WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Екологія і етнос - Реферат

Екологія і етнос - Реферат


Реферат на тему:
Екологія і етнос
?
План
1.Роль природного довкілля в формуванні етносу.
2. Екологічні проблеми в контексті української культури.
3.Поняття екологічної культури. Екологічна культура українського
етносу.
1. РОЛЬ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ В ФОРМУВАННІ ЕТНОСУ.
Пошук оптимальних шляхів розв"язання екологічної кризи, оптимальних форм людської діяльності в природі потребують не лише досконалого знання сучасних методологічних підходів і технологій, а й культурно-історичних особливостей ставлення народу, нації до природи. Тому питання про роль довкілля в становленні і розвитку етносу знаходиться в центрі сучасних філософських досліджень. І, зрозуміло, воно стосується і сучасної екології.
Чому предметом дослідження є саме етнос? Справа в тому, що в етносі поєднані екологічні, соціальні і національні особливості людини. В сучасній літературі етнос розглядається як вихідна еколого-соціальна система, в якій зафіксовані особливості реальності національного буття. А етногенез відповідно визначається як процес еволюції етносу, кінцевим результатом якого є поява нації. Тобто, поява найвищої таксономічної спільності, яка відрізняється специфічністю відносин між людьми і між людьми і природою.
На етапі формування нації властиві територіальна, мовна і економічна єдність. В подальшому її існуванні важлива роль належить ментальним складовим - усталеній національній самосвідомості, рисам національної психології та національному характеру, відданості національним символам та цінностям.
У вивченні ролі довкілля в розвитку суттєвих соціокультурних проявів людини представлені принаймні 2 визначених протилежних підходи:
1 - соціофілософський,
2 - природничонауковий.
Так, А.Дж.Тойнбі в "Осягненні історії" розглядає розвиток суспільства як взаємовпливи внутрішніх і зовнішніх факторів. На його думку, кожна цивілізація виникає як Відповідь, Відгук на Виклик середовища. Причому, середовище, за Тойнбі, є подвійним за своєю суттю - суспільно-природне. Тому воно є джерелом викликів як природних, так і людьських.
Як постулат, А.Дж.Тойнбі формулює закон компенсації природних і людських викликів. Його зміст можна сформулювати наступним чином: надмірно сильний Виклик з боку природного середовища компенсується слабкістю Виклику з боку людського. І навпаки . Цілком можливо, що життя нації поєднано з таким динамічним сполученням чинників природного і соціального характеру, яке є унікальним і дозволяє нації зберегти внутрішню сталість.
Лев Гумільов в своїх теоретичних міркуваннях представляє другий напрямок обгрунтування ролі природних факторів в становленні етносу. В його теорії етногенезу етнос не стільки результат історичного процесу розвитку людських спільнот, скільки результат контактів, зв"язків цих спільнот з природою, довкіллям. Л.Гумільов вважав, що, по-перше, "поведінка" є головною, визначальною прикметою етносу і, по-друге, вона - поведінка етносу - детермінується ландшафтом - місцем на планеті, де склався і самовизначився етнос. Рушійна сила етногенезу, за Л.Гумільовим, не стільки суспільне виробництво, скільки специфічний вид енергії. Її джерело - променеві флуктуації космічного походження. Коли вони потрапляють в певні географічні зони, де мешкають люди, то породжують ефект, так званого, "пасіонарного вибуху".
Отже, на думку Л.Гумільова, етноси, як і популяції тварин, живуть за рахунок енергетичного обміну з природою. І при цьому підтримують чи порушують баланс енергетичної рівноваги. Пасіонарний вибух - це надлишок енергії, яку отримують люди. Вона змушує їх активно діяти в напрямку експансії, тобто - розширення зон свого життєвого простору. Стадії етногенезу - це фази поступового згасання енергії, що виникла від початкового імпульсу.
Л.Гумільов вважає, що цього імпульсу вистачає в середньому на 1200 - 1500 років. І, відповідно, таким є період існування етносу. Протягом всього цього часу поєднаність з ландшафтом певного типу є суттєвою характеристикою ентосу, бо відчутна зміна ландшафту визначає кінець буття даного етносу.
