WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Філософсько-світоглядні засади біоетики - Реферат

Філософсько-світоглядні засади біоетики - Реферат

біоетики свідчить про те, що ми маємо справу з тим випадком, коли реалії життя виступають у якості такої "переривності", що одночасно є й об'єктом, і інструментом вивчення. Процес трансформації історичної практики в науковий концепт, як вважає французький структураліст М. Фуко, - одна з найважливіших філософських проблем сучасної науки. "Проблема в тому, - пише він,
38
щоб усвідомити, яким чином та сфера досвіду, частково встановлена й артикульована, але усе ж така, що характеризується безпосереднімпрактичним використанням або дійсними оцінками, може перетворюватися в галузь науки"11. Ці слова М. Фуко дають ключ до пояснення основної проблеми сучасної біоетики - неоднозначності і складності її теоретичного обґрунтування.
Про це свідчить той факт, що в біоетичній практиці використовується цілий арсенал різноманітних етичних правил і принципів: утилітарних, деонтологічних, теологічних, віртуальних тощо, суперечливих за змістом і таких, що заперечують часом один одного12. Наприклад, в якості першорядних біоетичних принципів англійський філософ Р. Віч виділяє: добродійність, автономію особистості, чесність, прагнення уникнути смерті, справедливість13. Т. Бошам і Дж. Чайлдресс вказують на такі первинні принципи: автономія, "непричинення" зла (nonmalificence), добродійність, справедливість14. Як ми бачимо, характер вибору й об'єднання даних принципів, як основних для сучасної етики, як у першому, так і другому випадку, має емпіричний характер.
Представники утилітарної і деонтологічної етики (головних теоретичних напрямів біоетики) виходять не тільки з різноманітних принципів, а й з різноманітних філософських і світоглядних основ. Відмінності засад різноманітних біоетичних напрямів, на нашу думку, все ж знаходяться на лінії "корисне - належне". Але навіть у цьому випадку утилітаристам-прагматикам і ідеалістам не вдасться їх чітко розмежувати, про що свідчить постійна апеляція до "загальних" етико-філософських положень: відвертості, інтуїції, природного права людини, традицій тощо.
Таким чином, з одного боку, ми можемо констатувати навальне поширення принципів біоетики і широке їхнє практичне використання (і не тільки в медицині і біології), а з іншого боку - непевність історичних, філософських і теоретико-світоглядних засад сучасного біоетичного знання. Зведення цих різноманітних сторін біоетики в цілісну картину можливе за умови виявлення і відкриття того загального, що лежить в основі повсякденного життя людини і відповідною науковою концепту - їх загальних конституюючих змістів, цінностей і змістів-символів.
Нова реальність буття окреслила нові контури культури, відкрила не одрефлексовані раніше шари людської думки і намітила особливі світоглядні пріоритети. Центром фундаментальної філософсько-етичної проблематики стає дилема життя і смерті. Питання про життя і смерть із вічної теми мистецтва і релігії, духовної культури людства в цілому сьогодні втілилося в практичну і трагічну реальність нашого буття. Головна відмінність живого від мертвого стала розглядатися в контексті природності існування людської хвороби і смерті. Так, М. Фуко пише: "... лише запитуючи про патологічні феномени, пізнання життя змогло знайти принцип свого розгортання. Виявилося, що неможливо конституювати науку про живе, не включаючи в розгляд таку істотну для її об'єкта можливість як можливість хвороби, смерті, каліцтва, аномалії і помилки"15.
Іншими словами, виникнення й існування сучасного медико-біологічного знання і біоетики, як механізму його трансформації, як можливості його гуманізаціїі гуманітаризації, стало можливим тільки з переосмисленням таких понять, як життя і смерть.
Одним із ключів-символів, структур символічної свідомості, є усвідомлення насамперед необхідності турботливого ставлення людини до будь-якого прояву життя як самостійної і вищої цінності людини. Життя розуміється як вища цінність, а його зміст не експлікується з людського досвіду. Життя - це те, що ніколи цілком не схоплюється людським розумінням і в принципі не може бути схоплено.
39
А. Швейцер пише, що абсолютно безперспективні спроби вивести сенс життя зі змісту буття, тому що "...у світовому процесі не можна виявити мотивів людських дій", у ньому не виявляється тієї доцільності, що підпорядкувала б собі діяльність людини і людства16. Відомий грузинський філософ М.Мамардашвілі вважав, що саме життя є пошуком змісту, і тому воно завжди "духовне". У цьому відношенні поняття життя і духовне тотожні, а вираження "духовне життя" являє собою тавтологію.
Своїми засадами біоетичне мислення пов'язане з єдиним простором європейської думки. Ми далекі від того, щоб остаточно уявити і проаналізувати всі світоглядно-філософські передумови і засади виникнення сучасної біоетики. Серед них, на наш погляд, заслуговують особливої уваги німецька класична філософія, філософія життя, феноменологія й екзистенціалізм.
Історичне значення кантівської етики полягає в тому, що вона вперше проголошує і теоретично обґрунтовує право особистості на моральну автономію. Принцип моральної автономії особистості стає вихідним і визначальним у розвитку етико-філософських досліджень XIX-XX ст. І саме сьогодні цей принцип автономності особистості, свободи її волі і вибору займає центральне місце серед проблем сучасної біоетики1 .
Іншою світоглядною передумовою біоетики є етика філософії життя, у якій життя проголошується "сутністю" усього світу і ставиться в центр ціннісно-смислового Універсуму. Разом із цим, поняття життя і життєвого в XX ст. стає ключовим не тільки у філософії, а й у науці, культурі і мистецтві17.
На початку філософи життя знаходиться німецька романтична школа. Німецькі романтики (І. Г. Фіхте, Ф. В. Шілер, А. В. і Ф. Шлегелі) вплинули на філософію Ф. Ніцше. "Саме він, - як підкреслює Г. Ріккерт, - і додав більше ніж будь-хто інший, слову "життя" властивий йому блиск, приваблюючий зараз багатьох до нього"18.
У Ніцше життя вперше починає виступати як жива істота, що стає особисто близькою нам із тим, щоб у якості основи усього стати в центрі світу і світогляду. Моральний ідеал Ніцше - це Надлюдина - найбільш життєва людина, яка присвятила себе всьому життєвому і котра, занурюючись у бурхливий вир життя з усіма її страхітливостями і страхами, із презирством відхиляє всі інші ідеали19.
Проте в Ніцше стосовно людини ми виявляємо корінне протиріччя, відбиток двоїстості людської природи і сутності. З одного боку, людина для нього - сором і ганьба життя,
Loading...

 
 

Цікаве