати з принципів пріоритетності усередині системи екологічної етики
65
чи з пріоритету більш високих принципів, що перевершують екологічну етику"(76).
П'ЯТЬ ЕКОЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ
1. Принцип неспричинення шкоди чи збитків жодній істоті в навколишньому природному середовищі чи екосистемі.
Він-включає обов'язок не вбивати жоден організм, не нищити популяції живих видів, біотичні угруповання, екосистеми в цілому, а також обов'язок утримуватися від будь-яких дій, що можуть виявитися для них згубними. Найтяжчим злом, за П. Тейлором, варто вважати заподіяння шкоди тому, хто (чи що) шкодить нам.
Даний принцип забороняє згубні чи руйнівні дії з боку людини. Однак він не застосовується до поведінки тварин чи інших живих істот, що заподіюють шкоду іншим живим істотам. Канюк атакував польову мишу й убив її. Нічого аморального не сталося. Канюк не порушує ніяких зобов'язань, оскільки не має ніяких зобов'язань. Для порівняння розглянемо інший випадок. Мисливець ловить сокола-сапсана, учить його полювати, ловити й убивати диких птахів за його вказівкою. Тут ми маємо людське поводження, спрямоване на керування і маніпулювання живим організмом для власного задоволення - соколиного полювання, що наносить шкоду іншій дикій тварині. Відбувається зло, однак не соколом, хоча він робить убивство не дивлячись на те, що птахи, яких він убиває, є його природною здобиччю. Зло стосовно птахів робить мисливець. Не дії сапсана порушують даний принцип, а дії того, хто спочатку піймав його, тримав у неволі, навчав, а тепер використовує для розваги.
2. Принцип невтручання.
Під цей принцип попадають два типи зобов'язань: одне вимагає утримуватися від яких-небудь обмежень волі окремих організмів, друге стосується загальної стратегії "руки геть" по відношенню до цілих екосистем і біотичних угруповань.
Воля є відсутність обмежень, де обмеження є будь-якою умовою, яка перешкоджає нормальній життєдіяльності і здоровому розвитку живої істоти чи екосистеми. Жива істота вільна тоді, коли в її життєвому оточенні і діяльності немає жодного з наступних чотирьох видів обмежень, що можуть послабити, погіршити чи зруйнувати її здатність успішно пристосовуватися до навко-
66
лишнього середовища. Бути вільним - значить бути вільним від цих обмежень і вільно домагатися власного блага (добра) відповідно до законів своєї власної природи. Чотири види обмежень з боку людини:
а) Прямі зовнішні обмеження (клітки, пастки);
б) Непрямі зовнішні обмеження (відсутність води, їжі);
в) Прямі внутрішні обмеження (хвороби, проковтнуті отрути і т.п.);
г) Непрямі внутрішні обмеження (слабкість, недієздатність внаслідок ушкодження органів чи м'язів).
Воля розуміється не як відсутність обмежень, а просто як можливість вести існування в природному стані. Що стосується індивідуальних організмів, то це зобов'язання вимагає утримуватися від їх відлову і вилучення з природного середовища існування, як би добре ми надалі не поводились з ними. "Ми порушуємо принцип невтручання, навіть коли "рятуємо" тварин від природної небезпеки чи відновлюємо їх здоров'я, коли вони занедужають у природному середовищі існування" (Це зобов'язання, однак, не порушується, якщо ми робимо подібні акції з наміром повернути тварину назад у природу), - пише П. Тейлор (76).
Якщо, наприклад, ми викопуємо молоді деревця, вилучаючи їх із природної екосистеми, і пересаджуємо в культурний ландшафт, ми порушуємо принцип невтручання, якщо навіть ми надалі добре доглядаємо за ними, що дозволяє їм бути здоровішими і жити довше, ніж вони жили б у природних умовах. Ми зробили зло; не давши їм можливість прожити своє життя на волі. В усіх подібних ситуаціях ми втручаємося в життя природного світу і перериваємо існування організму як дикої істоти. При цьому не має значення, що наше поводження з ними може зробити їх міцнішими, сприяти їхньому росту, підвищити їх шанси на довге, здорове життя. Однак, іце більшу вагу має невтручання у волю популяцій цілих видів, біотичних угруповань та екосистем. Заборона на втручання в їхнє життя означає що ми зобов'язані не намагатись маніпулювати, "керувати" природними екосистемами, контролювати, змінювати їх будь-яким іншим способом чи втручатися в їх нормальне функціонування.
Для будь-якого виду чи екосистеми воля - це відсутність людського втручання в будь-які природні процеси, аналогічні законам природи. (Разом з тим спроби врятувати рідкісні види чи відновити екологічну стійкість екосистем, порушену минулою
67
П'ЯТЬ ПРАВИЛ СПРАВЕДЛИВОГО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ
Однак у людській практиці відносин природою найчастіше виникають конфліктні ситуації, коли для задоволення тих чи інших своїх інтересів людина змушена вбивати живі істоти, знищувати або псувати екосистему чи окремі її частини.
З метою етичного вирішення таких конфліктів спочатку необхідно розділити інтереси людини і природи на базові та небазові. До базового можна віднести життєво важливі інтереси екосистеми і будь-якої живої істоти: їхнє життя, безпеку, здоров'я, волю, їжу, автономію і т.п. До небазового відносяться не життєво важливі інтереси, наприклад, для
Loading...

 
 

Цікаве