WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Вищі рослини - Реферат

Вищі рослини - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Вищі рослини
План
1. Будова і розвиток папоротеподібних.
2. Види мохів і їх значення.
3. Розмноження і загальна характеристика голонасінних.
1. Будова і розвиток папоротеподібних.
Папоротеподібні належать до найбільш давніх груп вищих рослин. Одні систематики включають у цей відділ папороті, плауни і хвощі. Інші виділяють представників цих груп у самостійні відділи.
Папороті поширені фактично по всій земній кулі, починаючи з пустель і закінчуючи болотами, рисовими полями й солонуватими водоймами. Найрізноманітніші вони в тропічних вологих лісах, де представлені як деревоподібними формами (до 25 м заввишки), так і трав'янистими та епіфітними (що ростуть на стовбурах і гілках дерев). Трапляються види папоротей завдовжки всього кілька міліметрів.
Звичайна рослина папороті, яку ми бачимо, - це безстатеве покоління, або спорофіт. Майже в усіх папоротей він багаторічний, хоч є небагато видів з однорічним спорофітом. Папороті мають додаткові корені (лише у деяких видів вони редуковані). Листки, як правило, за масою й розмірами переважають стебло. Стебла бувають прямостоячі (стовбури), повзучі (кореневище) або виткі; часто розгалужуються. У помірній зоні папороті (страусове перо, орляк, щитник чоловічий) - багаторічні трав'янисті рослини з добре розвинутим кореневищем, від якого відходять численні додаткові корені. Над землею розвиваються зазвичай великі перисторозсічені листки - вайї. Молоді листки спіральне закручені, в міру росту вони розкручуються. У деяких видів розвиток листка триває впродовж трьох років. На відміну від інших рослин листки папороті ростуть не основою, а верхівкою, як стебла, що свідчить про їхнє походження від стебла, їх розміри можуть становити від кількох міліметрів до трьох і більше метрів. У більшості видів листки виконують дві функції - фотосинтезуючу і спороутворювальну. На нижній поверхні листка зазвичай знаходяться коричневі горбки - соруси з розміщеними в них спорангіями. Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангіях у результаті мейозу утворюються гаплоїдні спори, за допомогою яких і відбувається розмноження папороті.
На вологому ґрунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток - гаметофіт - маленька зелена серцеподібна пластинка завбільшки до 1 см. Заросток росте в затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунту за допомогою ризоїдів. На нижньому боці гаметофіта розвиваються антеридії і архегонії. Запліднення відбувається лише за наявності достатньої кількості вологи. По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до архегоній, який виділяє певні хімічні стимулятори типу яблучної кислоти, відбувається запліднення і утворюється диплоїдна зигота. Із зиготи розвивається спорофіт. Спочатку він росте як паразит на гаметофіті, але невдовзі у нього формуються власні корені, стебло й листки - він стає самостійною рослиною. На цьому завершується цикл розвитку папороті.
Розвиток папороті.
А - статеве покоління (геметофіт), Б - безстатеве покоління (спорофіт), 1 - заросток з архегоніями (а) і антеридіями (б), 2 і 3 - жіночі й чоловічі статеві клітини (гамети),
4 - зигота, 5 - пророслий заросток, 6 - доросле безстатеве покоління, 7 - спорангій зі спорами, 8 - розкритий спорангій, з якого висипаються спори.
"Завоювання" папоротями суші виявилося неповним, оскільки покоління гаметофіта може існувати лише за наявності вологи й тіні, а для запліднення необхідна вода.
Викопні папоротеподібні утворили потужні пласти кам'яного вугілля. Кам'яне вугілля використовують як паливо й сировину в різних галузях промисловості, d нього добувають бензин, гас, горючий газ, різні барвники, лаки, пластмаси, ароматичні, лікарські речовини тощо.
Сучасні папоротеподібні відіграють помітну роль в утворенні рослинних ландшафтів на Землі. Деякі види папоротей використовують як декоративні рослини (адоаят, асплежій, нефролепис). З кореневищ щитника чоловічого добувають глистогінні препарати.
2. Види мохів і їх значення.
Мохоподібні поширені на всіх континентах світу, але нерівномірно. У тропічних країнах - переважно в горах. Незначна кількість видів росте в посушливих місцях, наприклад у степах. Деякі види ведуть епіфітний спосіб життя на корі дерев або у воді. Основна ж маса видів зосереджена у вологих місцях північної півкулі, в районах з помірним і холодним кліматом. У складі рослинного покриву, особливо тундр, боліт, лісів, їм належить помітна роль. До мохоподібних належить близько 25 тис. видів.
Зелені мохи. Це мешканці переважно сирих територій; особливо багато їх у тінистих хвойних лісах, лісотундрі й тундрі. Вони не лише утворюють суцільні килими на ґрунті, а й вкривають каміння, стовбури дерев. Трапляються також у степах на сухих місцях, багато з них здатні витримувати тривале висихання.
Будова і розмноження зозулиного льону. Зозулин льон - один із найпоширеніших представників -ї зелених мохів, у лісах утворює густі зарості. Стебло гаметофіта заввишки від 15-20 до 40 см, пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними листками із загостреною верхівкою. На верхній поверхні листка є фотосинтезуючі пластинчасті вирости, між якими затримується вода.
Зозулин льон - багаторічна дводомна рослина. Антеридії і архегонії розвиваються на верхівках стебел. Запліднення відбувається під час дощу або в росі рано навесні. Після запліднення з яйцеклітини розвивається спорофіт, який є ніби продовженням жіночого екземпляра гаметофіта. Із зиготи виростає спорогоній, що складається із стопи, довгої тонкої ніжки і коробочки, яка своєю формою схожа на зозулю (звідси й назва моху). В коробочці утворюються спори. Коробочка має спеціальне пристосування для розсіювання спор - перистом. Це зубчики, розміщені по краю коробочки, між якими є пори. В суху погоду вони відгинаються назовні (тургорні рухи), сприяючи висіванню спор. У сиру погоду вони закриті. Якщо спора потрапляє в сприятливі умови, вона проростає, утворюючи протонему, або передросток, у вигляді зеленої розгалуженої нитки, подібної до водоростей. На ній виникають бруньки, в яких з часом утворюються дорослі гаметофіти.
Сфагнові, або білі, мохи. Білими мохи називають тому, що в сухому стані вони мають білуватий колір. До них належить один рід сфагнум, 350 видів. У флорі України відомо 30 видів. Гаметофіт сфагнуму складається з невисоких галузистих стебел і листків, у дорослих рослин ризоїдів немає. Ріст верхівковий. Це однодомна рослина. На її верхівках утворюються архегонії, в пазухах листків - антеридії. Оскільки ризоїдів немає, сфагнум отримує мінеральні речовини через стебла й листки, частково - з атмосферного пилу, що осідає на них і розчиняється кислотами, які виділяє рослина. Клітини листка двох видів: а) зелені, асиміляційні - довгі й вузькі; б) мертві - прозорі, широкі, ромбоподібні; їхні оболонки мають спіральні й кільчасті потовщення, що запобігає спаданню стінок клітини. Мертві клітини легко вбирають воду і утримують її. Цяобставина призводить до
Loading...

 
 

Цікаве