WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Природні заповідні території нижчих рангів - Реферат

Природні заповідні території нижчих рангів - Реферат


Реферат на тему:
Природні заповідні території нижчих рангів
ПЛАН
1. Головні завдання наступних категорій природних заповідних об'єктів: заказників, регіональних ландшафтних парків, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, дендрологічних парків, заповідних урочищ.
2. Характеристика Касперівського, Голицького, Княждвірського та Обіжевського заказників загальнодержавного значення.
3. Характеристика регіональних ландшафтних парків: Косівський, "Дністровський каньйон"; Гермаківського дендропарку та Київського ботанічного саду ім. акад. А.В.Фоміна, Раївського парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Дана тема присвячена аналізу інших форм природних заповідних територій. Серед них: заказник, регіональний ландшафтний парк, пам'ятка природи, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, заповідне урочище.
Названі форми природних заповідних територій є найпоширенішими в природних регіонах і відображають всю палітру як типових, так і унікальних об'єктів природи. Тому їх розгляд доцільно проводити на прикладі конкретного природного регіону, в нашому випадку Тернопільської області.
Основне призначення заказників полягає в тому, щоби встановити певні обмеження прав землекористувачів в інтересах збереження червонокнижних видів рослин і тварин, окремих природних комплексів. В залежності від цільового призначення заказники поділяються на:
ландшафтні (Касперівський),
ботанічні (Жижавський),
лісові (Дача Галілея),
зоологічні (Звіринець),
орнітологічні (Чистилівський),
ботаніко-ентомологічні (Голицький),
гідрологічні (Серетський) та інші.
Прикладом ботанічного заказника є:
Княждвірський тисовий заказник державного значення.
Заказник площею 208 га розташований на правобережжі Дністра в околицях села Верхнє Коломийського району на висоті 400-450 м. Клімат у цій місцевості помірно-теплий, вологий. Середньорічна температура дорівнює 7,5 градусів, а річна кількість опадів - 750 мм. Материнськими породами тут виступають вапнисті пісково-глинисті шари та алювіальні галечникові відклади. На них сформувались середньопотужні родючі буроземні ґрунти.
Тис ягідний - це третинний релікт, який зберігся на дуже обмеженій площі в горах Середньої Європи, Північної Африки, Близького Сходу. На Україні зрідка трапляється на вапнякових грядах у Карпатах і Криму (Ай-Петрі). Як зникаючий вид тис включений в Червону книгу України та інших держав.
Дендрологи, які вивчали біологію і поширення тиса, відзначають, що його зникання зв'язане не лише із зміною кліматичних умов протягом четвертинного періоду, але зумовлене також антропогенним впливом. Тис росте повільно, має дуже міцну і гарну деревину, яка здавна використовувалась у побуті для різних цілей.
У резерваті росте близько 9 тис дерев діаметром 4-18 см на висоті 1,3м.
У трав'яному покриві є ряд рідкісних рослин, які підлягають охороні: хвощ великий, листовик сколопендровий, конвалія, лілія лісова, арум плямистий, шафран Гейфеля та інші.
Тис ягідний - довговічне (росте до 1000 років) декоративне дерево, відзначається високою стійкістю проти забруднення промисловими газами, тому широко застосовується в озелененні. У народі його гілки використовують проти сказу. Тис містить алкалоїд - таксин.
Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення.
Територія заказника - це степова ділянка площею 60 гектарів, що приурочена до південного і південно-західного схилів гори Голиця. Територія заказника витягнута вузькою смугою з північного заходу на південний схід приблизно на 2270 м. Середня ширина заказника близько 160-240 м, у найширшому місці 400, у найвужчому - 60 м.
В геологічній будові території Голицького заказника беруть участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою, які залягають на розмитій поверхні кристалічного фундаменту платформи.
За формою існуючого рельєфу територія заказника належить до геоморфологічного підрайону розчленованої височини Опілля. В ландшафті чітко виділяються окремі горби, що утворюють гряди, які спрямовані з північного заходу на південний схід. Схили горбів переважно круті, еродовані.
Територія заказника належить до Західно-Європейської кліматичної провінції з вологим і помірно-теплим кліматом. Тривалість сонячного сяйва протягом року становить 1900 год. Середня річна температура повітря становить +6,9 градусів. Сума додатних температур повітря вище 10 градусів становить 2400 градусів. Заказник знаходиться в області значного зволоження. Річна кількість опадів становить 596-650 мм.
В ґрунтовому покриві Голицького ботаніко-ентомологічного заказника переважають чорноземи неглибокі карбонатні середньо - і слабозмиті, дерново-карбонатні середньо - і слабозмиті, сірі опідзолені середньозмиті в поєднанні з сильнозмитими.
На території заказника зростає 270 видів судинних рослин з яких 20 видів занесені до "Червоної книги України", а саме: анемона розлога, відкасник осотовидний і татарниколистий, вовчі ягоди пахучі, гіпокрепіс чубатий, гніздівка звичайна, жовтозілля Бессера, зозулинці салеповий і шоломоносний, ковила найкрасивіша, коручка темно-червона, лілія лісова, молочай волинський, пальчатокорінник бузиновий, сон великий, ясенець білий. Визначено 130 видів комах і 70 видів хребетних тварин.
Регіональні ландшафтні парки відрізняються естетечними природними і слабокультурними ландшафтами сприятливими для рекреації, масового відпочинку і туризму. Поряд з рекреаційними та просвітницькими функціями виконують і природоохоронні (Загребелля, Зарваниця, Дністровський каньйон, та інші).
Проведемо аналіз РЛП на прикладі Косівського (Івано-Франківська область).
Косівський регіональний ландшафтний парк.
Створений у 1998 році на площі 50 тис. га у північно-захдній та центральній частинах Покутсько-Буковинських Карпат.
Природні умови. Геологічну будову у даній місцевості утворює потужний комплекс флішових відкладів крейдяного та палеогенового віків. Територія парку відзначається різноманітним рельєфом. Південно-східна й східна частина - це горбисте передгір'я висотою 300-500 м. н.р.м. та рівнинна територія, що використовується для рільництва. На заході і південному заході піднімаються хребти Покутсько-Буковинських Карпат.
У гірських частинах району багато річок, більшість з яких проклали русла поперек хребтів. Найбільші річки парку - Люча, Пістецька, Рибниця, Черемош. Густота річкової сітки складає 1,0 - 1,5 км на квадратний кілометр.
Клімат у даній місцевості міняється з висотою над рівнем моря від
Loading...

 
 

Цікаве