WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Людина і біосфера - Реферат

Людина і біосфера - Реферат

існування, яку займає біоценоз.
Кожний біоценоз характеризується певною біомасою, продукцією, а також впорядкованою структурою. Розрізняють просторову структуру біоценозу, яка проявляється в закономірному розташуванні різних видів один відносно одного у просторі (наприклад ярусність лісу); видову структуру біоценозу, яка визначається видовим складом його населення і співвідношенням чисельності (біомаси) всіх складових його популяцій і трофічну (харчову структуру, основу яких складає трофічна сітка). Крім цього, важливою характеристикою біоценозу є форма росту та структура рослинного угрупування.
Необхідно відзначити, що трофічні ланцюги (ланцюги живлення) забезпечують властивий для кожної екосистеми біологічний кругообіг речовин та енергії. В основі цього лежать механізми перенесення енергії та речовин від її джерела (рослин) через ряд органiзмiв, шляхом поїдання одних організмів іншими.
Ланцюг живлення складають організми трьох трофічних груп: продуценти, консументи та редуценти. Продуценти, до яких відносяться рослини і деякі мікроорганізми, у процесі фотосинтезу або хемосинтезу (засвоюють вуглекислоту за рахунок окислення неорганічних сполук) перетворюють енергію сонячного випромінювання на енергію, що знаходиться у хімічних зв'язках органічних сполук (вуглеводів, жирів та білків). Консументи, до них належать усі тварини, гриби та рослини-паразити, у процесі життєдіяльності споживають органічні речовини, які були утворені продуцентами. До складу редуцентів входять бактерії, гриби і деякі безхребетні тварини. Вони живляться трупами, екскрементами та рослинним опадом, розкладають їх та сприяють поступовому переходу органічних сполук у неорганічні.
При кожному, черговому перенесенні, бiльша частина (80-90%) потенцiальної енергiї втрачається, переходячи в тепло, витрачаючись на дихання та з детритом (неживими органічними речовинами). Це обмежує число етапiв, або "ланок" ланцюгiв - до 4-5.
Однією із характерних особливостей біоценозу є те, що він перебуває у стані постійних змін, які проявляються у зміні його видового складу під впливом змін умов існування. Послідовну зміну одних угруповань організмів на інші, внаслідок чого формуються біоценози, існуванню яких найбільше відповідають умови середовища, називають сукцесією. Необхідно відзначити, що сукцесії відбуваються не лише внаслідок природних змін фізико-географічних умов, але й під впливом зміни тих чи інших факторів середовища антропогенною діяльністю: меліорацією, розорюванням степу, вирубкою чи випалюванням лісу тощо.
Послідовний ряд угруповань, які поступово і закономірно змінюють одне одного в сукцесії, називають сукцесійною серією.
Сукцесії зі зміною рослинності можуть бути первинними і вторинними. Первинні сукцесії починаються на безживних місцях - скелях, обривах, наносах річок, сипучих пісках тощо. При заселенні таких ділянок живі організми необоротно міняють своє місцеперебування і змінюють один одного. У процесі цього відбувається накопичення відмерлих решток, поступово формується ґрунтовий профіль, змінюється гідрологічний режим ділянки, її мікроклімат. Кінцевим етапом еволюції є утворення стабільного або клімаксового біоценозу, який перебуває у динамічній рівновазі з середовищем. Вторинні сукцесії являють собою відтворювальні зміни. Вони починаються у тому випадку, коли в угрупованнях, що вже склалися, порушені існуючі взаємозв'язки організмів, наприклад вилучена рослинність одного або кількох ярусів (внаслідок вирубування, пожеж, оранки). При цьому, у результаті ряду сукцесійних серій знову відновляється попередній біоценоз, який найбільше відповідає існуючим природним умовам.
Усі описані вище процеси не можуть відбуватися лише на рівні живої речовини (біоценозів). Існування сукцесій, речовино-енергетичного обміну тощо можливе лише при взаємодії біоценозу та біотопу, які у сукупності утворюють екологічну систему - біогеоценоз. Даний термін був введений у 1949 р. В.Н. Сукачовим. За даним дослідником, "біогеоценоз - це сукупність на певному проміжку земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, гідрологічних умов рослинності, тваринного світу, світу мікроорганізмів і ґрунту)". У науковій літературі існує введений А. Тенслі у 1935 р. термін "екосистема", який близький за своєю суттю та функцiональним значенням до терміну "біогеоценоз". Проте між ними є деяка відмінність. "Бiогеоценоз" - поняття територіальне і вживається для означення ділянок суші, зайнятих певними одиницями рослинного покриву - фітоценозами. Термін "екосистема" більш придатний для позначення систем, що забезпечують кругообіг речовин між організмами та неорганічними компонентами.
За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяють на природні, антропогенно-природні та антропогенні. У промислово розвинених країнах природних екосистем, які не охоплені людською діяльністю, майже не залишилося, хіба що в заповідниках. Лісові насадження, луки, ниви - все це антропогенно-природні екосистеми, які, не зважаючи на те, що складаються виключно з природних компонентів, створені і регулюються людьми. До антропогенних екосистем належать екосистеми, в яких переважають штучно створенні об'єкти і, крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувались до цих специфічних умов. Прикладом таких антропогенних систем є міста, промислові вузли, села (у межах забудови), кораблі тощо.
Внаслідок інтенсивної трансформації живої природи, як вже вище зазначалося, біоекологічні дослідження набувають особливого значення.
3.Вплив антропогенних факторів на живі організми
Зростання антропогенних навантажень на природну рослинність супроводжується багатьма небажаними наслідками: змінами високопродуктивних первинних типів рослинності вторинними й у зв'язку з цим змінами структури рослинного покриву великих територій, зменшенням флористичного багатства, зникнення окремих видів і збіднення генетичної різноманітності, зниженням продуктивності і стабільностіугруповань. Ці небажані явища пов'язані головним чином із нераціональною експлуатацією лісів, нерегульованим випасом природних угідь, збиранням і заготівлею природних ресурсів, будівництвом транспортних шляхів, нових поселень та іншими впливами. При цьому зміни відбуваються на різних рівнях організації біосистем: біоценотичному, популяційному та організмовому. І якщо зміни на рівні біоценозів є лише зовнішнім ефектом тих змін, які відбуваються на рівні популяцій і організмів, то вивчення останніх дає змогу виявити механізми трансформації біогеоценозів.
Сучасні оселища популяцій більшості рідкісних видів рослин можна розглядати як рештки раніше суцільних ареалів (територій поширення) цих видів, які були зруйновані зміною кліматичних факторів протягом геологічних епох, а також діяльністю людини в історичний період. Однак ці зміни мали принципові відмінності. Геологічним був властивий поступовий характер змін, залишалася можливість для збереження генофонду і еволюції, тоді як під впливом людини мають місце катастрофічне руйнування оселищ, знищення окремих популяцій і видів у цілому. В сучасний період найбільш відчутними є подальший розрив ареалів і утворення острівних плям або інсуляризація популяцій.
Розрив ареалів у геологічні епохи та історичний час добре простежується на прикладі Gentiana lutea (тирличу жовтого). Це цінний рідкісний лікарський вид рослин, занесений у Червону книгу України. У третинному періоді суцільний ареал цього виду охоплював високогір'я
Loading...

 
 

Цікаве