WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Теоретичні засади екологічної технології (інженерної екології) - Реферат

Теоретичні засади екологічної технології (інженерної екології) - Реферат


Реферат на тему:
Теоретичні засади екологічної технології (інженерної екології)
План
1. Зростання техногенного впливу на природу.
2. Історія розвитку прикладних екологічних досліджень.
3. Екологічна технологія, її об'єкт, предмет і завдання. Поняття про технологію і технологічні процеси.
1. Протягом тисячоліть штучні (техногенні), або антропогенні джерела забруднення навколишнього природного середовища (НПС) не справляли помітного впливу на природні процеси. Використовувалося вузьке коло речовин (серед металів лише мідь, срібло, золото, свинець, залізо, сурма і ртуть), а також скло, мило, фарфор, деякі фарби, які отримували з використання найпростіших окислювально-відновних реакцій. Відходи цих продуктів та забруднювачів впливали на довкілля в незначній мірі (хоча збереглися згадки про забруднення вод Тібору в Римі і порту Пірей в Афінах).
В середні віки розпочався процес інтенсивного розвитку хімії, а з ним і зростає кількість забруднюючих технологій, особливо таких як виробництво кислот, селітри, пороху, мідного купоросу. Різко збільшуються викиди від пічного спалювання з використання кам'яного вугілля (зокрема відомий едикт англійського короля Едуарда ІV (1273 р.) про заборону використання кам'яного вугілля в Лондоні - це перший західноєвропейський закон про охорону природи).
До ХVІІІ ст. половина джерел забруднення довкілля були стічні побутові води, а також продукти згорання палива. Накопичення відходів поки що істотно не впливало на стан НПС.
Інтенсивне забруднення середовища розпочалось з розвитком капіталізму. З винаходом парової машини промисловість стає найбільшим джерелом забруднення, оскільки різко зростає споживання палива. Особливо негативно впливали на довкілля комплекс галузей металургії і залізничний транспорт. Різке зростання інгредієнтів-забруднювачів довкілля, істотна зміна якісного складу забруднювачів починається на початку ХХ ст. з появою двигунів внутрішнього згорання, з початком використання теплових електростанцій і розвитком хімії.
Якщо раніше у викидах переважали оксиди вуглецю, сажа, попіл, сірчаний ангідрид, а також відходи харчової промисловості (жири, кров, сироватка і т. д.), то тепер почали викидатись значні кількості оксидів азоту, сполук свинцю, ртуті, аміаку, сірководню, альдегіди, вуглеводні і т. д. Почали з'являтись гори залишкових відходів, терикони, білі содові озера, зросла кількість смітників.
Особливо різка інтенсифікація руйнування довкілля розпочалася після другої світової війни з розвитком НТР. Техногенна діяльність набула планетарного (глобального) масштабу. (Приклади).
У ХХ ст. видобуто з надр землі більше корисних копалин ніж за всю історію цивілізації розпочинаючи від палеоліту. При цьому більше половини залізної руди, 2/3 нафти, газу, солей, фосфоритів, ? бокситів, майже 100 % урану видобуто за останні 30 років. При цьому для потреб людства використовується 2-5 % видобутої природної речовини, решта йде у відходи.
Щорічно на планеті у результаті спалювання в атмосферу поступає 20 млрд. т. оксиду вуглецю. У ріки скидається 160 км куб. промислових стоків. В грунт вноситься більше 500 млн. т. мінеральних добрив і приблизно 3 млн. т. отрутохімікатів. З'явилась більша кількість органічних забруднювачів, які є дуже стійкими і одночасно сильно канцерогенними (хлоровуглеці, діоксини, поліциклічні вуглеводні і т. д.). Сьогодні лише в Україні ведеться спостереження в ході моніторингу за вмістом (ГДК, ГДВ) більш ніж 2 тис. Різноманітних забруднювачів (в інших країнах значно більше).
Отже, як бачимо саме НТП народив нову глобальну проблему - екологічну. А тому лише сама техносфера повинна перебудуватись для того, щоб хоча б частково ліквідувати або зменшити свій негативний вплив на довкілля. І основне завдання тут полягає у широкому використанні природозберігаючих технологій у виробництві, поступове його перетворення в екологічно "чисте" виробництво.
2. Вирішення подібної проблеми можливе лише завдяки інтеграції технічних наук з природничими, зокрема інженерних і технологічних їх складових з екологічними. В середині ХХ ст. з'являються перші праці присвячені питанням екологізації інженерних дисциплін і технологізації екологічних. Зокрема в Радянському Союзі розпочався інтенсивний розвиток інженерної екології. Одне з перших її визначень ми знаходимо в працях Б.С. Флейшмана (1968 р.), який розглядає останню як складову системотехніки, що проектує, перебудовує і досліджує поведінку природної і природно-інженерної систем, що за предметом дослідження наближає її до конструктивної географії і розташовує інженерну екологію між системним аналізом і системотехнікою "на ділянці взаємодії техніки з ландшафтознавством". З'являються перші кафедри інженерної екології в технічних вузах.
Дещо пізніше В.Г. Глюшинський (1977 р.) розкриває більш повну суть поняття інженерної екології, як галузі досліджень на стику природничих і технічних наук, предмет якої - оцінка ступеня шкідливості, яке наносить довкіллю індустріалізація виробництва, а також прогнозування техніко-біологічних засобів захисту навколишнього середовища. Але найпростіше розкриває суть інженерної екології визначення інженерної біології Артура Крюдмера (1951 р.) в однойменній монографії (те саме, що інженерна екологія)- як галузь знань, що досліджує шляхи можливої стабільної гармонії між природою і техносферою через розумну інженерну діяльність людини, яка повинна стати засобом досягнення такої гармонії.
Інтенсивний розвиток прикладних галузей екології припадає на 80-ті роки.
Поступово наголос зміщується з інженерних на технологічні аспекти, тому що саме технології визначають розвиток виробництва. З виникненням і розвитком соціоекології прикладні екологічні дисципліни розглядаються як складові останньої науки.
Зокрема Г.О. Бачинським (1995 р.) підкреслюється, що терміни інженерної екології, промислової екології є невдалими. На його думку назвою для спільного підрозділу соціоекології і технічних наук є "екологічна технологія". За М.Ф. Реймарсом - це конструктивна енвайренменталістика (1990, 1992 рр.).
3. Адже термін "технологія" означає технічну дисципліну, яка визначає певну сукупність і послідовність прийомів та засобів добування, обробки або переробки сировинного матеріалу (напівфабрикатів у процесі суспільного виробництва (хімія, будівництво, металургія та інші технології). Екологічна технологія покликана на основі вивчення взаємодії суспільного виробництва з навколишнім середовищем, розробляти екологічно безпечні прийоми та засоби інженерної господарської діяльності людей.
Отже, взаємодія технологічних і природних процесів є предметом вивчення екологічної технології (рис. 1) характер цієї взаємодії зумовлюється функціональною структурою природно-господарських систем (ПГС) або ж
Loading...

 
 

Цікаве