WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Людина і географічне середовище - Реферат

Людина і географічне середовище - Реферат

складових компонентів, безперервним кругообігом речовин та енергії. Географічна оболонка - не механічна сума компонентів, а якісно нове, перетворене утворення, яке розвивається як єдине ціле. Зміна єдиного компонента неодмінно спричинює зміну інших і географічної оболонки в цілому.
Цілісність - найважливіша географічна закономірність, на знанні якої базується теорія і практикараціонального природокористування. Врахування цієї закономірності дає змогу передбачити можливі зміни в природі, дати географічний прогноз результатам впливу людського суспільства на природу, здійснити географічну експертизу різних проектів, пов'язаних з господарським освоєнням тих чи інших територій.
Географічній оболонці притаманні ритмічність розвитку - повторюваність у часі тих чи інших явищ. У природі існують ритми різної тривалості: добові, річні, вікові, тощо. Добові ритми проявляються в зміні температури, тиску і вологості, циркуляції атмосферного повітря, перебігу фотосинтезу в рослинах тощо. Річні ритми - зміна пір року, зміни в інтенсивності ґрунтоутворення та руйнування гірських порід, сезонність господарської діяльності людини. Більш тривалі ритми (11, 12-23, 80-90 років тощо), пов'язані з пульсацією сонячного випромінювання та іншими космічними і геологічними факторами, важливі для передбачення природного середовища у часі. Ритмічні явища не повторюють повністю в кінці ритму того стану природи, який був на початку.
Планетарною географічною закономірністю є закономірність зміни природних комплексів у напрямку від екватора до полюсів, тобто широтна зональність. Вона зумовлена надходженням різної кількості тепла і світла на різні широти внаслідок кулястої форми Землі. Найбільші територіальні зональні утворення - це географічні пояси. Вони виділяються як на суші, так і у світовому океані і простягаються у широтному напрямку. В географічних поясах виділяють природні зони, назви яких визначає тип рослинності. У гірських районах простежується висотна поясність - зміна природних компонентів і природних комплексів у напрямку від підніжжя до вершини. Вона зумовлена зміною клімату з висотою, зниженням температури і до певної висоти збільшенням опадів.
2. Зміни та перетворення природних процесів і компонентів природи господарською діяльністю:
- зміна ланок кругообігу речовин та енергії;
- деградація природних компонентів;
- формування антропогенних модифікацій ландшафтів
Із появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на природу. На початках процес взаємодії людини з природою обмежувався біологічним обміном речовин. Нечисленні первісні стада людей, озброєні недосконалими кам'яними знаряддями, органічно "вписувалися" як складові елементи у природні екосистеми, не порушуючи своєю діяльністю їхньої динамічної рівноваги. Згодом з удосконаленням виробничих відносин та знарядь праці людська діяльність спричинила вимирання багатьох видів тварин і рослин, викликала деградацію природних екосистем на значних площах, але ще не порушила природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на нашій планеті. Негативні дії людей почали викликати зворотну реакцію природи (уповільнену і не завжди адекватну), що створювало певні напруження у взаємовідносинах між людським суспільством і навколишнім середовищем.
С.М. Стойко виділяє три етапи впливу людського суспільства на навколишнє середовище: примітивний, протягом якого людина впливала на природне середовище полюванням та рибальством; агрокультурний, коли основними засобами антропогенного впливу на природу були скотарство та землеробство; машинно-індустріальний, у якому провідним фактором руйнування навколишнього середовища стало промислове виробництво. Достатньо змінити хоча б один компонент геосистеми, наприклад грунт або тваринний світ, і це приведе до порушення її структури і функції, а також прилеглих до неї систем. Наприклад: інтенсивний вплив на літосферу при добуванні корисних копалин призводить до утворення технологічних форм мезорельєфу: териконів, відвалів, кар'єрів, які в свою чергу дають початок обвалам, зсувам, зливам, розвіюванню, просіданню. Аналогічні явища спостерігаються при заборі підземних вод. Ущільнення і осідання ґрунтів відбувається під впливом навантаження, за рахунок різних споруд, водосховищ та ін. У великих містах спостерігаються площі осідання поверхні: в Мехіко - 9м, Токіо - 7м. Створення дамб і насипів сприяє заболочуванню і забрудненню поверхневих вод.
Речовини, які добуваються із надр землі, є джерелом перерозподілу (розсіювання і концентрації) багатьох хімічних елементів по всій земній поверхні.
До порушення гравітаційної рівноваги призводять:
- інтенсивний механічний обробіток ґрунту (порушення структури);
- знищення природного рослинного покриву (в гірських ландшафтах, ерозія, обвали, лавини, селеві потоки);
- порушення теплового балансу (для багатовічної мерзлоти знищення рослин, будівництво, спуск теплих стічних вод) призводять до утворення термокарстових впадин, соліфлюкції, зсувів. Особливістю гравітаційних процесів техногенного походження в системі є те, що вони мають незворотний характер.
Зміни вологообміну і водного балансу спричинені штучним зрошенням, в світі зрошуються приблизно (15% площі сумі). В середньому на використовують води, в деяких геосистемах це призводить до заболочування, в інших - до посилення ерозії ґрунтів, засолення. Недосконалі агротехнічні заходи сприяють збільшенню поверхневого стоку. Насадження лісосмуг сприяє затриманню вологи на полях, висівання трав зменшує поверхневий стік; аналогічний вплив має і терасування схилів. У цілому будь-які заходи щодо інтенсифікації землеробства і підвищення врожайності призводять до перебудови водного балансу у бік зменшення поверхневого стоку; разом із тим зменшується інтенсивність змиву ґрунтів і ерозії. На заболочених територіях фактором впливу на водний баланс є осушувальна меліорація. Спорудження водосховищ породжує ряд змін у геосистемі, перш за все для берегів (обвали, розмив, провали, зсуви), підняття ґрунтових вод (заболочення лісів, с/г угідь та інше), зміна клімату на відстані 1-3 км. від берегів (10-30-40 км). Великі міста можуть мати ряд проблем, пов'язаних із посиленням поверхневого стоку при забудові території, обмеження обсягу підземних вод, зменшення ґрунтового живлення річок (Москва).
Порушення біологічної рівноваги і біологічного кругообігу. Біота є найбільш чуттєвою до зовнішнього впливу. Особливе значення надається лісам - вони є стабілізуючим фактором для розчленованого рельєфу, слабких ґрунтів, багаторічної мерзлоти, екстремального клімату
Loading...

 
 

Цікаве