WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основи моделювання стану довкілля. Моделювання довкілля як галузь пошуку нових рішень - Реферат

Основи моделювання стану довкілля. Моделювання довкілля як галузь пошуку нових рішень - Реферат

від зовнішнього середовища, вона вважається замкненою. Система, яка залежить від зовнішнього середовища, але сама на нього впливає мало, є відкритою. На цьому етапі виділяють окремі складові частини - її елементи.
На третьому етапі формулюють математичну (статичну) модель системи, що досліджується. Вона включає підсистеми і елементи, з яких складається система. Поділ системи на частини є відносним, умовним. Він залежить від мети моделювання. Розрізняють декілька етапів моделювання системи.
Підсистема - компонент системи, більший порівняно з елементом і детальніший, ніж система в цілому. Вона має властивості системи (наприклад, властивість цілісності), чим відрізняється від групи елементів.
Структура системи - це склад її за елементами, взаємовідношення між елементами та їх групами, які мало змінюються при змінах у системі, забезпечують існування системи та її основних властивостей. Найчастіше структуру відображають графічно.
Зв'язок відбиває відношення між елементами системи. Він характеризується напрямом, силою, характером. Розрізняють зв'язки направлені й ненаправлені, сильні й слабкі, підпорядкування, породження, рівноправні, управління, внутрішні й зовнішні, прямі й зворотні тощо.
Стан системи - це її характеристика в певний момент часу.
Поведінка. Якщо система здатна переходити з одного стану в інші (наприклад, S1 ? S2 ? S3), то кажуть, що вона має поведінку.
Рівновагу системи розглядають як її здатність за відсутності зовнішніх збурюючих дій (або при постійних діях) зберігати свій стан.
Стійкість - здатність системи повертатись до стану рівноваги після того, як вона була з цього стану виведена зовнішніми збурюючими діями. Ця здатність притаманна системі при відхиленнях, що не перевищують певної межі.
Розвиток системи - це її перехід з одного стану в інший.
Метою системи є заздалегідь продуманий результат свідомої діяльності людини. У багатьох детермінованих задачах системного аналізу метою є знаходження оптимуму певного показника.
Навколишнім середовищем для системи є все те, що не входити до її складу.
Рішенням називається будь-який вибір суб'єктом дослідження параметрів. Прийняття рішень є компетенцією осіб, яким надано право остаточного вибору ОПР (особа, що приймає рішення). Поряд з результатами, отриманими в результаті математичних розрахунків.
Адаптація - здатність системи проявляти цілеспрямовану пристосувальну поведінку в складних середовищах, а також сам процес такого пристосування.
Функція - здатність об'єкта до виконання дій, спрямованих на досягнення мети. Функціональна система сукупність об'єктів, об'єднаних однією функцією, яка виділяє цю сукупність з оточуючого середовища і визначає на ній множину функціонально значимих відношень.
Розглянемо основні закономірності систем
Цілісність. Закономірність цілісності проявляється в системі у виникненні нових якостей, не притаманних її окремим елементам.
Інтегративність. Інтегративними називають системоутворюючі, системозберігаючі фактори, для яких важливими є неоднорідність та суперечливість їх елементів.
Комунікативність. Кожна система не є замкненою. Великою кількістю комунікацій вона пов'язана з зовнішнім середовищем, яке також є не однорідним, а складним утворенням, містить надсистеми чи надсистеми, що задають вимоги та обмеження системі, що досліджується, підсистеми і системи одного з нею рівня.
Ієрархічність. Закономірність цілісності проявляється на кожному рівні ієрархії. Завдяки цьому на кожному рівні виникають властивості, котрі не можуть розглядатися як сума властивостей елементів.
Закон необхідного різноманіття полягає в тому, що для створення системи, здатної вирішувати проблему, яка має певне різноманіття, ніж різноманіття проблеми, що вирішується, або була здатною створити у собі це різноманіття.
Закономірність здійсненності та потенційної ефективності систем. Складність структури системи пов'язана зі складністю її поведінки. Маючи кількісні вираження граничних законів дійсності, перешкодостійкості, керованості та інших якостей систем з огляду на певну якість, а об'єднуючи якості - граничні оцінки життєздатності та потенційної ефективності складних систем.
Закономірності формування мети залежать від обраного методу подання і аналізу систем.
7. Системний підхід до побудови математичних моделей
Системний підхід пронизує всі питання побудови математичних моделей в еколого-географічних дослідженнях, а тому варто коротко зупинитись на цьому важливому понятті з точки зору математики і знакової символіки, яка дозволяє формалізувати як поняття системи, так і її складові елементи.
Суть системного аналізу довкілля та основи його властивості розглянуто у попередньому параграфі.
Якщо елементи, що утворюють деяку систему, позначити символами x1, x2, x3,..., xn , де n - число елементів, то множину (вектор) , природно назвати складом системи S.
Елементи x1, x2, x3, ... , xn об'єднуються в ціле (систему) певними відношеннями і зв'язками, які називаються системоутворюючими. Крім того, що ці елементи об'єднуються зв'язані між собою, вони зазнають впливу зовнішніх відносно S об'єктів. Таким чином, кожна система S впливає сама і зазнає впливу з боку нескінченної множини інших систем e1, e2, ... ek, ek+1 . Якщо все ж таки вибрати певну міру інтенсивності взаємодії, то можна установити певне число зовнішніх систем v1, v2, v3, ..., vm, що взаємодіють з даною системою S. Множину V, що складається з зовнішніх систем, які знаходяться в істотних (в певному сенсі) зв'язках з даною системою S, прийнято називати довкіллям і позначати таким символом (вектором): .
Множину відношень (зв'язків) між елементами системи та елементами системи і довкілля називають структурою даної системи S і позначають її так: .
де i - число всіх зв'язків, що утворюють структуру системи S.
Склад X, довкілля V і структура ? можуть змінюватися в часі, що записується таким чином:
Функцією системи S називається закон (сукупність правил)F(t), за яким в залежності від зовнішніх чинників V(t) відбувається зміна в часі внутрішніх елементів X(t) і структури ?(t).
Формалізоване означення поняття системи S(t), що функціонує в довкіллі V(t), називається множина об'єктів: S(t) = S (X,V,?,F), що утворена із сукупності внутрішніх елементів X(t), які зв'язані між собою і з довкіллям V(t) сукупністю зв'язків ?(t), які змінюються в часі у відповідності з множиною функцій F(t).
Системний підхід до вивчення будь-яких реальних систем полягає : 1) у визначенні складових частин x1, x2, x3, ..., xn, і взаємопов'язаних з ними елементів (чинників) довкілля v1, v2, v3, ..., vm; 2) у вивченні структури внутрішніх зв'язків, а також зв'язків між елементами системи і зовнішніми чинниками; 3) у знаходженні законів функціонування системи F = {f1, f2, f3, ..., fp}, що визначають характер зміни (динаміку) основних компонентів системи під дією зовнішніх об'єктів (елементів довкілля).
Для розв'язання цих завдань при еколого-географічних дослідженнях використовують різноманітні методи. Важливе місце належить математичному моделюванню.
Якщо позначимо систему через S = S0 ( X0,V0, S0, F0), тоді під її математичною моделлю S0 будемо розуміти деяку її модель S = S (X, V, ?, F), у якої елементами
Loading...

 
 

Цікаве