WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основи моделювання стану довкілля. Загальні питання основ моделювання стану довкілля - Реферат

Основи моделювання стану довкілля. Загальні питання основ моделювання стану довкілля - Реферат

протокооперація, при якій обидві популяції отримують перерву від об'єднання, але їх зв'язок не обов'язковий; 9) муталізм, при якому зв'язок популяцій сприяє для росту і виживанню обох"[7,с.273].
З точки зору концепції коеволюції природний відбір, який відігравав головну роль у Дарвіна, є не "автором", а швидше "редактором" еволюції.
Еволюція йде за рахунок природного відбору не тільки на видовому рівні. "Природний відбір на більш високих рівнях також відіграв важливу роль, особливо 1) сполучена еволюція, тобто взаємний відбір залежить один від одного автотрофів і гетеротрофів, і 2) груповий відбір, або відбір на рівні угруповань, який веде до збереження ознак, сприятливих для групи в цілому, навіть якщо вони несприятливі для конкретних носіїв цих ознак [7, с.350].
Ю.Одум дає наступне визначення коеволюції, або сполученої еволюції. "Сполучена еволюція - це тип еволюції угруповання (тобто еволюційних взаємодій між організмами при яких обмін генетичної інформації між компонентами мінімальний або відсутній), що полягає у взаємних селективних впливах один на одного двох великих груп організмів, які знаходяться у тісній екологічній взаємозалежності [7, с.354].
Суть Гея - гіпотези: Земля є саморегульована система (створена біотою і довкіллям), здатна зберігати хімічний склад атмосфери і цим підтримує сприятливий для життястабільність клімату. За Джеймсом Лавлоком, ми жителі й частина квазімивої цілісності, яка володіє властивістю глобального гомеостазу, здатного нейтралізувати несприятливий зовнішній вплив у межах здатності до саморегулювання. Коли подібна система попадає в стан стресу, близького до межі саморегуляції, маленького струсу може підштовхнути її до переходу у новий стабільний або навіть повністю знищити.
Гармонія - спосіб взаємодії в системі, при якому окремі частини зберігають свою специфіку й автономність і не визначаються повністю цілим. Навпаки, саме ціле є результатом гармонійної взаємодії, а саме таким при якому воно отримує можливість оптимального розвитку. На відміну від механічної системи цей результат є вільною взаємодією ("діалогом") і не може бути дедуктивно виведено з опису частин цілого та порядку їх взаємодії у системі. Цілісність виступає тут не як основа частин, а як продукт їх взаємодії.
Людина досягає гармонії з природою не ціною відмови від своїх цілей і цінностей. Це не було б гармонізацією в буквальному змісті слова, оскільки специфіка одного із партнерів зійшла б на ніщо. Гармонізація взаємовідносин людини і природи не може йти ні за рахунок людини, ні за рахунок природи, а об'єднує соціальну і природну гармонію.
Концепція сталого розвитку. Під впливом інформації про посилення деградації довкілля поступово і з явним запізненням змінюються концепції розвитку : від абсолютного домінування в 50-х рр. ідеї необмеженого росту до усвідомлення на початку 70-х рр. "точок росту". Наприкінці 80-х рр. на перший план вийшла проблема виживання. На початку 90-х рр. поширюється уявлення про необхідність переходу до сталого розвитку.
На сьогодні існує понад 60 визначень поняття сталого розвитку. Суть більшості з них зводиться до принципу справедливого поширення використання природних ресурсів у природних умовах між поколіннями (права користуватися загальним складом) і орієнтації розвитку не стільки на ріст споживання, скільки на покращення благополуччя - якості життя. Дослідження Світового Банку вказують: "Якість життя - широке поняття, що вимагає набагато більше, ніж споживання на душу ринкових товарів та послуг".
Поняття сталого розвитку було домінантною на конференції ООН і розвитку (1992 р.), де практично всі галузі господарства, демографічні ситуації і ряд інших проблем розглядається з орієнтацією на перехід до сталості.
Концепція сталого розвитку передбачає, що визначені параметри повинні зберігати постійне значення, а саме: 1) фізичних констант; 2) генофонду; 3) ділянки всіх головних екосистем в їх одвічному вигляді; 4) здоров'я населення. Таким чином, охорона природного середовища як і охорона здоров'я, входять складовою частиною до даної концепції.
Мета охорони природи подвійна: 1) забезпечити збереженість таких якостей довкілля, які не повинні змінюватися; 2) забезпечити безперервний врожай корисних рослин, тварин, а також необхідні людині ресурси шляхом збалансованого циклу вилучення і відновлення. Що і скільки можна вилучити із біосфери, а що не можна - визначається за допомогою моделювання.
1.3. Показники якості життя
В останні роки більшого значення надається сучасній якості життя, так і майбутнім тенденціям і вимогам регулювання якості життя.
У зв'язку з цим важливо, щоб при розробці системи показників якості життя враховувались як просторові, так і часові величини. Такі показники повинні ранжуватися від широких за змістом у часі й просторі до більш вузьких і детальних. Вони повинні дати можливість порівняння на різних просторових рівнях: глобальному, національному, регіональному, в містах і їх довкілля; вони повинні бути придатними для визначення змін у часі і для прогнозування майбутніх тенденцій.
Сьогодні проблема якості життя стала однією з найголовніших для України і надалі все більше набуває геополітичних рис, безпосередньо впливає на якість життя і без того пошкодженого генофонду країни.
Існують різноманітні методи розробки показників якості життя. Було б ідеально, якщо був би розроблений загальний показник якості життя по аналогії із різними економічними індексами. Для цього можна використати наступні методи:
1. Метод відхилення від максимуму може бути використаний для цих показників, зростання величини яких означає погіршення якості життя (наприклад, забруднення довкілля). В таких умовах максимальний рівень може бути встановлений як рівень, перевищення якого викликає нездужання, патологічні зміни, хвороби, знищення життя і т.д. Наприклад : середній вміст двоокису азоту не повинний перевищувати 0,25 частини на 1 млн. на годину, оксиду вуглецю - 60 частин на 1 млн. на годину, шум не повинен перевищувати 120 дБ і т.д. Кожний із таких показників можна вилічити за наступною формулою: , (1.3.1)де І j - індекс j; і max - максимально допустима величина; іо - спостережна величина. За допомогою розрахунків звично можна вияснити, як далеко від небезпечного рівня вивчаюча
Loading...

 
 

Цікаве