WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкологія, Природокористування → Аспекти екологічного права і екополітики - Реферат

Аспекти екологічного права і екополітики - Реферат

указів, постанов, розпоряджень, положень, інструкцій, методик, правил і т.п.) найбільш важливими є законодавчі акти. Сукупність усіх законодавчих еколого-правових актів, які регулюють, встановлюють або визначають екологічні правовідносини називають екологічним законодавством. В його склад входять загальні, специфічні та міжгалузеві законодавчі акти.
Система екологічного законодавства України є доситьпрогресивною, тому що вона створювалася вже в умовах незалежності з використанням досвіду світових лідерів, в галузі екологічного права. Сьогодні ми можемо сміливо констатувати, що той "правовий вакуум" в сфері охорони довкілля і екологічної безпеки, що утворився одразу після проголошення незалежності ліквідовано. За ці роки в Україні прийнято кілька десятків законів та кодексів що регулюють всю гамму екоправових відносин у державі.
Структура екологічного законодавства є аналогічною структурі екологічного права. Зрозуміло, якщо наша держава ставить за мету інтеграцію в загальносвітовий правовий простір, українське екологічне законодавство потребує подальшої розробки з метою урахування загальноприйнятих світовим співтовариством стандартів і норм в галузі екологічної діяльності та охорони довкілля. На часі систематизація і кодифікація існуючих правових норм, зокрема обговорюється питання про зміну назви закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" на закон "Про основи екологічного законодавства" та прийняття єдиного кодифікованого акту - Екологічного кодексу України.
3. Екологічні права і обов'язки громадян
Однією з найбільш важливих категорій сучасного екологічного права є поняття "екологічних прав громадян". Це комплексна правова категорія, яка охоплює всю систему екологічних прав, захищених Конституцією нашої держави. В основі формування системи екологічних прав громадян лежать корінні, доленосні, загальнолюдські природні права людини, викладені у "Загальній декларації прав людини", яка прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі.
Законодавство України визнає пріоритет прав і свобод людини порівняно з державними та іншими інтересами. Людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, - недоторканість і безпеку визнано найвищою соціальною цінністю. Конституція України гарантує всім громадянам "право на безпечне для життя здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50). Водночас, конституційний обов'язок кожної людини не заподіювати шкоди природі та відшкодувати завданні їй збитки (ст.66).
Екологічні норми, які встановлюють найбільш загальні права людини, їх захист і гарантії здійснення, а також основні обов'язки в екологічній сфері передбачено насамперед у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (розд. 2, ст. 9-12). Зокрема, цим законом передбачено право кожного громадянина на безпечне для його життя і здоров'я довкілля; одержання екологічної освіти; здійснення загального і спеціального природокористування; одержання повної і достовірної інформації про стан навколишнього середовища; об'єднання в громадські природоохоронні формування; подання до суду позовів про відшкодування збитків, заподіяних його здоров'ю і майну внаслідок негативного впливу на довкілля участі у розробці та здійсненні природоохоронних заходів, проведенні громадської екологічної експертизи, обговоренні законопроектів і матеріалів щодо існуючих екологічних проблем (ст.9).
Закон передбачає також гарантії забезпечення екологічних прав громадян (ст.10) і встановлює обов'язки громадян у цій галузі (ст.12): берегти природу, здійснювати діяльність з додержанням екологічних вимог, не порушувати екологічні права інших суб'єктів, компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням довкілля, вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення. Права та обов'язки громадян щодо охорони і раціонального використання окремих природних ресурсів та довкілля в цілому передбачаються в інших законодавчих актах природоресурсних і природоохоронного права та в законодавстві в галузі екологічної безпеки.
4. Соціально-екологічна політика
Серед багатьох джерел екологічного законодавства і права слід згадати "Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (прийняті Верховною Радою України 5 березня 1998 р.). Саме у них в сконцентрованому вигляді зосереджені основні положення національної екологічної політики нашої держави з урахуванням того, що екополітика передбачає проведення заходів, спрямованих на досягнення гармонійності та оптимальності взаємовідносин в системі "суспільство-природа". Український вчений Салтовський О.І. (1997р.) пропонує розглядати її як соціально-екологічну політику, тобто як сукупність науково обґрунтованих принципів охорони та відтворення довкілля, що базуються на всебічному врахуванні законів суспільно-природної взаємодії, передбачають оптимальну структуру виробничих сил, темпи і пропорції життєдіяльності суспільства, а також гарантують поступовий перехід до сталого розвитку.
В основних напрямах екологічної політики України передбачено відповідні механізми та інструменти, що дозволяють на практиці досягти реалізації запланованих державних заходів у сфері екології. Зокрема: встановлено національні пріоритети в галузі охорони природи;
- визначається економічний механізм природокористування;
- вироблена стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого і природноресурсного потенціалів;
- передбачено заходи щодо збалансованого використання і відновлення природних ресурсів (земельних, водних, мінерально-сировинних, біологічних та ін.).
- визначаються етапи реалізації програми дій на всіх рівнях охорони довкілля (місцевому, регіональному, національному);
- розглянуто перспективи вдосконалення екологічного законодавства;
- передбачено норми і вимоги, щодо розвитку системи екологічної експертизи та аудиту;
- накреслено основні напрямки здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля.
Отже, екологічну політику визначають як сукупність науково обґрунтованих і сформульованих принципів, завдань і цілеспрямованих дій держави, громадських організацій і окремих громадян, за допомогою яких здійснюється взаємодія суспільства і природи та сучасна стратегія сталого розвитку.
Але будь-яка національна політика повинна узгоджуватись із загальноприйнятими світовою спільнотою міжнародними правовими актами. Це пов'язано з глобальним рівнем існуючих екологічних
Loading...

 
 

Цікаве