Таким чином, на засадах природничонаукової етнології, етнос визначається як категорія природи, а не історії чи культури. За визначенням Л.Гумільова, етнос - колектив людей, що виник природним чином на грунті оригінального стереотипу поведінки. Цей колектив існує як енергетична система, котра протиставляє себе усім іншим таким же колективам, виходячи із відчуття комплементарності. Термін "відчуття комплементарності" вказує на характер зв"язків між членами етнічної спільноти. В його основі - генетичний потяг між людьми, що мають спільний стереотип поведінки.
Л.Гумільов обгрунтовує існування як симбіотичних зв"язків етносів, що проявтяються як приязнь, доброзичливість в контактах етносів, так і негативну комплементарність, яка проявляє себе в існуванні "етнічних химер".
Зрозуміло, зв"язок етносів з певним довкіллям, їх визначеність особливостями ландшафтів є очевидним. І це обов"язково треба враховувати, аналізуючи віхідні фази етногенезу.Але, як підкреслюють в роботі "Національне буття серед екологічних реалій М.Кисельов і Ф.Канак, стосовно сучасних етносів "ландшафтна прикмета є здебільшого умовна і ненадійна. Втім, існує принаймні один аспект детермінованості етносу ландшафтом, який і сьогодні заслуговує на увагу дослідників. Йдеться про множину первинних, традиційних, пов"язаних з географічними умовами способів діяльності етносів у природі, які в сучасному існуванні нації проявляються у трансформованому вигляді, але опосередковано зберігають спорідненість з певними ландшафтами. В екологічному смислі значимим є те, що така спорідненість визначає певні етнокультурні способи природоставлення і природокористування. Врахування цих моментів, на думку М.Кисельова і Ф.Канака, дозволяє визначити риси екологічно безпечної концепції природокористування. По-перше, аналіз етнокультур відкриває шлях до експлікації та системної реконструкції традиційних форм природокористування. А також до їх кваліфікованої експертної оцінки з екологічної, економічної та гуманістичної точок зору. Сьогодні є очевидним, що спосіб природокористування, домінуючий в техногенній цивілізації, зруйнував інші, традиційні способи. Зайняти домінуюче положення "західний" спосіб природокористування зміг завдяки його ефективності та гуманістичній орієнтації, що реалізувалася в турботі про збільшення обсягів масового споживання та зростання якості життя сучасних поколінь західного суспільства. Екологічна ж складова до середини ХХ ст. взагалі не прораховувалась.
По-друге, аналіз етнокультур дає можливість проаналізувати сучасними методами перспективу використання тих із відсунутих на другий план способів природокористування чи їхніх елементів, які є екологічно значимими і можуть дати людству шанс на виживання. Зрозуміло водночас, що такі форми природокористування мають утворювати задовільне підгрунтя для виходу людства зі стану, в який воно приречено впадати існуючи в умовах техногенноїцивілізації - стану безперервного балансування між вимиранням від нестатків та самознищенням внаслідок вичерпання ресурсів та екологічної катастрофи.
Витіснення або деформація способів господарювання, що вплетені в буття живої природи і ритмічно налаштовані на фази природних змін - збирання плодів, полювання, пасовищне скотарство, землеробство було для людства визначальним кроком у самоствердженні. Кроком на шляху виходу, вивільнення людини із системи залежностей від природних сил і руху її до реальності свободних дій і ілюзії влади над природою.
Упродовж сторіч людина накопичувала і удосконалювала науково-інтелектуальні та техніко-технологічні можливості для реалізації своїх цілей в природі. Але вже від середини Х1Х ст. на рівні наукової свідомості стає очевидним, що існуючі форми природокористування, що базувалися на завойовницькому ставленні до природи спричинили надмірний техногенний тиск на довкілля, що приведе через дуже нетривалий час до екологічної катастрофи.
Але якщо люди в процесі освоєння природи зруйнували якийсь ландшафт чи пошкодили певний біоценоз, то вони могли б виправити становище - створити штучний ландшафт.
Loading...

 
 

Цікаве