WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Основи моделювання стану довкілля. Загальні питання основ моделювання стану довкілля - Реферат

Основи моделювання стану довкілля. Загальні питання основ моделювання стану довкілля - Реферат


Реферат на тему:
Основи моделювання стану довкілля. Загальні питання основ моделювання стану довкілля
ПЛАН
1. Методологічні основи і деякі загальні поняття моделювання стану довкілля
1.1. Методологічні проблеми екологізації сучасної науки
1.2. Концепції і течії в галузі проблеми охорони природи
1.3. Показники життя
1. Методологічні основи і деякі загальні поняття моделювання стану довкілля
1.1. Методологічні проблеми екологізації сучасної науки
Аналіз розвитку поняття "екологія" за останні сто тридцять років є цікавим не тільки для історії науки, але і для розробки її філософсько-методичних проблем. Тому, він має велике практичне значення, так як торкається питання довкілля, що в даний час є актуальним. Поняття "екологія" пройшло певну еволюцію.
У вузькому розумінні цього слова "екологія" означає наука про "дім" (з грецької "ойкос" - житло, місце проживання). Термін "екологія" запропонував німецький зоолог Е.Геккель у 1866 році, але наука екологія виникла на початку нашого століття, а увійшов в ужиток в 60-х рр., коли почали наголошувати про екологічну кризу як кризу у взаємовідносинах людини із середовищем її проживання.
Як частина біологічного циклу, екологія - наука про місцезнаходження живих істот, їх взаємовідносин з довкіллям. Екологія вивчає організацію і функціонування надорганізмових систем різних рівнів аж до глобального, тобто до біосфери в цілому.
Таким чином, екологічний підхід до вивчення живої природи з давніх-давен виходить за межі біологічних наук і має чітку тенденцію до поширення і в інших галузях наукових знань.
Анатолій Горелов (1998) вважає, що предмет екології поділяється трьома способами. По-перше, виділяють аутекологію, яка досліджує взаємодію окремих організмів і видів з середовищем, і синекологію, яка вивчає угруповання. По-друге, поділ проходить за типами середовищ, або місцезнаходження : окремо розглядається екологія прісних вод, моря, суші, океану. По-третє, екологія поділяється на таксономічні гілки - екологію рослин, екологію комах, екологію хребетних і т.д. аж до екології людини. Розглядаються також різні області практичного застосування екології - природні ресурси, забруднення середовища і т.д.
Основні поняття екології - популяція, угруповання, місцезнаходження, екологічна ніша, екосистема. Популяцією (з лат. Populus - народ) називається група організмів, що належать одному виду і займають визначену область котра називається ареалом. Угрупованням або біоценозом, називають сукупність рослин і тварин, що населяють середовище проживання. Сукупність умов необхідних для існування популяцій, носить назву екологічної ніші. Екологічна ніша визначає місце виду в ланцюгах живлення.
Сукупність угруповання і середовища носить назву екологічної системи, або біогеоценозу. Термін екосистема був уведений англійським екологом А. Тенслі в 1935 році. У 1944 р. В.Н. Сукачов запровадив термін біогеоценоз, а В.І. Вернадський використовував поняття "Біокосне тіло".
Виділяють два підходи до вивчення екологічної системи: аналітичний, коли вивчають окремі частини системи, і синтетичний, коли вивчають всю систему в цілому. Дані підходи доповнюють один одного.
Традиційно під терміном "екологія" розуміють як науку про навколишнє середовище. Де виділяють чотири основні напрями (екологія взагалі, прикладна екологія, екологія людини і фізіологічна екологія.
Під екологією взагалі розуміється вивчення відношення організмів з їх середовищем, або "енвайронментальна біологія".
Одночасно екологія людини визначається як така, що включає в себе не тільки біологію, але і багато інших галузей природничих і суспільних наук : фізіологію, гігієну, психологію, антропологію, ботаніку, демографію, економіку, географію, геологію, історію, політичну науку, соціологію та ін. До неї також включають землеробство, тваринництво, охорона лісового й рибного господарства, паразитологія, охорона здоров'я, територіальне управління як прикладні розділи.
Обмежувати зміст поняття "екологія" до його першопочаткового більш вузького і чисто біологічного значення сьогодні вже неможливо, і не потрібно, так як в цьому випадку потрібно було б виключити можливість його застосування до людини і суспільства.
У сучасному розумінні екологію практикують як специфічний науковий підхід щодо вивчення різних об'єктів природи і суспільства, поруч з системним і кібернетичним підходами.
Нове ставлення людини до природного середовища, зростання його технічної потужності і перетворення його в "геологічну силу" вимагає суттєвої модифікації науки, якщо вона хоче адекватно відображати дану ситуацію. Наскільки це стане можливим, покаже майбутнє, але слід відмітити, що в сучасній науці спостерігаються процеси, які є реакцією на нові завдання, що виникають у відповідності з інтенсивним ущільненням поля функціональних зв'язків між суспільством і природним середовищем. Для науки характерна її переорієнтація, яку можна назвати тенденцією екологізації.
Однією з основних форм цієї тенденції є розвиток наук, перехідних від екології до інших наук біологічного циклу, до наук про Землю, до наук фізико-хімічного циклу, до технічних і сільськогосподарських наук, до медицини, до суспільних наук.
У дослідженні екологічної проблеми наука повинна виступити як одне ціле. Єдність ґрунтується на єдності цілей, які стоять перед дослідниками, і єдності предмета досліджень. Ці основи єдності передбачають єдність методології пізнання взаємовідношень людини і природного середовища.
Методологія екологічного пізнання повинна включати у себе нормативний аспект і використовувати методи випереджаючого відображення і перетворення (в ідеальній формі) дійсності. У цей же час вона повинна зберігати всі риси природно-наукової методології, із врахуванням людської діяльності в цілому як важливого чинника зміни і розвитку біосфери, а також (як враховується в методології соціального пізнання) суспільних і індивідуальних особливостей перетворення природи людиною.
Географічним наукам повинна належати провідна роль у фундаментальних екологічних дослідженнях довкілля, тому що сучасна географія більше за інших наук підготовлена до екологічних досліджень на міждисциплінарній основі. Приблизно одночасно із Е.Геккелем, географ О.Гумбольдт обґрунтував
Loading...

 
 

Цікаве